8. Доменна адресація в Інтернет.

Коли Інтернет використовувався, в основному, спеціалістами, а не широкою публікою, ця система адресів всіх задовільняла, але з розширенням аудиторії Інтернета, коли користувачами мережі стали непрофесіонали, така система стала незручною і в 1984 році була введена система імен серверів в Інтернеті - DNS (Domain Name System.)

DNS не вводила нову систему адрес, а встановила залежність між існуючими числовими адресами й новими літерними DNS - іменами, які стали рівноправними. Тепер з'явилася можливість надавати більш змістовніші імена в Інтернеті.

Вводиться також поняття домен вищого рівня (англ. TLD - Top Level Domain). Домени вищого рівня поділяються на два види - тематичні і домени кодів країн. Коди доменів вищого рівня складається з двох літер.Наприклад: uk - Великобританія, jp - Японія, ru - Росія, ua - Україна і т.д.

До 2001 року імена тематичних доменів вищого рівня, або просто доменів вищого рівня, складалися з трьох літер, але в 2001 році було прийнято рішення про відміну цього обмеження.

Таким чином, доменна структура - це логічна мотрійка: кожен слідуючий домен знаходиться всередині попереднього.

До кінця 1997 року в Інтернеті було 1 300 000 доменів. Зараз їх кількість наближається до трьох мільйонів.

Існує також класифікація, що бере до уваги тип установи:

- com - комерційні установи

- edu - навчальні заклади;

- gov - урядові організації;

- mil - військові організації;

- net мережа - організації, що надають мережні послуги;

- int - міжнародні організації

- org - організації інших типів (як правило безприбудкові).

- aero - індустрія авіаційного транспорту;

- biz- бізнес;

- coop- кооперативні організації;

- info- інформаційні ресурси;

9. Основні поняття та класифікація Web-технологій.

Веб – т. – це технології створення і опрацювання інфи, які забезпечують функціонування ірозвиток мережі.Веб-сторінка (англ. Web-page) — інформаційний ресурс доступний в мережі World Wide Web(Всесвітня павутина), який можна переглянути у веб-браузері зазвичай, ця інформація записана в форматі HTML або XHTML, і може містити гіпертекст з навігаційними гіперпосиланнями на інші веб-сторінки.

Веб-сторінки можуть зберігатись на локальному комп'ютері або отримуватись із віддаленого веб-сервера. Веб-сервер може накладати обмеження на доступ до веб-сторінок, наприклад, дозволяти перегляд лише з локальної мережі (інтранет), або відкривати доступ до сторінок в мережі World Wide Web. Запити на отримання та передача веб-сторінок з веб-серверів відбувається за протоколом HTTP.

Веб-сторінки можуть складатись із статичних текстових файлів, що зберігаються у файловій системі веб-сервера (статичні веб-сторінки), або веб-сервер може створювати сторінки за запитом браузера (динамічні веб-сторінки). Застосування сценаріїв на стороні клієнта після завершення завантаження сторінки може прискорювати роботу користувача з нею

Веб-се́рвер (англ. Web Server) — це сервер, що приймає HTTP-запити від клієнтів, зазвичай веб-браузерів, видає їм HTTP-відповіді, зазвичай разом з HTML-сторінкою, зображенням, файлом, медіа-потоком або іншими даними. Веб-сервер — це основа Всесвітньої павутини.

Веб-сервером називають як програмне забезпечення, що виконує функції веб-сервера, так і комп'ютер, на якому це програмне забезпечення працює.

Клієнти дістаються веб-сервера за URL адресою потрібної їм веб-сторінки або іншого ресурсу.

Класифікація:

1.забезпечують статистичне відображення 2.Забезпечують інтерактивне відображення та взаємодію

1.1мова розмітки 2.1мови сценарію

1.1мова стильових описів 2.2на стороні клієнта 2.2 на стороні сервера

10. Мова розмітки. Мо́ва розмі́тки — штучна мова, що використовує набір анотацій до тексту, що надає інструкції стосовно структури тексту чи його відображення.

Мови розмітки використовувалися століттями, а в останні роки почали використовуватися в системах комп'ютерної верстки та системах обробки текстової інформації.

Добре відомий сучасний приклад мови розмітки, котра використовується в комп'ютері — це HTML, одна з найпоширеніших мов в Всесвітній мережі. HTML перейняла деякі з домовленостей щодо розмітки в видавничій індустрії. Ще є XML – це похожа до HTML мова, але тут користувач може сам створювати теги, і вони є чутливими до регістру.