5. Підходи до розуміння визначення «економічної безпеки» для сучасної соціально-економічної ситуації в Україні.

Економічна безпека - це основа національної безпеки країни. Це поняття використовується сучасними європейськими і американськими економістами і відображає підвищення значущості забезпечення безпеки у всіх сферах життя людства і особливо в економіці у зв'язку із зростанням в світі ролі чинників ризику, невизначеності, випадковості і взаємозалежності.

Економічна безпека - визначальна складова національної безпеки України. У методиці розрахунку рівня економічної безпеки України визначено, що економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави.

В.М. Геєць визначає, що економічна безпека - це провідна складова національної безпеки, яка відображає причинно-наслідковий зв'язок між економічною могутністю країни, її воєнно-економічним потенціалом та національною безпекою.

Г. Пастернак-Таранушенко трактує економічну безпеку як "стан держави, за яким вона забезпечена можливістю створення, розвитку умов для гідного життя її населення, перспективного розвитку в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців" .

 В. Шлемко визначає економічну безпеку як стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави. 

Так на думку С.В. Мочерного, під економічною безпекою, слід розуміти стан незалежності держави у формуванні й розвитку власної економічної системи та комплекс заходів щодо її забезпечення .

 О. Лєпіхов вважав, що економічна безпека – це стан економічної системи, який характеризується стійкістю по відношенню до впливу внутрішніх та зовнішніх дій, що загрожують суспільству.

В. Савін трактував економічну безпеку як систему зашиті життєвих інтересів країни. Об'єктом захисту можуть бути народне господарство країни в цілому, окремі регіони країни, окремі сфери і галузі господарства, юридичні і фізичні особи.

По Л. Абалкіну, економічна безпека – це стан економічної системи, який дозволяє їй розвиватися динамічно, ефективно і вирішувати соціальні завдання і в якому держава має можливість виробляти і проводити в життя незалежну економічну політику. В. Сенчагов пов’язує економічну безпеку з таким станом економіки держави, який дозволяє захищати її життєво важливі інтереси.

А. Городецький та А. Архіпов під економічною безпекою мають на увазі здатність економіки забезпечувати ефективне задоволення суспільних потреб на міжнаціональному й міжнародному рівнях.

6. Граничні значення показників економічної безпеки за експертними оцінками.

Граничні значення економічної безпеки - це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси для стану економічної системи, невизначеність щодо настання економічної безпеки - ризик.

Економічна безпека держави характеризується множиною показників, тому виникає проблема визначення кола цих показників. Економічну безпеку держави передусім визначають наступні показники: відношення обсягу ВВП на одну особу в Україні до середньосвітового значення; рівень інфляції; рівень безробіття (за методологією МОП); відношення обсягів інвестицій в основний капітал до ВВП; відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП; відношення обсягу зовнішнього боргу до ВВП; коефіцієнт покриття імпорту експортом; питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП.

Граничні значення — це граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходові розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій у сфері економічної безпеки. Важливо підкреслити, що найвищий рівень безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в певних допустимих межах і має свої граничні значення.

Ознакою порогового значення індикатора є момент втрати відповідним економічним процесом функцій, що відводяться йому у відтворювальній системі. Наприклад, діапазон зміни валютного курсу має забезпечувати виконання ним функцій регулювання зовнішньоторговельного сальдо; величина позичкового процента має бути достатньою для насичення транзакційного попиту на гроші та переходу на ділянку попиту на "довгі гроші", а розмір грошової маси повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів; величина і структура податкового навантаження мають забезпечувати виконання податками стимулювальної і регулювальної функцій тощо.