Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на залік_ДЗВ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
20.12.2018
Размер:
396.8 Кб
Скачать
  1. Межі відкритості й безпека української економіки

«Відкритість» національної економіки пов'язується з відносинами, що визначають умови розширення та межі можливостей економічної системи у розвитку міжнародного співробітництва. Це вільний рух товарів, капіталу, людських ресурсів та знань, які передають технології і веде до економічного зростання в усіх країнах.

Умови відкритості ек-ки:

1)сприятливий інвестиційний клімат; 2)сприятливе тарифне і нетарифне державне регулюв ЗЕД; 3)доступність внутр ринку для іноземних технологій, інформації, робочої сили, управл досвіду. Діяльність держави повинна орієнтув на: 1)відкриття внутр ринку для іноземної конкуренції у поєднанні з гнучкою системою захисту нац виробників; 2)забезпечення прав та ек гарантій, нормального функціонув іноземних підприємств; 3)зближення вітчизняного господарськ права з міжнар; 4)застосування загально-прийнятих засобів і методів регулюв ЗЕД України. Ступінь відкритості ек-киУкр є вищим, ніж можна було очікувати, знаючи низьку конкурентоспроможність вітчизняного вир-ва.

До економічної безпеки слід відносити тільки ті складові, які містять лише економічні відносини. З такої точки зору до категорії “економічна безпека держави” доцільно відносити лише власне економічну, фінансову , зовнішньоекономічну і соціальну складові.

Економічна безпека - це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства, держави. Економічна безпека є однією зі складових національної безпеки, яка охоплює також оборонну, екологічну безпеку тощо.

У макроекономічному аналізі економічної безпеки вирізняють такі складові:

- економічну незалежність;

- стійкість і стабільність національної економіки;

- здатність до саморозвитку й прогресу.

  1. Проблеми економічної безпеки України та її забезпечення в основних сферах економіки.

Найгостріші проблеми сьогодення у сфері забезпечення національної безпеки взагалі і економічної зокрема були визначені у минулорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України. Серед них:

  • суттєве посилення фінансової безпеки і максимальне поліпшення інвестиційного клімату;

  • досягнення реального економічного зростання та утворення ефективної системи соціального захисту населення;

  • посилення трудоресурсної безпеки;

  • підвищення рівня продовольчої безпеки держави;

  • створення надійних гарантій техногенної, екологічної та технологічної безпеки, розвитку науково-технічного потенціалу;

  • посилення енергетичної безпеки;

  • забезпечення інформаційної безпеки держави;

  • поглиблення інтеграційних взаємовідносин;

  • підвищення рівня конкурентоспроможності держави з урахуванням національних інтересів за всіма складовими зовнішньоекономічної політики.

Основне завдання держави в контексті забезпечення економічної безпеки - створення такого економічного, політичного та правового середовища й інституційної інфраструктури, які б стимулювали найбільш життєздатні підприємства, інвестиційні процеси, виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів. Цей процес має супроводжуватися реалізацією низки заходів, серед яких найактуальнішими є:

- діагностика галузевої конкурентоспроможності, створення умов для входження до світової господарської системи;

- вибір пріоритетних сфер, галузей, комплексів, які в змозі забезпечити вихід на світові ринки;

- розробка програм та механізмів їх реалізації відповідно до обраних пріоритетів;

- забезпечення активної участі в реалізації програм держави та інших суб'єктів господарської діяльності.

Сьогодні потрібно враховувати, що місце країни в сучасному світі визначається якістю людського капіталу, станом освіти і ступенем використання науки і техніки у виробництві. Достатня кількість робочої сили і сировинних матеріалів усе менше розцінюється як конкурентна перевага.