5. Причини електротравм. Заходи першої допомоги під час ураження електричним струмом

Електротравми можуть бути наслідком технічних, організаційно-технічних, організаційних і організаційно-соціальних причин.

До технічних причин належать:

• недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту,

• допущені недоліки при виготовленні, монтажі і ремонті установки.

• порушення правил улаштування, технічної експлуатації та ТБ електричних установок

Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок, що виникають в процесі їх експлуатації, несправність захисних засобів, використання електрозахисних засобів із простроченою датою чергових випробувань.

До організаційно-технічних причин належать:

• невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчен-ня технічного стану електроустановок;

• помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди;

• відсутність тимчасових огороджень місць електротехнічних робіт або невідповідність конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність маркування, запобіжних плакатів, блокувань, і попереджувальних та заборонних написів; помилки в установленні і знятті переносних заземлень, або їх відсутність.

До основних організаційних причин електротравм належать:

- відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;

- недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;

- відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;

- недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;

- недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;

- неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.

До основних організаційно-соціальних причин електротравм належать:

• змушене виконання не за спеціальністю електронебезпеч-них робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками;

• залучення працівників до понадурочних робіт;

• порушення виробничої дисципліни;

• залучення до роботи осіб віком до 18 років.

Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками:

- дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою, або до ізольованих за фактично пошкодженої ізоляції — 55%;

- дотик до неструмовідних частин електроустановок або до електрично зв'язаних з ними металоконструкцій, які опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції — 23%;

- поява напруги на відключених струмоведучих частинах, на яких працюють люди, внаслі­док помилково ввімкнених електричних установок;

- відсутність надійних захисних пристроїв.

- дія напруги кроку — 2,5%;

- ураження за виникнення електричної дуги — 1,2%;

- інші причини — менше 20%.

Заходи першої допомоги під час ураження електричним струмом

Заходи першої допомоги поділяють умовно на два етапи:

1 етап. Звільняють потерпілих від дії електричного струму будь-яким способом: вимикають електричну установку, перерубують проводи, відтягують за сухий одяг, підставляють дошку, >1000 В – використовують боти, рукавиці, ізольовані штанги, кліщі, закорочують лінії електричних передач. Визначають, в якому стані знаходиться людина.

2 етап. Потерпілим надають долікарську допомогу, роблять штучне дихання.

Згідно ПБЕ і ПТЕ – три методи надання штучного дихання:

- Метод Шеффера – допомогу надає одна людина. Потерпілого кладуть на живіт – натискають на спину в місці знаходження легенів – при цьому 900-1100 мл повітря надходить в легені потерпілого (голова повернута набік).

- Метод Сильвестра – допомогу надають дві людини. Потерпілого кладуть на спину, під шию підкладають валик і слідкують, щоб не провалювався язик. Перший робить махи руками, а другий натискає на грудну клітку. Цей метод малоефективний. Потерпілому надходить 500-600 мл повітря.

- Метод „рот в рот” або „рот в ніс” найкраще проводити через марлю, бинт. Під час проведення штучного дихання потерпілий знаходиться на спині. Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність проводять закритий масаж серця – після кожного вдування роблять п’ять поштовхів на грудну клітку.