Основні відмінності fat і ntfs.
Якщо говорити про накладні витрати на збереження службової інформації, FAT відрізняється від NTFS більшою компактністю і меншою складністю. У більшості томів FAT на збереження таблиці розміщення, що містить інформацію про усі файли тому, витрачається менше 1 Мбайта. Настільки низькі накладні витрати дозволяють форматувати у FAT жорсткі диски малого обсягу і флопі-диски. У NTFS службові дані займають більше місця, ніж у FAT. Так, кожен елемент каталогу займає 2 Кбайт. Однак це має і свої переваги, тому що вміст файлів обсягом 1500 байт і менше може цілком зберігатися в елементі каталогу.
Система NTFS не може використовуватися для форматування флопі-дисків. Не варто користуватися нею для форматування розділів обсягом менше 50-100 Мбайт. Відносно високі накладні витрати приводять до того, що для малих розділів службові дані можуть займати до 25 % обсягу носія. Корпорація Microsoft рекомендує використовувати FAT для розділів об‘ємом 256 Мбайт і менше, a NTFS — для розділів обсягом 400 Мбайт і більше.
Наступний критерій порівняння — розмір файлів. Розділи FAT мають обсяг до 2 Гбайт, VFAT — до 4 Гбайт і FAT32 — до 4 Тбайт. Проте через особливості своєї внутрішньої будови розділи FAT найкраще працюють для розділів обсягом 200 Мбайт і менше. Розділи NTFS можуть досягати 16 Эбайт, однак на даний час через апаратних і інших системних причин, розмір файлів обмежується 2 Тбайт.
Розділи FAT можуть використовуватися практично у всіх операційних системах. За рідкісними винятками, з розділами NTFS можна працювати прямо тільки з Windows NT, хоча і існують для ряду ОС відповідні реалізації систол керування файлами для читання файлів з томів NTFS. Так, наприклад, утиліта (драйвер) NTFSDOS дозволяє читати дані NTFS на комп'ютері, завантаженому в режимі MS-DOS. Однак повноцінних реалізацій для роботи з NTFS поза системою Windows NT поки немає.
Розділи FAT не забезпечують локальної безпеки. З іншого боку, розділи NTFS забезпечують локальну безпеку як файлів, так і каталогів. Для розділів FAT можуть встановлюватися загальні права, зв'язані з загальним доступом до каталогів у мережі. Однак такий захист не перешкодить користувачу з локальним входом одержати доступ до файлів свого комп'ютера. У відношенні безпеки NTFS виявляється кращим варіантом. Розділи NTFS можуть забороняти чи обмежувати доступ як вилучених, так і локальних користувачів. Отже, до захищених файлів зможуть звернутися лише ті користувачі, яким були надані відповідні права. Нагадаємо, що Windows NT містить спеціальну утиліту CONVERT.EXE, яка перетворить томи FAT в еквівалентні томи NTFS, однак для зворотнього перетворення (з NTFS у FAT) подібних утиліт не існує. Щоб виконати таке зворотнє перетворення, вам доведеться створити розділ FAT, скопіювати в нього файли з розділу NTFS і потім видалити оригінали. Важливо при цьому не забувати і про те, що при копіюванні файлів з NTFS у FAT губляться всі атрибути безпеки NTFS (нагадаємо, що в FAT не передбачені засоби для визначення і наступного збереження цих атрибутів). Останнім часом появилася ще одна дуже важлива обставина, зв'язана з тим, що обсяги дискових механізмів набагато перевищили максимально припустимий розмір, прийнятний для FAT, — 8,4 Гбайт. Ця межа пояснюється максимально можливими значеннями в адресі сектора, для якого, як ми вже знаємо, приділяється всього 3 байти. Тому в переважній більшості випадків при роботі в середовищі Windows-систем використовують або FAT32, або NTFS. Остання, безумовно, краще, але вона не підтримується в широко розповсюджених ОС Windows 98 і нині все більш часто зустрічаєма Windows Millennium Edition.
1 При журналюванні файлових операцій система керування файлами фіксує в спеціальному службовому файлі зміни, що відбуваються. На початку операції, пов'язаною зі зміною файлової структури, робиться відповідна позначка. Якщо під час операцій над файлами відбувається який-небудь збій, то згадана відмітка про початок операції залишається зазначеною як незавершена. При виконанні процедури перевірки цілісності файлової системи після перезавантаження машини ці незавершені операції будуть скасовані і файли будуть приведені до вихідного стану. Якщо ж операція зміни даних у файлах завершується нормально, то в цьому самому службовому файлі підтримки журналювання операція відзначається як завершена.
2 POSIX (Portable operating system for computing environments). Синонім IEEE Std 1003.1. З 1990 року є міжнародним стандартом на машинно-незалежний (переносний) інтерфейс комп'ютерного середовища. Цей стандарт розроблений американським інститутом IEEE у 1988 році. Він являє собою набір функцій, узятих з операційних систем AT&T UNIX System V і Berkeley Standard Distribution UNIX. Основна увага у вимогах цього стандарту приділяється взаємодії прикладних програм операційної системи. Написання прикладних програм у даному стандарті дозволяє створювати програми, легко стерпні з одного операційного середовища в іншу.