- •Диференціальне числення функції однієї змінної. Похідна функції, її геометричний і фізичний зміст.
- •Однобічні похідні функції в точці.
- •Похідна показниково-степеневої функції.
- •Похідна оберненої функцій.
- •Диференціал функції.
- •Формула Тейлора.
- •Формула Маклорена.
- •Подання деяких елементарних функцій за формулою Тейлора.
- •Застосування диференціала до наближених обчислень.
- •Теореми про середнє. Теорема Ролля.
- •Теорема Лагранжа.
- •Теорема Коші.
- •Розкриття невизначеностей. Правило Лопіталя.
- •Точки екстремуму.
- •Дослідження функції на екстремум за допомогою похідних вищих порядків.
- •Опуклість і увігнутість кривої. Точки перегину.
- •Асимптоти.
- •Вертикальні асимптоти.
- •Похилі асимптоти.
- •Векторна функція скалярного аргументу.
- •Властивості похідної векторної функції скалярного аргументу.
- •Параметричне задання функції.
- •Рівняння деяких типів кривих у параметричній формі. Коло.
- •Циклоїда.
- •Астроїда.
- •Похідна функції, заданої параметрично.
- •Кривизна плоскої кривої.
- •Властивості еволюти.
- •Кривизна просторової кривої.
- •Про формули Френе.
- •Інтегральне числення. Первісна функція.
- •Невизначений інтеграл.
- •Методи інтегрування.
- •Безпосереднє інтегрування.
- •Спосіб підстановки (заміни змінних).
- •Інтегрування частинами.
- •Інтегрування елементарних дробів.
- •Інтегрування раціональних функцій. Інтегрування раціональних дробів.
- •Інтегрування деяких тригонометричних функцій.
- •Інтеграл виду .
- •Інтеграл виду , якщо функція r є непарною відносно cos X.
- •Інтегрування деяких ірраціональних функцій.
- •Інтеграл виду де n – натуральне число.
- •Інтегрування біноміальних диференціалів.
- •Інтеграли виду .
- •1 Спосіб. Тригонометрична підстановка.
- •2 Спосіб. Підстановки Ейлера. (1707–1783)
- •3 Спосіб. Метод невизначених коефіцієнтів.
- •Кілька прикладів інтегралів, що не виражаються через елементарні функції.
- •Визначений інтеграл.
- •Властивості визначеного інтеграла.
- •Обчислення визначеного інтеграла.
- •Заміна змінних.
- •Інтегрування частинами.
- •Наближене обчислення визначеного інтеграла.
- •Формула прямокутників.
- •Формула трапецій.
- •Формула парабол
- •Невласні інтеграли.
- •Інтеграл від розривної функції.
- •Геометричні застосування визначеного інтеграла. Обчислення площ плоских фігур.
- •Знаходження площі криволінійного сектора.
- •Обчислення довжини дуги кривої.
- •Обчислення об'ємів тіл. Обчислення об'єму тіла за відомими площами його паралельних перетинів.
- •Об'єм тіл обертання.
- •Площа поверхні тіла обертання.
- •Функції декількох змінних
- •Похідні й диференціали функцій декількох змінних.
- •Повний приріст і повний диференціал.
- •Геометричний зміст повного диференціала. Дотична площина й нормаль до поверхні.
- •Наближені обчислення за допомогою повного диференціала.
- •Частинні похідні вищих порядків.
- •Екстремум функції декількох змінних.
- •Умовний екстремум.
- •Похідна за напрямком.
- •Градієнт.
- •Зв'язок градієнта з похідною за напрямком.
- •Кратні інтеграли.
- •Подвійні інтеграли.
- •Умови існування подвійного інтеграла.
- •Властивості подвійного інтеграла.
- •Обчислення подвійного інтеграла.
- •Заміна змінних у подвійному інтегралі.
- •Подвійний інтеграл у полярних координатах.
- •Потрійний інтеграл.
- •Заміна змінних у потрійному інтегралі.
- •Циліндрична система координат.
- •Сферична система координат.
- •Геометричні й фізичні застосування кратних інтегралів.
Похідна за напрямком.
Розглянемо функцію u(x, y, z) у точці М( x, y, z) і точці М1(x + x, y + y, z + z).
Проведемо через точки М та М1 вектор . Кути нахилу цього вектора до напрямку координатних осей х, y, z позначимо відповідно , , . Косинуси цих кутів називаються напрямними косинусами вектора .
Відстань між точками М та М1 на векторі позначимо S.
Висловлені вище припущення, проілюструємо на малюнку:
z
M
M1
y
x
Далі припустимо, що функція u(x, y, z) неперервна й має неперервні частинні похідні по змінним х, у і z. Тоді правомірно записати наступний вираз:
,
де величини 1, 2, 3 – нескінченно малі при .
З геометричних міркувань очевидно:
Таким чином, наведені вище рівності можуть бути представлені в такий спосіб:
;
Відзначимо, що величина s є скалярною. Вона лише визначає напрямок вектора .
Із цього рівняння випливає таке визначення:
Визначення: Границя називається похідною функції u(x, y, z) за напрямком вектора в точці з координатами (x, y, z).
Пояснимо значення викладених вище рівностей на прикладі.
Приклад. Обчислити похідну функції z = x2 + y2x у точці А(1, 2) за напрямком вектора . В (3, 0).
Розв’язання. Насамперед необхідно визначити координати вектора .
=(3 – 1; 0 – 2) = (2; – 2) = 2.
Далі визначаємо модуль цього вектора:
=
Знаходимо частинні похідні функції z у загальному вигляді:
Значення цих величин у точці А:
Для знаходження напрямних косинусів вектора робимо наступні перетворення:
=
За величину приймається довільний вектор, спрямований уздовж заданого вектора, тобто визначальний напрямок диференціювання.
Звідси одержуємо значення напрямних косинусів вектора :
cos = ; cos = –
Остаточно одержуємо: – значення похідної заданої функції за напрямком вектора .
Градієнт.
Визначення: Якщо в деякій області D задана функція u = u (x, y, z) і деякий вектор, проекції якого на координатні осі дорівнюють значенням функції u у відповідній точці
,
те цей вектор називається градієнтом функції u.
При цьому говорять, що в області D задане поле градієнтів.
Зв'язок градієнта з похідною за напрямком.
Теорема: Нехай задана функція u = u(x, y, z) і поле градієнтів
.
Тоді похідна за напрямком деякого вектора рівна проекції вектора grad u на вектор .
Доведення: Розглянемо одиничний вектор і деяку функцію u = u (x, y, z) і знайдемо скалярний добуток векторів і grad u.
Вираз, що стоїть в правій частині цієї рівності є похідною функції u за напрямком s.
Тобто . Якщо кут між векторами grad u і позначити через , той скалярний добуток можна записати у вигляді добутку модулів цих векторів на косинус кута між ними. З врахуванням того, що вектор одиничний, тобто його модуль дорівнює одиниці, можна записати:
Вираз, що стоїть в правій частині цієї рівності і є проекцією вектора grad u на вектор .
Теорему доведено.
Для ілюстрації геометричного й фізичного змісту градієнта скажемо, що градієнт – вектор, що показує напрямок найшвидшої зміни деякого скалярного поля u у якійсь точці. У фізиці існують такі поняття як градієнт температури, градієнт тиску й т.п. Тобто напрямок градієнта є напрямком найбільш швидкого росту функції.
З погляду геометричного подання градієнт перпендикулярний поверхні рівня функції.