4. Авангард World music

На сьогоднішній день на просторах колишнього СРСР існують колективи, які прагнуть відродити свою народну культуру, творчість яких можна виділити в окремий жанр сучасної музики, характерний виконання древніх слов'янських мелодій (що дійшли до нас) на сучасних інструментах. Самим музикантам, коли їх запитують про їх музичний стиль, важко визначитись і вони частіше відповідають: "World music" або "Folk". Якщо шукати таку музику в магазинах або в Інтернеті, то треба перебрати багато жанрів (Genre), как World, Folk, Folk-rock, New-folk, New-ethnic, Modern folk, National Folk, Pop-Folk; або в українському написанні - Фолк, Фолк-рок, Пост-фолк, Нео-фолк, Поп-фолк, Етно-поп, Етно-фолк. Як видно, все назви складаються англійських слів, хоча мова йде про українську та слов’янську музику. Поки цей парадокс не вирішений, питання відкрите. Слово «етнічний» останнім часом, правда, постійно зустрічається в самих різних контекстах. Воно стало свого роду «знаком якості»: то, про що йде мова, сучасно, прогресивно і актуально, а тому і будь-який представник «етнічного» за визначенням на голову вище останніх. Але першопричини цієї ситуації далеко не завжди в звичайному витку моди. У багатьох областях, і в першу чергу в музиці, далекій від чистого шоу-бізнесу, цей підйом інтересу до національної тематики викликаний довгою, копіткою, осмисленою діяльністю музикантів і організаторів, порою, що ведеться, декілька десятиліть. Їх діяльність може бути різною. Одна категорія музикантів цілеспрямовано схрещує народний фольклор з джазом, рок-музикою, упроваджує його в симфонічні форми, в естраду. Таких, зрозуміло, більшість, і тому сьогодні етнічну музику в Росії зазвичай відразу ж класифікують. Вже стали штампами «етно-джаз», «етно-рок», «етно-авангард», а в окремих випадках починає зустрічатися і вигострений термін «етно-фолк», народжений в основному для концептуальної молоді не найвищого інтелекту. І це навіть не «масло масляне»: приблизно для тієї ж молоді створюється, наприклад, ще і «арт-мистецтво».

Проте є і друга категорія. Категорія музикантів, яких абсолютно не цікавить сама по собі ідея схрещування чого б то не було з чим би то не було. Це люди, які люблять і розуміють фольклор як такий. Які, будучи людьми XXI століття, не бачать сенсу в порятунку і тим більше реставрації канонічного фольклору: вони розвивають його природним чином, пропускаючи через призму власних характерів, переконань, ідей і принципів. Те, що виходить, може бути назване хіба що нейтральним терміном «сучасна слов’янська музика» — кращий доки не придумано. А коли в музичного стилю немає сталої назви — це вірна ознака того, що він ще лише створюється, що ми спостерігаємо процес його становлення, перші і тому найбільш сміливі і радикальні кроки у виборі музикантами нової дороги. Важливо те, що зацікавитися цією музикою може прихильник практично будь-якого стилю, якщо він не остаточно консервативний. Ця музика, яку деколи зараховують до пост-модерну, базується не на використанні конкретних виразних засобів, а на вираженні ідеї. В даному випадку — слов’янської ідеї. І хоча багато новаторів (наприклад, Сергій Курехін) про слов’янську ідею в музиці висловлюються, м'яко кажучи, принизливо, самі музиканти простими і доступними образами заставляють як мінімум відкинути усілякий скепсис в її відношенні: це ваша мова, говорять вони, ваші думки, ваша історія, ваші персональні цінності — будинок, сім'я, любов, батьківщина, робота — що завгодно. Лише виражено все це в музиці.