Голод 1946—1947 рр.

У період повоєнного відновлення господарства в Україні знов стався голод. Причинами цього явища стали: • повоєнна розруха; • відновлення важкої промисловості за рахунок сільського господарства; • запровадження для селян величезних податків (навіть на фруктові дерева); • розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за будь-яку ціну; • посуха 1946 р., що викликала неврожай усіх сільськогосподарських культур.

- продаж хлібу за кордон;

Голод охопив більшість східних і частину південних областей України. Хлібозаготівельна кампанія проводилася під гаслом «Боротьба за хліб — це боротьба за соціалізм!» У роки голоду радянське керівництво надавало «інтернаціональну допомогу» країнам Східної Європи, у яких був встановлений соціалістичний лад, а також Франції, яка була союзницею в розгромі нацистської Німеччини. Із Радянського Союзу ешелонами вивозився хліб до цих держав. У цей час у містах діяла карткова система забезпечення населення хлібопродуктами. Селяни ж не мали й цього. Голодуючих називали «колгоспниками, які мають гострі нестатки».

Заходи влади:

• репресивні заходи щодо селян;

• відновлення дії закону «Про п’ять колосків»;

• невизнання факту голоду радянським керівництвом;

Наслідки:

• голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

• Великі людські втрати (1 млн. чоловік).

29. Причини виникнення козацтва і Запорізької Січі. Військове мистецтво, життя та побут козаків.

Потужний культурно-освітній рух згуртовував позбавлений власної держави український народ, підносив його національну свідомість, сприяв утвердженню визвольних ідей. Високий злет української культури XVI — першої половини XVII ст., оцінюваний дослідниками як золотий вік, засвідчив, що українці готові до боротьби за самостійний розвиток культури та за державну незалежність. Отже, коли з приходом Польщі було поставлено під сумнів формування українців як окремої eтнічної спільності, в Українi розгортається визвольний рух проти польської колоніальної політики. Українська знать втрачає роль виразника національних iнтepeciв, роль провідної верстви визвольного руху. Цi функції перебирає на себе козацтво, яке вже в XVI ст. заявило про себе як про помітну соціальну силу. Литва та Польща недостатньо дбали про організацію оборони південних кордонів своїх держав від турецько-татарських нападів. Це призвело до утворення на півдні українських етнічних земель досить великого малозаселеного району — так званого Дикого Поля, у життя якого панівна верхівка майже не втручалася. Тому люди, котрі там проживали, ризикуючи стати жертвою нападу ординців, були вільними, але вимушеними самостійно дбати про збройний захист.

Причини виникнення козацтва
Економічні • Захоплення польськими, литовськими та українськими феодалами степових земель • Нестача у селян власної орної землі • Переселення та освоєння земель Подніпров’я та за дніпровськими порогами — Дике Поле	Соціальні • Посилення феодального гніту українських селян та міщан з боку панства • Збільшення повинностей і податків • Запровадження кріпосної залежності	Політичні • Прагнення польської влади перетворити козацтво на стражів південних рубежів Речі Посполитої від турецько-татарських нападів, а також установити контроль над втікачами за Дніпрові пороги	Національні • Політика ополячення українського населення • Утиски і обмеження української культури та мови • Наступ католицької церкви на права православного населення	Військові • Виникли пізніше та були пов’язані зі зростанням небезпеки з боку Кримського ханства • Козаки прагнули захистити рідну землю від спустошливих набігів татарських орд

Слово «козак» уперше згадується в літописі 1240 р. У мовах тюркських народів воно означає вільну озброєну людину, котра несе прикордонну сторожову службу. Отже, подібна категорія людей була також і в інших народів, але унікальність козацтва в Україні полягає в тім, що тут воно стало окремим суспільним станом з певними правами й привілеями і мало свою територію, незалежну від державної адміністрації. Уперше в документах слово «козак» згадується в 1492 р. і пов’язується саме з українцями. Соціальний склад козацтва був досить різноманітним: кріпосні селяни, міщани, а також yci незадоволені феодально-кріпосницькими порядками та національно-релігійним гнобленням. У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпрових порогів). Звідси назва козаків — запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення — січі. На початку XVI ст. вони заселили та освоїли Середнє Подніпров’я, Запорожжя. У середині XVI ст. ватажок козацтва, канівський та черкаський староста Дмитро Вишневецький (Байда) об’єднав козаків і заснував першу відому на сьогодні Січ-фортецю на острові Мала Хортиця (1556 р.). За Дніпровими порогами виникає козацька республіка — Запорозька Січ, яка кілька разів змінювала місце розташування (табл. 9). Таблиця 9 Запорозька Січ у XV—XVIII ст.

Січ на острові Мала Хортиця	1556 р.
Томаківська	Кінець 60-х рр. XVI ст.
Базавлуцька	1593 р.
Микитинська	1638 р.
Чортомлицька	1652 р.
Кам’янська	1709 р.
Олешківська	1711 р.
Нова Січ	1734 р.
Задунайська Січ	1775 р.

На освоєних землях козаки займалися землеробством, вирощували сільськогосподарські культури. Нескінченні татарські набіги робили землеробство непостійним, тому козаки відчували нестачу хліба. Умови степу якнайкраще сприяли розведенню дрібної та великої рогатої худоби. Провідною галуззю скотарства було конярство. Козаки також займалися полюванням, рибальством, бортництвом. Промисли не приносили достатнього прибутку, тому все більшого поширення набували ремесла: теслярство, ковальство, виготовлення зброї, бондарство. Кожен козак мав навички торговця: необхідно було обмінювати або продавати вироби власного господарства, військові трофеї. Через Подніпров’я проходили торгові шляхи, козаки вдавалися до грабунків татарських купців. Від середини XVII ст. широко використовувалися можливості посередницької торгівлі.