3. Систематизація адміністративно-правових актів адміністративного права

Систематизація нормативно-правових актів - це упорядкування чинних нормативно-правових актів, приведення юридичних норм до єдиної, узгодженої системи.

У сучасних державах існує чимало нормативно-правових актів, прийнятих різними правотворчими органами. Якщо вчасно не займатися упорядкуванням цієї бази, у майбутньому можуть виникнути труднощі з використанням чинних норм права.

Крім того, систематизація проводиться з метою усунення суперечностей між нормативними актами, скасування тих, що припинили свою дію, забезпечення доступності законодавства для всіх громадян.

Адміністративне законодавство являє собою систему тісно взаємопов'язаних законодавчих актів, які регламентують відносини в галузі організації і функціонування державного управління, виконавчої влади, правового статусу суб'єктів управлінської діяльності, визначення адміністративно-правових режимів, реалізації адміністративного примусу [25, с.395].

Систематизація адміністративного права в цілому не відрізняється від систематизації загального права і складається з таких форм (способів):

- облік нормативних актів;

- інкорпорація законодавства;

- консолідація законодавства;

- кодифікація законодавства.

Облік нормативних актів - це збір державними органами та недержавними органами, підприємствами, установами організаціями чинних адміністративно-правових актів, їх обробка та розташування за певною системою, збереження, а також видача довідок.

Облік адміністративно-правових актів необхідний для кваліфікованого застосування цих норм у повсякденній практичній діяльності державних органів. Облік необхідний і для правотворчої діяльності [10, с.149].

Види обліку:

- журнальний (фіксація реквізитів нормативних актів у спеціальних журналах);

- картотечний або комп'ютерний облік;

- ведення контрольних текстів чинних адміністративно-правових актів (тобто внесення в тексти офіційних видань законів, указів, постанов відміток про скасування, зміну і доповнення актів або окремих їх частин.

Інкорпорація - це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному).

Особливість інкорпорації полягає в тому, що зміни у зміст актів, що уміщуються в збірники, не вносяться. Однак інкорпорація не зводиться лише до простого відтворення актів у їх первісній редакції. У процесі інкорпорації з тексту актів, що уміщуються у збірник, вилучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци, визнані такими, що втратили чинність.

Види інкорпорацій:

- за юридичним значенням: офіційна, неофіційна;

- за обсягом: загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна;

- за критерієм об'єднання: предметна, хронологічна, суб'єктивна. Консолідація адміністративно-правових актів - це вид систематизації,

який передбачає об'єднання двох або більше актів, виданих з одного питання, в один єдиний новий нормативний акт, що приймається відповідним органом. Такий акт затверджується правотворчим органом як нове, самостійне джерело права, а колишні нормативні акти визнаються такими, що втратили юридичну силу.

У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється певне редакційне виправлення, зовнішня обробка розпоряджень з тим розрахунком, щоб усі вони викладалися єдиним стилем, щоб використовувалась уніфікована термінологія.

Кодифікація - це спосіб систематизації адміністративно-правових актів, заснований на змістовній переробці й узгодженні певної групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом регулювання, й об'єднанні їх в єдиному новому акті.

Кодифікація спрямована на те, щоб змістовно усунути суперечність між правовими нормами. Це форма удосконалення законодавства, і її результатом є новий за формою і змістом законодавчий акт (кодекс, положення, статут).

Найбільш відомий кодифікований акт - кодекс - єдиний законодавчий акт, що забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин. Наявність кодексів - характерна риса більшості галузей права.

Статут, положення - традиційна форма кодифікованих актів, у яких визначається статус певного виду державних організацій і органів. Види кодифікацій:

- загальна кодифікація (під якою розуміється прийняття цілої серії кодифікованих актів по всіх основних галузях законодавства і створення на цій основі об' єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів типу "кодексу кодексів");

- галузева кодифікація (охоплює законодавство певної галузі права (Цивільний, Кримінальний кодекси);

- спеціальна кодифікація (видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (Податковий, Бюджетний, Лісовий, Митний кодекси).

Характерні риси кодифікації:

акт кодифікації має складну структуру і завжди значний за обсягом;

- предмет кодифікації визначається розподілом системи законодавства на галузі й інститути;

- кодифікація розрахована на створення більш стійких і стабільних норм з тривалим терміном дії;

- у кодифікованому акті містяться норми, що регулюють важливі, принципові питання громадського життя;

- кодифікований акт являє собою зведений акт, який регулює значну і досить широку сферу відносин.