- •Диференціальне числення функції однієї змінної. Похідна функції, її геометричний і фізичний зміст.
- •Однобічні похідні функції в точці.
- •Похідна показниково-степеневої функції.
- •Похідна оберненої функцій.
- •Диференціал функції.
- •Формула Тейлора.
- •Формула Маклорена.
- •Подання деяких елементарних функцій за формулою Тейлора.
- •Застосування диференціала до наближених обчислень.
- •Теореми про середнє. Теорема Ролля.
- •Теорема Лагранжа.
- •Теорема Коші.
- •Розкриття невизначеностей. Правило Лопіталя.
- •Точки екстремуму.
- •Дослідження функції на екстремум за допомогою похідних вищих порядків.
- •Опуклість і увігнутість кривої. Точки перегину.
- •Асимптоти.
- •Вертикальні асимптоти.
- •Похилі асимптоти.
- •Векторна функція скалярного аргументу.
- •Властивості похідної векторної функції скалярного аргументу.
- •Параметричне задання функції.
- •Рівняння деяких типів кривих у параметричній формі. Коло.
- •Циклоїда.
- •Астроїда.
- •Похідна функції, заданої параметрично.
- •Кривизна плоскої кривої.
- •Властивості еволюти.
- •Кривизна просторової кривої.
- •Про формули Френе.
- •Інтегральне числення. Первісна функція.
- •Невизначений інтеграл.
- •Методи інтегрування.
- •Безпосереднє інтегрування.
- •Спосіб підстановки (заміни змінних).
- •Інтегрування частинами.
- •Інтегрування елементарних дробів.
- •Інтегрування раціональних функцій. Інтегрування раціональних дробів.
- •Інтегрування деяких тригонометричних функцій.
- •Інтеграл виду .
- •Інтеграл виду , якщо функція r є непарною відносно cos X.
- •Інтегрування деяких ірраціональних функцій.
- •Інтеграл виду де n – натуральне число.
- •Інтегрування біноміальних диференціалів.
- •Інтеграли виду .
- •1 Спосіб. Тригонометрична підстановка.
- •2 Спосіб. Підстановки Ейлера. (1707–1783)
- •3 Спосіб. Метод невизначених коефіцієнтів.
- •Кілька прикладів інтегралів, що не виражаються через елементарні функції.
- •Визначений інтеграл.
- •Властивості визначеного інтеграла.
- •Обчислення визначеного інтеграла.
- •Заміна змінних.
- •Інтегрування частинами.
- •Наближене обчислення визначеного інтеграла.
- •Формула прямокутників.
- •Формула трапецій.
- •Формула парабол
- •Невласні інтеграли.
- •Інтеграл від розривної функції.
- •Геометричні застосування визначеного інтеграла. Обчислення площ плоских фігур.
- •Знаходження площі криволінійного сектора.
- •Обчислення довжини дуги кривої.
- •Обчислення об'ємів тіл. Обчислення об'єму тіла за відомими площами його паралельних перетинів.
- •Об'єм тіл обертання.
- •Площа поверхні тіла обертання.
- •Функції декількох змінних
- •Похідні й диференціали функцій декількох змінних.
- •Повний приріст і повний диференціал.
- •Геометричний зміст повного диференціала. Дотична площина й нормаль до поверхні.
- •Наближені обчислення за допомогою повного диференціала.
- •Частинні похідні вищих порядків.
- •Екстремум функції декількох змінних.
- •Умовний екстремум.
- •Похідна за напрямком.
- •Градієнт.
- •Зв'язок градієнта з похідною за напрямком.
- •Кратні інтеграли.
- •Подвійні інтеграли.
- •Умови існування подвійного інтеграла.
- •Властивості подвійного інтеграла.
- •Обчислення подвійного інтеграла.
- •Заміна змінних у подвійному інтегралі.
- •Подвійний інтеграл у полярних координатах.
- •Потрійний інтеграл.
- •Заміна змінних у потрійному інтегралі.
- •Циліндрична система координат.
- •Сферична система координат.
- •Геометричні й фізичні застосування кратних інтегралів.
Рівняння деяких типів кривих у параметричній формі. Коло.
Якщо центр кола перебуває у початку координат, то координати будь-якої його точки можуть бути знайдені за формулами:
Якщо виключити параметр t, то одержимо канонічне рівняння кола:
x2 + y2 = r2(cos2t + sin2t) = r2
Еліпс.
Канонічне рівняння: .
у
C M(x, y)
t
О N P
Для довільної точки еліпса М(х, у) з геометричних міркувань можна записати: з ОВР і з OCN, де а – більша піввісь еліпса, а b – менша піввісь еліпса, х і y – координати точки М.
Тоді одержуємо параметричні рівняння еліпса:
де 0 t 2
Кут t називається ексцентричним кутом.
Циклоїда.
y
C
М К
О Р B а 2а х
Визначення. Циклоїдою називається крива, що описує деяка точка, що лежить на кола, коли коло без ковзання котиться по прямій.
Нехай коло радіуса а пересувається без ковзання уздовж осі х. Тоді з геометричних міркувань можна записати: OB = = at; PB = MK = a sin t;
MCB = t; Тоді y = MP = KB = CB – CK = a – a cos t = a(1 – cos t).
x = at – a sin t = a(t – sin t).
Отже: при – це параметричне рівняння циклоїди.
Якщо виключити параметр, то одержуємо:
Як видно, параметричне рівняння циклоїди набагато зручніше у використанні, ніж рівняння, що безпосередньо виражає одну координату через іншу.
Астроїда.
Дана крива являє собою траєкторію точки кола радіуса R/4, що обертається без ковзання по внутрішній стороні кола радіуса R.
R/4
R
Параметричні рівняння, що задають зображену вище криву,
Перетворюючи, одержимо: x2/3 + y2/3 = a2/3 (cos2 t + sin2 t) = a2/3
Похідна функції, заданої параметрично.
Нехай .
Припустимо, що ці функції мають похідні й функція x = (t) має зворотну функцію t = Ф(х).
Тоді функція y = (t) може бути розглянута як складна функція y = [Ф(х)].
оскільки Ф(х) – обернена функція, то
Остаточно одержуємо:
Таким чином, можна знаходити похідну функції, не знаходячи безпосередньої залежності у від х.
Приклад. Знайти похідну функції
Спосіб 1: Виразимо одну змінну через іншу , тоді
Спосіб 2: Застосуємо параметричне завдання даної кривої: .
x2 = a2cos2 t;
Кривизна плоскої кривої.
В
А А В
Визначення: Кут повороту дотичної до кривої при переході від точки А до точки В називається кутом суміжності.
Відповідно, вигнутіша та крива, у якої при однаковій довжині більше кут суміжності.
Визначення: Середньою кривизною Кср дуги називається відношення відповідного кута суміжності до довжини дуги .
Відзначимо, що для однієї кривої середня кривизна її різних частин може бути різної, тобто дана величина характеризує не криву цілком, а деяка її ділянка.
Визначення: Кривизною дуги в точці КА називається границя середньої кривизни при прямуванні довжини дуги 0.
Легко бачити, що якщо позначити = ш, то за умови, що кут – функція, що залежить від S і диференційована, то
Визначення: Радіусом кривизни кривої називається величина .
Нехай крива задана рівнянням y = f(x).
y
B
A +
x
Kcp = ; ;
Якщо = (x) і S = S(x), то .
У той же час .
Для диференціала дуги: , тоді
Оскільки . В інших позначеннях: .
Розглянемо криву, задану рівнянням: y = f(x).
A
C(a, b)
Якщо побудувати в точці А кривої нормаль, спрямовану убік опуклості, то можна відкласти відрізок АС = R, де R – радіус кривизни кривої у точці А. Тоді точка C(a, b) називається центром кривизни кривої у точці А.
Коло радіуса R із центром у точці C називається колом кривизни.
Очевидно, що в точці А кривизна кривої і кривизна кола рівні.
Можна показати, що координати центра кривизни можуть бути знайдені за формулами:
Визначення: Сукупність всіх центрів кривизни кривої лінії утворять нову лінію, що називається еволютою стосовно даної кривої. Стосовно еволюти вихідна крива називається евольвентою.
Наведені вище рівняння, що визначають координати центрів кривизни кривої визначають рівняння еволюти.