
- •1. Зміст та основні завдання курсу «Вступ до мовознавства» Місце мовознавства в системі наук.
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •3. Природа і сутність мови Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація.
- •4. Мова і суспільство.
- •5. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •6. Мова як знакова система. Мова і мовлення.
- •7. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мислення.
- •8. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •9. Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.
- •10. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •11. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •12. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •13. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •14. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •15. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •16. Поняття типологічної класифікації мов.
- •17.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •18. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •19. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •20. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •21. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •22. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •23. Класифікація голосних.
- •24. Класифікація приголосних
- •25. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •26. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи. Інтонація та її складові.
- •27,Інтонація та її складові.
- •28. Позиційні зміни звуків.
- •29. .Комбінаторні зміни звуків.
- •30. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •31. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •32. Фонетичні та історичні чергування звуків.
- •33.Фонема. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •35. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •36. Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.
- •37. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •38. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •39. Синонімія, антонімія
- •40. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •41Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Граматична форма слова.
- •51, Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій.
- •55.Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •57. Частини мови в різних мовах.
- •58. Характеристика основних частин мови.
- •59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •61. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •62. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
11. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
Різні рівні (яруси) мови змінюються з неоднаковою швидкістю. Найчутливішою до всіх змін, які стаються в суспільстві, є лексико-семантична система.
Повільніше від словникового складу змінюється фонетична система. Найбільш стійкою є граматика, особливо морфологія.
Отже, в мові можуть змінюватися її елементи, але структура мови не піддається швидким змінам. Стійкість мові забезпечує її системний характер.
12. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
Розвиток конкретних мов залежить від економічного ладу. Кожне плем'я користувалося своїм діалектом. Розпад племен призводив до роздрібнення діалектів (мов). Однак траплялися випад-
ки, коли союз племен не мав спільної мови.
У рабовласницькому суспільстві формуються народності. Племінні діалекти стають територіальними діалектами. Виникає потреба в державній мові. В одних державах виникає єдина державна мова, в інших за функціонування багатьох мов одна з них стає спільною лише на деякий період. З'являються перші писемні мови, серед яких виділяється давньоіндійська мова санскрит.
У феодальному суспільстві виникла необхідність наддіалектної мови для державних потреб. У ролі такої мови використовувалася якась мертва писемна мова. У країнах Сходу—арабська і давньоєврейська. У Західній Європі — латинська мова,
а для слов'ян — старослов'янська.
13. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
З розвитком капіталізму виникають нації. Нація—стійка спільність людей, яка історично склалася на основі спільності економічного життя, території, мови, особливостей культури та побуту..
Роль мови в становленні нації є вирішальною. Вважають, що першою нацією була італійська. Із творчістю Аліг'єрі Данте (1265—1321), який уперше став використовувати в своїй творчості не латину, а живу народну італійську мову. Національна мова обов'язково має літературну форму, З поширенням літературної мови нівелюються територіальні діалекти, але водночас з'являються і поширюються соціальні діалекти.
Стосовно міжнародних мов, то їх створення відбувається декількома шляхами. По-перше, роль міжнародної мови можуть виконувати живі національні мови. По-друге, виникають допоміжні мови — піджини, По-третє, робляться спроби створити штучну міжнародну мову. У 1887 р. польський лікар Л.-Л. Заменгоф створив штучну мову есперанто, яка стала найпоширенішою серед усіх інших штучних мов. Цьому сприяла (і сприяє тепер) простота її будови й інтернаціональність лексичного складу.
14. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
У тоталітарному соціалістичному суспільстві всупереч проголошеній рівноправності мов мав місце у надзвичайно широких масштабах лінгвоцид. Проводиться тоталітарна русифікація всіх народів.
Внаслідок такої національно-мовної політики поступово звужувалися суспільні функції всіх національних мов, а далі почалося їх масове відмирання. За роки тоталітарного комуністичного режиму зникло 93 мови.
Нині, після розпаду СРСР, доводиться пожинати плоди "найгуманнішої ленінської національної політики