2.4.3. Геологічне тлумачення результатів магніторозвідки

Геологічне тлумачення результатів магніторозвідки - один з відповідальних етапів інтерпретації. Воно зводиться до рі­шення тих або інших геологічних задач за допомогою якісної і кількісної інтерпретації результатів магнітної зйомки з використанням всього наявного матеріалу про геологі­чну будову. При цьому необхідно встановити зв'язки між магнітними аномаліями і літологією, тектонікою, корисними копалинами.

Складність проблеми геологічного тлумачення даних магніторозвідки пояснюється неоднозначністю і наближені­стю рішення зворотної задачі, оскільки прямі задачі вирішені для намагнічених тіл правильної форми (стовп, куля, пласт циліндр і багато ін.), тоді як реальні тіла можуть істотно відрізнятися від них. Другим ускладненням при інтерпре­тації є необхідність визначення інтенсивності намагнічення порід по зразках що не завжди можна зробити навіть приблизно. Нарешті, неоднорідність і похилий характер намагнічення порід, вплив залишкового намагнічення стародавніх епох і ряд інших причин також знижують точність інтерпрета­ції. Все це призводить до того що часто обмежуються лише якісною інтерпретацією, а на отримані кількісні параметри дивляться як на наближені, даючи можливість лише оцінити глибину і розміри намагнічених тел.

Раціональний комплекс магніторозвідки з гравірозвідкою і іншими геофізичними методами (залежно від геолого-гео­фізичних особливостей району досліджень) дозволяє прове­сти геологічне тлумачення результатів більш точно і досто­вірно.

2.5. Області застосування магніторозвідки

Магніторозвідка застосовується для: 1) проведення загальної маг­нітної зйомки всієї Землі і палеомагнітних досліджень; 2) рі­шення задач регіональної структурної геології; 3) геологічного картування різних масштабів; 4) пошуків і розвідки залізорудних родовищ; 5) пошуків родовищ рудних і нерудних копалин; 6) вивчення геолого-петрографічних особливостей порід.

2.5.1 Загальна магнітна зйомка землі і палеомагнітні дослідження

Поверхня суші і океанів покривається загальними, як прави­мо, аеромагнітними, зйомками різних масштабів. За даними них зйомок будуються карти аномалій магнітного поля крупних регіонів і всієї Землі. Для виділення магнітних аномалій, зв'язаних з неоднорід­ністю будови кристалічної оболонки Землі, із зміряних аномалій Т віднімається нормальне геомагнітне поле яке є сумою поля однорідного намагніченої Землі і поля континентальних аномалій.

Основне призначення загальних магнітних зйомок - проведення тектонічного районування, що дозволяє визначити контури крупних структурних елементів земної кори: платформ, геосинклінальних областей, окремих блоків, глибинних розломів тектонічно активних областей. Рішення перерахованих задач проводиться в комплексі з гравірозвідкою і уточнюється сейсморозвідкою.

Таким чином, загальні магнітні зйомки дозволяють вирішувати задачі, пов'язані з будовою земної кори, а також служать для вирішення таких загальнотеоретичних задач, як походження і розвиток Землі і її структурних елементів вивчення характе­ру магнітного поля на поверхні і ряду інших задач. Зв'язані загальними магнітними зйомками всієї Землі і палеомагнітні дослідження.

Палеомагнітні дослідження (визначення магнітного поля у віддалені геологічні епохи) засновані на вивченні залишкового намагнічення порід. Породи, феромагнітні мінерали (магнетит, титаномагнетит, гематит, піротин), що містять володіють феромагнітними властивостями, намагнітившись у момент своєї освіти, вони здатні зберегти магнетизм довгий час, не дивлячись на зміну інтенсивності і навіть знака вектора на­пруженості магнітного поля в районі, де вони залягають.

Вивчаючи палеомагнітні властивості породи, ми можемо судити про характер, інтенсивність магнітного поля Землі і напрям магнітної осі у момент їх освіти, якщо є докази того, що залишкова намагніченість порід не зміни­лася (наприклад через зміну складу, перегріву) або не порушено їх залягання (наприклад, через тектонічні рухи). Методи палеомагнітних досліджень полягають у відборі зразків у корінному їх заляганні з точною маркіровкою, вказуючою на їх просторове положення і вік (по палеонтологічних або інших даних).

Далі визначається залишкова намагніченість зразка, оцінюється стійкість цієї намагніченості і розраховується положення вектора напруженості магнітного поля при намагні­чені порід під час їх освіти. Якщо подібні вимірювання провести по великій кількості одновікових зразків, мож­ливо визначити найвірогідніше положення магнітних полюсів Землі.

Теоретичні і експериментальні дослідження показують, що середнє положення геомагнітного полюса для проміжків часу, обчислюваних сотнями тисяч літ, повинне відповідати положенню географічного полюса, тобто указує на положе­ння осі обертання Землі. Проведені в останні 10 - 20 років палеомагнітні дослідження приводять до наступних попередніх висновків.

1. Магнітні полюси протягом геологічної історії Землі переміщаються по її поверхні, що можна пояснити зміне­нням положення осі обертання Землі і що підтверджується палеокліматичними дослідженнями.

2. Напрям залишкової намагніченості гірських порід залежно від їх віку іноді відрізняється на 180°, що пов’я­зано з періодичною зміною знака магнетизму або інвер­сією полюса на 180°. Причина цього явища не встановлена.

3. Місцеположення полюсів Землі, визначені по зразках одного віку, але узяті з різних континентів (Європа, Америка, Австралія) відрізняються тим більше, ніж більше вік порід. Точного пояснення цього факту поки ні хоча одним з можливих пояснень є гіпотеза континентальних дрейфів, тобто переміщення материків.

В цілому палеомагнітні дослідження допомагають вирішувати про­блему будови і розвитку Землі, а також служать для кореля­ції одновікових порід.