Ситуація (Тема. Міжнародний фінансовий менеджмент)

Консалтингова компанія Apple Consulting провела опитування керівників корпорацій на предмет способів фінансування діяльності таких корпорацій. Відповіді були наступними:

• 45% респондентів готові розглядати тільки боргові форми інвестування;

• 40 % респондентів готові продати частку (до 25 %) в статутному фонді портфельному інвестору;

• по 15% респондентів готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору;

• 15 % респондентів не змогли дати відповідь на це запитання.

Запитання:

1. Прокоментуйте результати опитування та оцініть наведену структуру фінансування діяльності корпорації.

Найбільшу частку голосів (45%) опитувані віддали за боргові форми інвестування. Також велика частка (40%) респондентів віддали свій голос за продаж частки в статутному фонді портфельному інвестору. По 15% респондентів готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору і ще 15% респондентів не змогли дати відповідь на це запитання.

Отже, аналізуючи дані відповіді можна сказати, що 45% респондентів надають переваги борговим формам інвестування, тому що воліють зберегти компанію і свій бізнес, адже боргові форми не надають права власності; 40% респондентів хочуть залучати частку інвестора в статутному фонді до 25%, що не надасть їм значної влади; по 15% респондентів можливо через не сприятливі умови ведення бізнесу готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору, і це покладе на плечі стратегічного інвестора можливість повного контролю.

2. Чому для керівників корпорацій портфельні інвестори більш привабливі, ніж стратегічні?

Для керівників корпорацій портфельні інвестори більш привабливі, ніж стратегічні, тому що стратегічний інвестор характеризується як суб'єкт інвес­тиційної діяльності, що ставить своєю метою придбання кон­трольного пакета акцій (переважної частки статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством від­повідно до власної концепції його стратегічного розвитку, отримання постійного доходу, контроль над власністю, широка участь в управлінні об`єктом інвестування, а портфельний інвестор характеризується як суб'єкт інвес­тиційної діяльності, що вкладає свій капітал у різноманітні об'єкти (інструменти) інвестування винятково з метою одержан­ня інвестиційного прибутку. Такий інвестор не ставить своєю метою реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємствами-емітентами.

Ситуація по темі Міжнародний фінансовий менеджмент

Українська компанія експортує до Росії цукор. Контракт на поставку цукру на суму 5 млн. руб. був підписаний 12 березня 2007 р. Датою розрахунку відповідно до умов контракту встановлено 14 травня 2007 р. Валютний курс гривні в березні 2007 р. складав 5 руб. за одну гривню, а в травні - 4,8 руб. за одну гривню.

Запитання:

1). Визначити валютний ризик або е,сс;юргну премію української компанії. Що необхідно в цих умовах робити кожній зі сторін?

Коливання валютних курсів породжують ризик при експортно-імпортних операціях. В умовах знецінювання валют цей ризик стає значним для експортерів, особливо при довгострокових угодах, а також при продажі товарів у кредит. Валютний ризик — це ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Експортна премія -- заохочувальна винагорода експортерові за вивезення певних товарів і послуг, здобуття зовнішніх ринків, фінансовий і ціновий інструмент державного стимулювання експорту.

В даному випадку курс гривні по відношенню до рубля зміцнився. Якщо б розрахунок відбувся на дату підписання договору у березні, то Україна б отримала 1 млн. грн. (5000000 руб./ 5 руб./грн.=1000000 грн.), а так як за умовами контракту розрахунок повинен відбутися у травні, коли курс становить 4,8 руб./грн., то Україна отримає 1041667 грн. (5000000 руб./ 4,8 руб./грн.=1041667 грн.). Тобто Україна як експортер опиниться у виграшній позиції і експортна квота становитиме (1041667грн.-1000000 грн.=41667грн.).

В даному випадку Україні є вигідні умови контракту і змінювати їх непотрібно, а для Росії умови контракту не дають ні програшу ні виграшу, оскільки вони здійснюють розрахунки в національній валюті за фіксованою суму. Для Росії як імпортера вигідними були б умови контракту, якщо б ціна контракту наводилася у фіксованій сумі в гривнях.

2) Якщо в травні курс складатиме 5,1 руб. за одну гривню, які зміни відбудуться?

При зміні курсу валют з 5руб/грн. до 5,1 руб. грн. Україна як експортер отримає валютні ризики у розмірі 19608 грн. (5000000 руб./ 5руб./грн.- 5000000 руб./ 5,1руб./грн.=1000000грн.-980392 грн.=19608 грн.). Ця ситуація є несприятливою для України, яка виступає експортером, тому в даному випадку, щоб мінімізувати ці збитки необхідно в умовах договору передбачити терміни оплати як можна найкоротші строки (щоб коливання курсу не були суттєвими)

Для того щоб зменшити валютні ризики, але при сприятливому розвитку подій отримати винагороду, можливо розглядати варіант, при якому половину суми контракту потрібно оплачувати в гривнях, а іншу половину – в рублях.