147. Соціологічна оцінка сакралізації та секуляризації

Загальною особливістю розвитку релігії в ХХ ст. є її секуляризація – процес витіснення релігійно-міфологічних пояснень світу науково-раціанальними, що послабило вплив релігії на інші соціальні інститути – освіту, економіку, політику, сім‘ю тощо. Наслідком цього процесу відокремлення церкви від держави стало вошерення атеїзму, а відтак додаткове послаблення дії всіх розглянутих функцій.

Сакралізація – процес поширення табу у релігії, поширення догм, посилення впливу релігії.

Дюркгейм наголошував на різниці між сакральним та повсякденним, він також стверджував що у будь-якому суспільстві розрізняється сакральне та повсякденне, та при вивченні релігії увага повинна приділятись на явища сакрального характеру.

148. Сучасна релігійна ситуація в Україні

За сучасних умов розвитку України релігія, так само як культура і праця, є чи не найголовнішим чинником взаємодії людини з навколишнім середовищем, з економікою. Бо саме з поглибленням економічної кризи, зубожінням народу людина намагається знайти собі духовну підтримку і захист в релігії, яка розглядає людину як творіння Бога, за його образом і подобою. Такий підхід підкреслює рівність усіх людей перед Богом, священне право кожного на життя, самоцінність особистості й безпосередньо впливає на формування суспільної думки щодо ролі й місця людини в суспільно-економічному житті.

Роки перебудови суттєво змінили релігійну ситуацію – нормалізувалися державно-церковні відносини. Було ухвалено закони "Про свободу совісті та релігійної організації", "Про свободу вірувань". Згідно з цими законами релігійні організації отримали права юридичних осіб, права на власність, повну свободу пропаганди своїх віровчень. Держава повернула релігійним організаціям значну частину відібраних колись у них храмів, монастирів, церковного начиння.

Суттєво зріс престиж релігії і церкви. Змінилась на користь релігії громадська думка, а для її соціологічного вивчення відкрилися нові перспективи.

149. Організаційну структуру соціологічної роботи в Україні репрезентують:

• установи Академії Наук України, що здійснюють розробку загальних теоретико-методичних і галузевих соціологічних проблем;

• центри вивчення громадської думки, які утворені на громадських засадах у деяких містах України і вивчають рейтинг політичних діячів, сприйняття трудящими політики уряду, політичну активність, розвиток неформальних рухів тощо. Результати роботи цих центрів використовуються в процесі прийняття рішень на різних рівнях управління суспільними процесами;

• установи при різних державних організаціях, міністерствах і відомствах, які ведуть соціологічні дослідження за завданнями цих організацій, розробляють теоретико-методологічні проблеми державно-політичної та відомчої роботи;

• соціологічні кафедри та лабораторії вузів, що готують спеціалістів, розробляють теоретико-методологічні проблеми, виконують замовлення підприємств і організацій

• на проведення прикладних досліджень;

• соціологічні служби підприємств та інших соціальних організацій, що займаються прикладними дослідженнями соціологічних проблем, розробкою і впровадженням соціальних технологій, соціальних програм тощо.