33.Стратегії забезпечення економічної безпеки держави при здійсненні міжнародної діяльності.

Загрозливі тенденції поглиблення соціально-економічної ситуації надзвичайно актуалізували питання щодо розроблення та втілення в життя стратегії забезпечення економічної безпеки України. Стратегія економічної безпеки передбачає визначення мети і завдань системи забезпечення економічної безпеки, напрямів їх вирішення, а також форм і методів застосування відповідних сил і засобів, можливість їх перегрупування, створення необхідних резервів для нейтралізації та локалізації можливих загроз.

Стратегія національної безпеки України (далі – Стратегія) визначає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, додержання прав і свобод людини і громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення.

Стратегічними пріоритетами політики національної безпеки є:

1.  Досягнення національної єдності та консолідації суспільства шляхом подолання як об'єктивних, так і штучних суперечностей соціокультурного, конфесійного, етнічного, мовного, міжрегіонального та регіонального характеру на основі безумовного додержання конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина.

2. Підвищення ефективності системи державного управління та місцевого самоврядування.

3. Забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки, що неможливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

4. Забезпечення енергетичної безпеки країни, насамперед шляхом докорінного підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

5. Досягнення високих соціальних стандартів, вирішення на цій основі нагальних демографічних проблем.

6.  Створення безпечних умов життєдіяльності населення.

7. Реформування інститутів сектору безпеки – Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів .

8. Прискорення реалізації судової реформи у напрямі становлення в Україні системи судового устрою та судочинства, яка функціонуватиме на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантуватиме право особи на справедливий суд.

9.  Розвиток системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави.

10. Забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку та безпеки держави.

34. Міжнародна інформаційна безпека: проблеми та перспективи.

Дослідження проблем і перспектив МІБ у напрямку нормативно-правового регулювання питань захисту інформаційних ресурсів, які формуються та постійно циркулюють у складі інформаційно-телекомунікаційних систем під час здійснення міжнародних відносин державами, має відповідну наукову новизну.

Напрямами діяльності у зовнішньополітичній сфері є:

- якісне вдосконалення інформаційного супроводу державної політики, діяльності

українських громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності за кордо-

ном за пріоритетами стратегічного партнерства та економічної доцільності;

- організаційно-технічне, інформаційне та ресурсне сприяння держави вітчизняним за-

собам масової інформації, які мають формувати у світовому інформаційному просторі

позитивний імідж України;

- посилення інформаційно-просвітницької діяльності серед населення щодо забезпе-

чення національної безпеки України за умов повноправного партнерства з країнами - чле-

нами ЄС та Північноатлантичного альянсу;

- інтеграція в міжнародні інформаційно-телекомунікаційні структури та організації

на засадах рівноправності, економічної доцільності та збереження інформаційного суве-

ренітету;

- гарантування своєчасного виявлення зовнішніх загроз національному інформацій-

ному суверенітету та їх нейтралізації .

Сьогодення свідчить про наявність глобальних проблем міжнародної інформаційної безпеки, які визначаються наперед за все зростанням міжнародної кіберзлочинності, комп’ютерного тероризму та інформаційними війнами.

Одним із специфічних проявів проблематики МІБ є те, що інформаційні війни, які зараз відбуваються, не тільки підсилюють найрозвиненіші країни, але й дають шанс стати на один рівень із ними країнам колишнього другого і третього світу. Це пов’язано з асиметричним характером інформаційної зброї.

Міжнародна інформаційна безпека – стан м/н відносин, який не припускає порушення м/н стабільності і виникнення загрози безпеці дердав і м/н спільноти у галузі інф.

Багатогранність інформаційно-комунікаційних технологій у політичному, економічному, безпековому, соціальному та культурному плані, визнання руйнівного чинника нових технологічних озброєнь змусило ООН та інші впливові міжнародні організації включити проблему міжнародної інформаційної безпеки у сферу своїх інтересів.

Головним форумом для конкретної практики права міжнародної безпеки є ООН – універсальна міжнародна організація з безпеки і співробітництва держав, яка відповідно до Статуту є центром для узгоджених дій всіх націй у досягненні своїх цілей.