Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними

Загальновизнано, що успішність навчання молодших школярів орфографії та пунктуації значною мірою залежить від здійснення систематичного контролю за станом сформованості правописної навички, а також від роботи над помилками учнів.

Система контролю й оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь і навичок учнів охоплює:

а) чітке розмежування помилок, за які оцінка знижується або ж не знижується; уведення до текстів контрольних робіт в основному лише тих слів, правопис яких доступний учням;

б) відмову від негативних оцінок за письмові роботи з розвитку зв'язного мовлення;

в) постійну роботу з метою запобігання орфографічним і пунктуаційним помилкам (словниково-орфографічна робота, зорієнтована на певний диктант, переказ, твір тощо).

На думку М. С. Вашуленка, текст для контрольного диктанту після опра­цювання певної теми слід добирати заздалегідь, щоб усі «помилконебезпечні» слова, які трапляться учням у майбутньому диктанті, можна було опрацювати під час виконання навчальних вправ на різні види мовного розбору, конструювання словосполучень, речень.

Отже, учителеві необхідно знати, як класифікують орфографічні помилки, якими є їх причини (діагностика), як організувати роботу із запобігання орфогра­фічним помилкам та їх виправлення.

У науково-методичній літературі помилки учнів класифікують залежно від:

1. Розділу орфографічної системи.

Ідеться про такі групи помилок, як помилки на позначення фонем буквами, помилки в написанні разом і окремо, помилки під час перенесення слова з рядка в рядок, помилки у вживанні великих і малих букв, пунктуаційні помилки.

Найчисленішою є перша група помилок, до якої належать всі орфограми кореня, написання префіксів, суфіксів, закінчень, а також ті орфограми, які не перевіряються правилом.

2. Причини допущеної помилки.

Орфографічні помилки можуть бути зумовлені нерозумінням або неточним розумінням семантики слів, словосполучень, речень, тексту; невмінням свідомо членувати слова на морфеми; недостатнім засвоєнням граматичних знань, невмін­ням правильно визначати граматичні категорії та форми слів; несформованістю орфоепічних навичок; слабкою пам'яттю; нестійкою увагою; несформованістю орфографічної зіркості; незнанням правила і невмінням користуватися ним (не- володіння алгоритмом); невмінням співвідносити звуковий склад слова з букве- ним позначенням; недостатнім орієнтуванням у структурі речення (пунктуаційні помилки).

3. Принципу орфографії і пунктуації, який порушено учнем.

Кожна орфографічна помилка є наслідком недотримання певного принципу правопису (фонетичного, морфологічного, смислового, традиційного). До пунктуа­ційних помилок призводить ігнорування принципів уживання розділових знаків (синтаксичного, смислового, інтонаційного).

4. Частотності помилки.

Частотними є помилки, допущені багатьма учнями. Крім таких помилок, трапляються ще індивідуальні порушення орфографічної норми.

5. Характеру помилки (груба-негруба).

Грубими помилками прийнято вважати такі, що допущені на вивчені правила, актуальні для початкової школи. Негрубі помилки найчастіше є наслідком того, що учні певне правописне правило ще не вивчали.

До пунктуаційних помилок належать порушення, пов'язані з неправильним уживанням розділових знаків під час членування мовлення на речення, речення — на його частини. Пунктуаційними помилками вважаються пропуск або постановка зайвого розділового знака, вживання розділового знака не в тому місці, де він має стояти, необгрунтована заміна одного знака іншим, перенесення розділового зна­ка на новий рядок.

> Виправляючи пунктуаційні помилки в письмових роботах учнів, аналізуючи їх причини, слід пам'ятати, що такі помилки є більш серйозними й небезпечними, ніж орфографічні, оскільки свідчать про недоліки писемного (а іноді й усного) мовлення, про відсутність навичок зв'язно викладати власні думки. Розвиток грама­тичного ладу мовлення молодших школярів випереджає процес формування в них пунктуаційних навичок. Саме тому вчитель має допомагати учням оформлювати на письмі самостійно складені ними синтаксичні конструкції.

Описана класифікація учнівських помилок дозволяє вчителеві методично правильно побудувати діагностичну роботу, систему запобігання орфографічним і пунктуаційним помилкам та їх виправлення, організувати повторення право­писного матеріалу.

Здебільшого перевірка робіт учителем письмових робіт не стимулює учнів на свідоме виправлення власних помилок. Як правило, учитель сам виправляє помилки, а учень зором сприймає як виправлене, так і оцінку. Практика переко­нує, що така робота марна, оскільки вона не сприяє розвитку мислення й пам'яті учня, удосконаленню його знань, повторенню раніше вивченого матеріалу. Отже, необхідно аналізувати помилки, шукати причини їх виникнення. Наприклад, учень помиляється, бо не знає правила; знає правило, але не може застосувати його на практиці; змішує правила; не розуміє значення слова або загального смислу ре­чення, тексту; має дефекти мовлення, слуху тощо.

> Велике значення в забезпеченні орфографічної грамотності учнів має систематичний аналіз (облік) помилок. Важливо фіксувати не тільки типові помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем. Наприклад:

Дата проведення роботи	Типові помилки класу	Типові індивідуальні помилки кожного учня
18.10.2005р. (контрольний диктант)	Правопис ненаголоше- них голосних у корені (кленового, деревце, тинком)	Авраменко К. — ненаголош. голосні, префікс при- (пригріло). Байдала К. — подвоєння букв (пруття), кома при звертанні

Як відомо, всі помилки, допущені учнями, мають бути виправлені. Сучасна методика рекомендує вчителеві фіксувати всі помилки, однак самому виправляти їх лише у найскладніших випадках. Бажано, щоб сам учень відшукав і випра­вив помилку під час індивідуальної роботи. Для цього він може скористатися «пам'яткою». Наприклад, у 2 класі вона має такий вигляд:

1. Крапка, знак питання і знак оклику в кінці речення.

Випиши речення. Постав у кінці його потрібний знак. Наприклад: А хто в цій хаті(і буде жить?

2. Перенос слова.

Поділи слово на склади для переносу. Роби так: оси-ка.

Запам'ятай! Одну букву не можна залишати на рядку і не можна переносити на новий рядок.

3. Знак м'якшення на кінці слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку, правильно. Підкресли знак м'якшення і букву приголосного перед ним. Запиши ще два-три слова на це пра­вило. Наприклад: пень, тінь, сіль.

4. Знак м'якшення у середині слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку. Запиши ще два-три слова на це правило. Наприклад: сильний, візьми, лялька.

5. Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей.

Випиши слово правильно. Запиши ще два-три слова на це правило. Напри­клад: Андрій, Авраменко Тамара Петрівна, Сашко.

У 3—4 класах «пам'ятка» роботи над помилками розширюється і усклад­нюється. Користуючись нею, учні свідомо працюють над виправленням власних помилок, повторюють забуті ними правила, вдосконалюють навички грамотного письма. Отримавши зошит, учень роздивляється позначки на полях, зроблені вчителем, і виконує стільки завдань, скільки позначок на полях.

Приступаючи до роботи над помилками, школяр має пригадати, на яке пра­вило допущено помилку, знайти це правило в «пам'ятці», а потім уже працювати над помилкою.

Якщо учень допустив помилку на ще не вивчене правило, вчитель тільки виправляє помилку, не роблячи поміток на полях; учень зором сприймає виправ­лене.

На індивідуальний характер роботи над помилками вказує О. Н. Хорош- ковська. Вона пропонує розробляти індивідуальні орфографічні завдання для учнів залежно від першопричин помилок (невміння визначати наголошений склад у слові, невміння добирати споріднене перевірне слово та ін.). Після виконання індивідуальних завдань даються колективні вправи на списування і запис під диктовку. Тривала (упродовж 5—7 уроків) робота над помилками, на думку мето­диста, має завершуватись спеціальною перевіркою, результати якої свідчитимуть про ефективність опрацювання написань або про необхідність подальшої корекції орфографічної вправності учнів.

Тематика курсових, дипломних і магістерських робіт до розділу «Методика вивчення орфографії»

1. Методика роботи з орфографічними правилами на уроках української мови в 2—4 класах.

2. Види орфографічних вправ та методика їх проведення на уроках рідної мови.

3. Умови ефективності методики формування в молодших школярів орфографічної гра­мотності.

4. Розвиток орфографічної пильності молодших школярів.

5. Вивчення орфографії у взаємозв'язку з фонетикою, лексикологією, морфемікою, мор­фологією і синтаксисом української мови.

6. Зумовленість вибору методів і прийомів навчання орфографії принципами українського правопису.

7. Особливості засвоєння молодшими школярами фонетичних написань.

8. Роль звукового та звуко-буквенного аналізу слів у виробленні в молодших школярів правописних навичок.

9. Роль морфемного аналізу в процесі засвоєння учнями морфологічних написань.

10. Методика роботи над засвоєнням правопису слів, які слід запам'ятати.

11. Смислові написання і методика їх опрацювання на уроках рідної мови.

12. Орфографічні помилки в письмових роботах молодших школярів. Основні причини їх виникнення.

13. Прийоми активізації навчальної діяльності молодших школярів на уроках вивчення правописних тем.

14. Письмовий переказ як ефективний вид роботи з орфографії.

15. Місце орфографічного розбору в системі роботи з підвищення грамотності учнів. Умови його ефективності.

16. Робота з орфографічним словником як спосіб піднесення культури писемного мовлення молодших школярів.

17. Індивідуальний підхід до учнів у процесі корекції орфографічної вправності молодших школярів.

• забезпечення миттєвого зворотного зв'язку;

• широкі можливості діалогу в навчальному процесі;

• індивідуалізація процесу засвоєння знань;

• розширення поля самостійності;

• застосування ігрових прийомів;

• активізація навчальної діяльності учнів;

• посилення мотивації навчальної діяльності.

Ефективність використання мультимедійних засобів у навчальному процесі залежить від якості навчальної інформаційної програми, яка повинна відповідати ряду умов:

1. Не містити фактичних помилок, неточностей.

2. Система понять має,формуватися на логічній, науковій основі.

3. Програма повинна мати чітке навчальне призначення.

4. Програма має системно і послідовно викладати навчальний матеріал, ураховувати логіку розгортання пізнавального процесу, методично оснащувати пошукову діяльність учнів.