68. Вчення Шаповала про суспільство та соціальні групи

Сусп. – сукупність людських взаємовідносин, система “взаємочинності між людьми”, динамічна система, яку утворює сукупність взаємодіючих соц. процесів. На сусп. впливають 4 групи чинники: 1) космічні (світло, тепло, клімат); 2) біологічні (потреби живлення, розмноження, самозахисту); 3) психічні (ідеї, знання, вірування); 4) соціальні (мова, література, поділ праці).

“Соціальний акт” – взаємостосунки між двома (або більше) людьми через дію одного та реакцію іншого. Повторення соц. актів робить поведінку людей однаковою, що дозволює трактувати цих людей як скупчення (соціальні групи). Він розрізняє скупчення реальні (родина, держава), статистичні (блондини, брюнети, каліки), фіктивні (лісовики); вони поділяються на організовані (партія, кооператив), неорганізовані (чоловіки, жінки), короткотривалі (натовп на вулиці); закриті (расові, статеві,вікові, шлюбні пари) та відкриті; прості (на основі 1 ознаки – партія, профспілка) та складні (класи, нації). Складні скупчення – верстви, частини яких називаються шарами. Сполучення, що складаються із простих скупчень і верств, обмежених територіально, - агрегати (село, місто, військо). Шаповал аналізує такі верстви як касти, нації, громади (село, місто, держава).

69. М.Гредескул про потреби людини, їх соціальну роль та засоби вдоволення

Соціолог Гредескул відомий як критик марксизму. Усі потреби людини він поділяв на 2 групи: нижчі (тваринні) і вищі. Задоволення нижчих потреб призводить до виникнення “екон. фактора”. А оскільки потреби мають психічну, ідеальну природу, то й екон. фактор є ідейним, а не матеріальним. Свої потреби люди задовольняють суспільним способом. У результаті виникають ек. відносини і екон. структура суспільства. Однак ці й інші відносини мають регулюватися, тому потрібні держава і право. На думку Гредескула економіка, держава і право утворюють “будову”, головною ф-цією якої є забезпечення задоволення людських потреб шляхом суспільної господарської діяльності.

70. А.Звоницька та С.Дністрянський про соціальні зв’язки, тлумачення ними понять “спільноти”, “спільність”

Дністрянський: соц. зв’язки виникають з необхідності задоволення людьми своїх потреб. Історично-соц. зв’язки розвиваються від сім’ї до держави. Соц. зв’язки – церква, покоління, класи, спільності. Їх успішне функціонування – наявність норм (форма реалізації – звичай), що виникають з внутр. переконання про залежність людей та мають етичний характер. Кожен соц. зв’язок має свої власні цілі та засоби їх досягнення. Право – правила, що необхідні для нормального функціонування зв’язку. Форми права залежать від форми організації зв’язку. Право держави зафіксоване в з-нах. Звичаєве право – усіх зв’язків, крім держави. Ознаки держави: історична територія, населення та примус. Одна і та ж особа належить до різних соціальних зв’язків. Нація (як зв’язок) складається з людей, природної території, народної культури. Нація (як спільнота) розвивається так, щоб на своїй території створити власну державу. Спільність – різновид соц. зв’язку.

Звоницька: сусп. є наслідком спілкування між індивідами, воно має закономірний характер, еволюціонує, особистість та соціокультурне середовище знаходяться в постійному зв’язку, головний елемент соціальної дійсності – соц. зв’язок, що являє зміну свідомості, а також діяльність – спілкування – на цій основі. Аналізуються такі зв’язки: наслідування, звичаї, традиції. Їх руйнування можливе у вигляді злочину конфлікту або кризи, а відновлення – на основі альтруїзму, солідарності, симпатії.