
- •1. Літературна мова. Форми
- •2 Норми літературної мови.
- •3. Українська мова серед інших мов світу
- •4 . Стилістична диференція
- •5. Офіційно-діловий стиль
- •6. Ділові папери. Їх класифікація
- •7. Спільні та відмінні риси ділового, наукового, публіцистичного стилів
- •8. Слово. Його структурні елементи
- •10. Семантична структура слова
- •11. Переносне значення слова як елемент мовного багатства
- •12. Омонімія
- •13. Синонімія.
- •Специфічні
- •14. Антоніми.
- •15. Фразеологія.
- •16. Фразема. Види фраз одиниць
- •17. Джерела фразеології
- •18. Лексика сучасної української мови
- •19. Активна і пасивна лексика
- •20. Іншомовні запозичення.
- •21. Діалектизми і їх різновиди
- •22. Види застарілої лексики
- •23. Діалектна карта України
- •Північно-українське наріччя
- •Півднно-західне наріччя
- •Південно-східне наріччя
- •24. Лексикографія української мови
- •25. Типи тлумачних словник
- •26. Пароніми. Важливість їх
- •28. Запозичена лексика. Латинізми
- •29. Синоніми. Специфічна синонімія
- •30. Прикметник
- •31. Синтаксис простого речення
- •32. Спрощення в групах приголосних
- •33. Фонетичні зміни і їх значення
- •34. Чергування приголосних
- •35. Типи чергувань.
- •36. Типи речень в укр мові.
- •37. Асиміляція і Дисиміляція
- •38. Звукова система української мови
- •39.Фізіологічно-акустични
- •40. Акцентуація. Наголос
- •41. Позиційне чергування
- •42. Граматичне значення
- •43. Морфологія як наука
- •44. Граматична категорія
- •46. Числівник.
- •47. Службові частини мови
- •48. Дієслівні форми.
- •49. Дієслово як частина мови
- •50. Іменник
- •51. Словосполучення.
- •52. Епентизм і протетизм.
- •53. Лексико-граматичні озн
- •54. Діалектні словники.
- •55. Види звукових змін.
1. Літературна мова. Форми
Літературна мова – це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.
Літературна мова має усну і писемну форми.
Усна мова - це мова, що вимовляється, звучить, що існує навколо нас. В усній мові важливо дотримуватися вірної інтонації і наголосу, правильно вимовляти звуки, слова і речення. Для усної мови характерні прості короткі речення ("Привіт! Як справи?"- "Привіт! Та нічого. Ось тільки уроків багато на завтра").
Писемна мова пов'язана з написанням. Писемна мова оформлюється вірно і точно з точки зору орфографії і пунктуації. У писемній мові використовуються складні і ускладнені речення (Його від'їзд був таким несподіваним, що здався мені майже нечемним).
2 Норми літературної мови.
Українська літературна національна мова сформувалася на основі найбільш уніфікованого й поширеного діалекту, в основі якого лежать середньонаддніпрянські говірки, але увібрала в себе і найважливіші елементи інших діалектів України. Літературна мова – це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень).
Норми (від лат. norma- правило, взірець) - це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.
Мовна норма – це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі.
Фонетичні - правила вимовляння звуків і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфіоепії);
Лексична норма – це відбір словесних засобів які сприяють встановленню певного мовного стилю.
Орфографічна норма – це орієнтація в написанні на останнє видання “Українського правопису” та на нормативні словники.
Граматична норма – це вибір правильних словоформ, а також правила побудови речень та словосполучень.
Орфоепічна й акцентна – це правила вимови й наголосу.
Стилістична норма – використання мовних засобів, властивих певному стилю.
Пунктуаційна норма – вживання розділових знаків.
Cлово-складальні- правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні);
Морфологічні - норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова - вивчаються в морфології);
(порушення категорії роду, наприклад, «головна біль» замість «головний біль» (ч.р.); «найефективніша шампунь» замість «найефективніший шампунь» (ч.р); «багато статтів написано, багато прочитано доповідів, бракує ще знаннів, література з різних галузів» замість «статей, доповідей, галузей, знань»; «слов’янів» замість «слов’ян» (у родовому відмінку множини); «рахує по пальцям», а треба «по пальцях», «читає по складам», а треба «по складах»;)
Синтаксичні - правила побудування так званих синтаксичних конструкцій - словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі);