14. Поняття і сутність складської податливості запасів

Складська податливість запасів визначається, як ступінь витривалості вантажу до умов і часу складування; як ступінь використання вантажомісткості або місткості складу; як ступінь ефективності складування.

Складську придатність можна підвищити шляхом додаткових витрат пакування чи  додаткових складських витрат (температура, вологість тощо). Підвищена складська придатність може бути забезпечена покращанням виробу (конструкції, фізичних, хімічних властивостей), однак це призводить до зростання собівартості виробництва, а значить, і витрат запасів, витрат закупівлі, транспортних витрат тощо.

Витрати запасів можна сформувати так:

• витрати створення запасів;

• витрати утримання запасів;

• витрати складання запасів;

• витрати вичерпування запасів.

Згідно з стандартної технології формування і отримання запасів включають такі витрати:

• витрати утримання запасів на складі;

• витрати утримання запасів в дорозі;

• витрати формування і складання замовлень;

• витрати вичерпування запасів.

Неайвагомішою складовою є витрати утримання запасів на складі, які включають:

- витрати капіталу (визначаються рівнем втрат підприємства від «замороження» капіталу. Розраховується як добуток середньорічної кількості запасів, ціни одиниці запасів і % ставка цих витрат запасу відносно вартості запасу);

- витрати утримання складів (включають в себе витрати розміщення, переміщення, витрат зберігання на складі, орендну плату і забезпечення особливих умов складування. Дані витрати пропорційно змінюються відносно величини запасів);

- витрати обслуговування запасів (представляють витрати страхування та оподаткування запасів);

- витрати ризику запасів (відображають ймовірну втрату вартості товару, тобто знецінення його у результаті утримання запасів).

Витрати цтримання запасів в дорозі є актуальним, коли правовласності на товар переходить до клієнтав момент поставки до місця призначення.

Витрати замовлень викликані необхідністюформування замовлення з метою поповнення запасів матеріалів. Очевидно рівень витрат замовлень залежить від кількості річних замовлень, атакож вартості замовлення і структури витрат замовлення. Вони пропорційно змінюються кількості замовлення і не стосуються витрат закупівлі.

Витрати вичерпування запасів відносяться до категорії ймовірних витрат, облік яких непередбачений, але вплив на прийняття управлінських рішень запасами може бути істотним. Такі витрати мають місце у таких випадках коли є запізнення реалізації замовлення; здійснена купівля товару у конкурента або товару субституту; є зупинка і простої у виробництві.

15.

ІНОВАЦІЇ В ОБСЛУГОВУВАННІ ЗАПАСІВ

З економічної точки зору дискретне переміщення матеріалів відповідними партіями з відповідною частотою є вигідним, оскільки консолідація вантажів вплине на зниження витрат транспортування. Підприємство, отже, повинно діяти згідно з прин­ципами розробленої стратегії. Стратегії повинні створювати рамки для управління функціями підприємства, наприклад, дослідженнями і розвитком, виробництвом, маркетингом, так, щоб вони були узгоджені з глобальною стратегією. Функціональні стратегії повинні гарантувати інтеграцію і координацію певної функції з іншими функціями. До групи функціональних стратегій відносять логістичні стратегії. Для потреб стратегічних дій можна ставити такі цілі :

• оптимізація рівня запасів;

• мінімізація часу переміщення матеріалів і виробів;

• гарантування високого рівня обслуговування клієнтів;

• забезпечення найнижчого (у логістичному каналі) рівня витрат.

Запаси в різних ланках виступають у формі сировини, напівпродуктів або готових виробів і становлять одну з головних позицій оборотного майна підприємства. Вони дозволяють:

• вдосконалити обслуговування клієнтів;

• отримати ефект від масштабу поставок;

• отримати захист від змін цін;

• отримати захист від непевності у поставках і непередбачених подій;

Запаси впливають на стабільність виробництва, продуктивність праці, часті переналадки виробничих ліній, зниження витрат. Оскільки попит змінюється в часі, запаси, отже, становлять буфер між попитом, який змінюється, і пропозицією продуктів. Викликом для логістики є мінімізація коштів у запасах при одночасному прийнятті до уваги постулатів ефективності вироб­ництва і логістики.

Ефективна організація праці на складах довготермінового складування залежить від:

• розміщення товарів і розміру складу;

• складської податливості запасів;

• виду та інтенсивності руху;

• рівня механізації та автоматизації складських процесів;

• технічного обладнання складу;

• кваліфікації персоналу;

• співпраці структурних підрозділів підприємства і т.п.

Одним із актуальних чинників впливу на ефективність складського господарства є організація розміщення товарів у складі, оскільки саме ця сфера ефективна з точки зору впровадження організаційних і технологічних інновацій.

16. Інноваційні концепції управління

Можна сформувати кілька варіантів логістичних концепцій інноваційних рішень:

● радикальна концепція впровадження інновацій;

● рекомбінаційна концепція впровадження інновацій;

● модифікаційна концепція впровадження інновацій.

Радикальна концепція впровадження інновацій передбачає розмежування змін технологічного та організаційного характеру. Радикальні рішення інноваційно-технічного характеру зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових

технологій.

Рекомбінаційна концепція впровадження інновацій полягає у використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. Ця концепція орієнтується на інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих функцій або різних технологічних рішень для виготовлення нової продукції.

Модифікаційна концепція впровадження інновацій найчастіше постає на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів.

Модифікаційні інноваційні рішення полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення.

Складність системи управлінських інновацій визначається числом рівнів їх здійснення, об'ємом інформації, складністю структури, числом елементів і зв'язків. Як і будь-яка система, вона має алгоритм функціонування, спрямований на досягнення поставленої мети, який є дуже складним з огляду на варіативність як інноваційних процесів, так і детермінант їхнього протікання. Суб’єктно-управлінські функції тут зведені в основному до виконавських і реалізуються як механізм впровадження управляючого впливу ініціаторів інноваційного процесу.

Усі інноваційні управлінські процеси характеризується низьким рівнем детермінованої, який знижується в міру зростання рівнів управління. Головними ж методами управління процесами здійснення управлінських інновацій є евристичне моделювання та багаторівнева оптимізація. Евристичні моделі найбільш застосовні до систем мотиваційного забезпечення інновацій з боку управлінців, а багаторівнева оптимізація – до регулювання інформаційних та організаційних компонентів управлінських інновацій.

Системно-управлінські концепції дають можливість виявлення оптимальних умов розробки і упровадження управлінських інновацій як цілісного процесу на основі узагальнення показників і властивостей системи інновацій у державному управлінні, її підсистем, типових процесів і елементів всіх рівнів. Отже, зміст концепції реформування системи державного управління з когнітивного боку визначається теоретико-методологічними засадами здійснення інновацій у цій сфері управлінської діяльності. Найбільше значення для дослідження інновацій мають теорії інновацій у  різноманітних варіантах і системно-управлінські концепції, адаптовані для дослідження інноваційних процесів. У їхніх межах визначаються структура, спрямованість, соціальний зміст та інструментарій здійснення інновацій у  системі державного управління. Конкретизація цих структурних компонентів системи управлінських інновацій є найперспективнішим напрямом подальшого дослідження проблеми.