6. Які експлуатаційні фактори впливають на зміну технічного стану автомобіля.

Експлуатаційні фактори залежать від дорожніх, транспортних і кліматичних умов. Вони найбільше впливають на технічний стан автомобілів. Дорожні умови характеризуються типом, станом і міцністю покриттів, поздовжнім профілем дороги, режимом руху, видимістю тощо. Кліматичні умови в різні періоди року визначаються температурою і вологістю повітря, атмосферним тиском, кількістю опадів, силою і напрямком вітру, тривалістю снігового покриву та ін. Транспортні умови охоплюють обсяг і відстань перевезень, умови завантаження і розвантаження, особливості організації перевезень, умови зберігання, обслуговування та ремонту автомобілів.

7. Основні види руйнування автомобіля. Що таке старіння, втомленість, корозія.

Старінням називається процес необоротної|незворотної,безповоротної| зміни його властивостей і (або) стану, обумовленого структурними перетвореннями, хімічними змінами в матеріалах, з|із| яких виготовлені деталі, а також поступовим накопиченням в елементах конструкції автомобіля мікро- і макропошкоджень|ушкоджень| при експлуатації.

При експлуатації автомобіля мають місце фізичне зношування деталей, втрата втомної міцності їх матеріалу. Як при експлуатації автомобіля, так і при його зберіганні відбуваються|походять| зміни, пов'язані з корозією, втратою жорсткості, структурні зміни і хімічні перетворення в металах, втрата деяких властивостей (наприклад, пружності, пластичності і ін.).

Процеси старіння завжди зв'язані з часом|згодом|. У зв'язку з цим для вирішення завдань|задач| ремонту необхідно знати закони старіння, що встановлюють залежність пошкоджень|ушкоджень| від часу. Наприклад, товщини зношеного шару, залишкового прогину при деформації деталі, площі|майдану| або глибини пошкодженого корозією шару залежно від напрацювання. Використання цих закономірностей дозволяє прогнозувати втрату працездатного стану автомобілем і його складовими частинами.

Коро́зія металів — процес хімічного руйнування металів і сплавів при їх взаємодії з зовнішнім середовищем: повітрям, водою, розчинами електролітів тощо. Розрізняють два види корозії: хімічну і електрохімічну.

Хімічна корозія відбувається в середовищах, які не проводять електричного струму. Вона обумовлюється дією на метали неелектролітів (спирту, бензину, мінеральних масел тощо) і сухих газів (кисню, оксидів азоту, хлору, хлороводню, сірководню і ін.) при високій температурі (так звана газова корозія).

У результаті взаємодії металів із зовнішнім середовищем їх поверхня вкривається тонким шаром (плівкою) різних хімічних сполук (продуктів корозії): оксидів, хлоридів, сульфідів і т. д. Інколи цей шар такий щільний, що крізь нього не може проникати агресивне середовище. В таких випадках з часом швидкість корозії зменшується, а то й зовсім припиняється. Наприклад, алюміній в атмосфері повітря кородує значно повільніше від заліза, хоч за своїми хімічними властивостями він активніший від заліза. Це пояснюється тим, що поверхня алюмінію вкривається суцільною, досить щільною і міцною оксидною плівкою, яка ізолює метал від доступу кисню, а оксидна плівка заліза, навпаки, є крихкою і ламкою, містить багато пор і тріщин, через що кисень повітря крізь неї легко проникає до поверхні заліза, і тим обумовлюється безперервне його руйнування.

Електрохімічна корозія більш поширена і завдає значно більшої шкоди, ніж хімічна. Вона виникає при контакті двох металів у середовищі водних розчинів електролітів. На відміну від хімічної електрохімічна корозія супроводжується переміщенням валентних електронів з одної ділянки металу на іншу, тобто виникненням місцевих електричних струмів внаслідок утворення на кородуючій поверхні так званих гальванічних пар.