28. Прилади для вимірювання метеорологічних умов.

Вимірювання температури повітря проводиться в кількох точках робочої зони на рівні 1,3-1,5 м від підлоги і відстані 1 м від нагрівальних приладів. Для цього використовують термометри: ртутні, спиртові; парні термометри і термографи.

Вимірювання відносної вологості повітря здійснюють психрометром Августа; психрометром аспіраційним (Ассмана); гігрометром; для запису зміни вологості – гігрографом.

Вимірювання швидкості руху повітря здійснюють анемометрами: крильчатими – 0,4 - 5 м/с, чашковими – 1 - 20 м/с; катетермометрами менше 0,4 м/с.

В приміщеннях зі значним надходженням тепла для визначення енергетичної освітленості, що створюється за рахунок нагрітих поверхонь обладнання, опалювальних та освітлювальних приладів, сонячного випромінювання, що проникає крізь віконні прорізи, для вимірювання інтенсивності теплового випромінювання використовують актинометри, радіометри (РОТС-11), спектро-радіометри (СПР) та інспекторські дозиметри (ДОИ-1). Вони вимірюють поверхневу щільність потоку теплової енергії, Вт/м2

Після визначення фактичних значень параметрів мікроклімату їх порівнюють з нормативними значеннями. При їх розбіжності вживають заходів по нормалізації фактичних параметрів.

29. Вплив шкідливих речовин на організм людини.

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини (випари, гази тощо) та промисловий пил.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно ГОСТ 12.0.003-74 за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на:

- загальноотруйні, які викликають отруєння всього організму (ртуть, свинець, толуол, оксид вуглецю, ціаністі з’єднання, стирол, бензол, миш’як і його з’єднання, фосфор, олово);

- подразнювальні, які викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон, ацетон, окисли азоту, двоокис сірки);

- сенсибілізуючі, які діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

- канцерогенні, що спричиняють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, нікель і його з'єднання, окисли хрому, пил азбесту);

- мутагенні, які викликають зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіо активні речовини, формальдегід);

- речовини , які впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (бензол, свинець, марганець, стирол, нікотин, радіоактивні речовини);

- наркотичні, які викликають збудження нервової системи, а потім її виснаження (метиловий спирт, метан, хлороформ, ацетон, кофеїн, нікотин, новокаїн, морфін, папаверин, промедол, ефедрин).

Промисловий пил класифікується не тільки за розмірами, але також і за іншими чинниками.

За хімічним складом пил поділяється на :

- органічний (тваринний, рослинний, полімери, пластмаси, дерев’яний, бавовняний);

- неорганічний (при добуванні мінералів, при обробці металів);

- змішаний пил (при шліфувальних та полірувальних операціях).

Залежно від дії на організм людини пил буває :

- отруйний (токсичний);

- неотруйний (нетоксичний).

Найбільш небезпечними захворюваннями органів дихання від дії пилу є:

- силікоз (пил кремнію, ГДК 1-4 мг/м³ ІІІ клас небезпечності)- захворювання, яке розвивається протягом 5-10 років і проходить у три стадії;

- азбестоз (азбест, гірничий пил, гризотил; ГДК 2 мг/м³) - захворювання розвивається через 3 роки. При вдиханні пилу азбесту протягом 5 років утворюється плеврит, а при при вдиханні 10-15 років- рак легенів);

- талькоз (пил тальку);

- пневмоконіоз (пил цементу, ГДК - 6 мг/м³; вугільний пил ГДК - 10 мг/м³);

- амінокоз (пил борошна, ГДК - 10 мг/м³ ).