2.3.2. Методика аеромагнітної зйомки

Аеромагнітна зйомка проводиться за системою профілів при безперервному записі на кожному профілі (маршруті). Напрями профілів вибираються вкріст передбачуваного простигнання структур або тектонічних порушень.

Відстань між профілями залежить від масштабу зйомки: при мільйонному масштабі відстані між маршрутами вста­новлюється 10 км, при масштабі 1 : 500 000 - 5 км, при масшта­бі 1:100000 -1 км, при масштабі 1:50000 - 500 м. Чим більше масштаб тим меншою повинна бути висота польоту аеромагнітної станції. Звичайно вона міняється від 50 до 500 м. Прив'язка профілів при аеромагнітній зйомці здійснюється різними способами і повинна бути тим точніше, чим крупніше мас­штаб зйомки.

Для перевірки і обліку сповзання нуль-пункту приладу перед початком робочого дня і після його закінчення робиться спеціаль­ний обліт на контрольному маршруті (КМ) завдовжки 10 - 30 км. Всі робочі маршрути «прив'язуються» до контрольних маршру­там.

Для оцінки погрішності вимірювань і ув'язки між собою маршрутів вибирається декілька профілів, перпендикулярних робочим маршрутам. На цих профілях проводяться повторні обльоти. За наслідками повторних вимірювань обчислюється середньоквадратичні погрішність вимірювань. При обро­бці магнітограм аномальні значення Та розраховуються шляхом віднімання зі значення Т нормального поля. Останнє визначається по спеціальних магнітних картах або за допомогою розрахунку так званого нормального градієнта за даними аеромагнітної зйомки. В результаті аеромагнітної зйомки будуються карти, графіки по маршрутах, а також карти графіків.

2.3.3. Визначення магнітних властивостей зразків гірських порід

Для інтерпретації даних магніторозвідки (і особливо палеомагнітних досліджень) необхідно знати магнітні властивості гірських порід, магнітну сприйнятливість і вектор залишкового намагнічення. Визначення магнітних властивостей гірських порід проводиться як у лабораторних і польових умовах. При лабораторних вимірюваннях використовуються зразки приблизно ізометричної фор­ми і невеликих розмірів, узяті з оголень або з свердловин.

2.3.4. Основи теорії магніторозвідки

Основний закон магнетизму був сформульований Кулоном, який припускав, що існування магнетизму зв'язано з наявністю магнітних мас, позитивних і негативних. Між двома магнітними масами, поміщеними в середу з магнітною проникністю діє сила F, яка визначається законом Кулона. Будь-яке намагнічене тіло можна представити поєднанням двох магнітних мас, що знаходяться на протилежних частинах тіла - полюсах. Північним (позитивним) полюсом намагніченого тіла (наприклад, магнітної стрілки) вважається той, який обертається у бік північного географічного полюса, якщо дати можливість тілу вільно обертатися навкруги вертикальної осі. При такому визначенні магнітний полюс Землі володіє південним (негативним) магнетизмом, оскільки притягуються магнітні маси протилежного знака, а однойменні відштовхуються.

Подальшим розвитком фізики було доведене, що магніт­них мас як самостійних субстанції у природі не існує, а магнітні властивості тіл є слідством руху електричні заряджені частинки у атомах речовини. Одні речовини здатні під впливом магнітного поля упорядковувати рухи зарядів і намагнічуються, інші ні. Хоча магнітних мас в природі немає, але в теорії магнетизму законом Кулона формально продовжують користуватися. При цьому під магнітною масою одного знака розуміється твір інтенсивності намагнічення на площу намагніченого тіла (S), перпендикулярну цьому вектору. Визначення напруженості магнітного поля тіл відомої форми, розмірів і намагніченості складає пряму задачу магніторозвідки.

Для полегшення рішення задач магніторозвідки вводиться поня­ття магнітного потенціалу точкової магнітної маси. В теорії магнетизму користуються по­няттям магнітного диполя, тобто двох рів­них, близько розташованих магнітних мас протилежного знака.

Тіла, у яких глибина залягання нижньої частини не набагато відрізняється від глибини залягання верх­ньої кромки створюють поля різних знаків: один екстремум над тілом і два екстремуми протилежного знака по сторонах від основного максимуму. При вертикальному намагні­чені симетричні. При невертикальному намагнічені аномалії будуть несиметричні, причому пологі сторони кривих розташовані по падінню осей намагніченості, а характер маг­нітного поля матиме складнішу форму.