
- •Найдавніші хлібороби та скотарі на землях України. Трипільська культура.
- •Зовнішня та внутрішня політика Ярослава Мудрого. «Руська правда»
- •Україна в Першій Світовій війні. Бойові дії на її території.
- •Перемоги та поразки у визвольній війні під проводом б. Хмельницького.
- •Ціль, методи, підсумки столипінської аграрної реформи на українських землях.
- •Війна Радянської Росії проти унр (1917-1918 рр.) Проголошення IV універсалу цр.
- •Галицько-Волинське князівство. Зовнішня та внутрішня політика династії Романовичів. Князювання Данила Галицького.
- •Державна символіка України. Її історичне значення.
- •Проголошення зунр. Її внутрішня та зовнішня політика.
- •Східні слов’яни на території України. Анти. Походження, розміщення, заняття.
- •Розвиток капіталізму в Україні у II половині XIX ст.. Еміграція українців за кордон.
- •Початок трудової еміграції українців
- •Окупаційний режим в Україні в 1941—1944 рр.
- •Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •Первіснообщинний лад на території України. Спосіб життя людини, знаряддя праці. Найбільш відомі стоянки первісних людей. Періодизація
- •Палеоліт
- •Енеоліт
- •Залізний вік
- •Суспільно-політичне життя в Україні у II половині 50-х початок 60-х рр
- •Захоплення українських земель литовським князівством. Внутрішній устрій.
- •Поділ Украйни на Лівобережну та Правобережну. Успіхи та втрати в гетьмануванні б. Хмельницького, п. Дорошенка, і. Брюховецького, д. Многогрішного.
- •Гетьманування п. Дорошенка. Боротьба за возз'єднання українських земель
- •Брюховецький Іван Мартинович
- •Національний гімн, герб та прапор українського народу. (див. Питання №8)
- •Кревська та Люблінська унії. Причини підписання та наслідки.
- •Люблінська унія 1569 р.
- •«Руська трійця»
- •Становлення незалежності України 1990-1991 рр.
- •Прийняття Декларації про державний суверенітет України
- •Спроба державного перевороту у серпні 1991 р. Здобуття Україною незалежності
- •Передумови створення Київської Русі. Зовнішня та внутрішня політика перших київських князів (Олег, Ігор, Ольга, Святослав).
- •Скасування кріпосного права на українських землях під владою Росії.
- •Політика колективізації та розселювання в Україні. Її наслідки.
- •Політика суцільної колективізації та розселянювання України
- •Античні міста-держави північного Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Боспор). Територія, основні заняття, побут.
- •Внутрішня та зовнішня політика Директорії унр.
- •Декларація про суверенітет України та її історичне значення. Перші президенти Незалежної України (л. Кравчук, л. Кучма)
- •Кочові племена на території України (кіммерійці, скіфи, сармати). Територія, час існування, головні заняття, культура, побут. Кіммерійці
- •Сармати
- •Початок національного відродження України. Кирило-Мефодіївське товариство. Його діяльність та розгром.
- •Кирило-Мефодіївське братство
- •Голодомори 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роки в Україні: причини і наслідки. Голод 1921-1922 pp. В Україні
- •Голод 1946—1947 рр.
- •Причини виникнення козацтва і Запорізької Січі. Військове мистецтво, життя та побут козаків.
- •Військове мистецтво, побут та звичаї
- •Внутрішня та зовнішня політика української держави за часів п. Скоропадського.
- •Особливості та наслідки радянської індустріалізації.
- •Гетьманування Івана Мазепи. Північна війна.
- •Розвиток культури в Україні в 20-ті та 30-ті роки.
- •Спроби реформування економіки України в 50-ті – I пол. 60-ті рр. Спроби реформування економіки України наприкінці 1950 — у першій половині 1960-х рр.
- •Входження Півдня до складу Росії. Значення.
- •Початок української революції. Утворення української цр.
- •Політичні події липня 1917 — квітня 1918 рр.
- •Вибори президента у 2004 р. Помаранчева революція.
- •Зміст та значення буржуазних реформ 60-х – 70-х років XIX ст. (земська, судова, військова, фінансова).
- •Україна в роки «перебудови». Спроби проведення реформ.
- •Державотворчі процеси в Україні в 1999 – 2011 роках.
- •Феодальна роздробленість Київської Русі, її історичне значення.
- •Переяславська Рада 1654 р. Березневі статті. Входження України до складу Росії. Порушення царським урядом угод та поступова втрата Україною незалежності.
- •«Березневі статті»
- •Внутрішня та зовнішня політика української Держави за часів п. Скоропадського. (див. Питання № 32)
- •52) Разделы Польши и участие России в разделе.
- •Вопрос 1.
-
Декларація про суверенітет України та її історичне значення. Перші президенти Незалежної України (л. Кравчук, л. Кучма)
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги — Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах. Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід’ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України». Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відродження українського народу і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають за межами України. Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів — «Екологічна безпека» — передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв’язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України. Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту й тому залишилася планом на майбутнє, побажаннями для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики. Історичне значення Декларації про державний суверенітет • Суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації. • Визначено основні напрямки досягнення реального суверенітету. • Закладено основи майбутньої незалежності держави, зроблено перший крок на шляху до неї. Незабаром після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В. Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 р. Головою ВР УРСР було обрано Л. Кравчука.
Первый Президент Украины (1991-1994 гг.) - Л. Кравчук
Место рождения, образование. Родился в селе Великий Житин Ривненской области. В 1958 году окончил Киевский государственный университет им.Т.Шевченко, экономист, преподаватель политэкономии. Кандидат экономических наук. Профессор ряда национальных и зарубежных университетов.
Карьера и общественная деятельность. 1958-1960 гг. - преподаватель Черновицкого финансового техникума.
1960-1967 гг. - консультант-методист Дома политпросвещения, лектор, помощник секретаря, заведующий отделом агитации и пропаганды Черновицкого обкома КПУ.
1967-1970 гг. - аспирант Академии общественных наук при ЦК КПСС.
1970-1988 гг. - завсектором, инспектор, помощник секретаря ЦК, первый заместитель заведующего отделом, завотделом агитации и пропаганды ЦК КПУ.
1988-1990 гг. - заведующий идеологическим отделом, секретарь ЦК КПУ, второй секретарь ЦК КПУ.
1989-1990 гг. - кандидат в члены Политбюро ЦК КПУ.
1990-1991 гг. - член Политбюро ЦК КПУ (в августе 1990-го заявил о выходе из КПСС), Председатель Верховного Совета УССР, а затем - Украины. Народный депутат Верховного Совета УССР Х–ХІ созывов, народный депутат Украины ХІІ (І) созыва. Сложил полномочия в связи с избранием в декабре 1991-го Президентом Украины.
В июле 1994 года Л.Кравчука на посту Президента сменил экс-премьер-министр Леонид Кучма.
1994-2006 гг. - народный депутат Украины II-IV созывов. Был членом Комитета Верховной Рады по иностранным делам и связям с СНГ Верховной Рады Украины. Входил во фракции "Социально-рыночный выбор", "Конституционный центр". В парламент III и IV созывов прошел по списку Социал-демократической партии (объединенной). Во время IV созыва возглавлял фракцию СДПУ(о). Был членом этой партии.
На парламентские выборы 2006 года Л.Кравчук пошел в качестве лидера "Оппозиционного блока "НЕ ТАК!", "базовым элементом" которого была СДПУ(о). В компании (в первой десятке списка) с первым главой государства шли лидер объединенных "эсдеков" Виктор Медведчук, его заместители по партийной линии Нестор Шуфрич и Михаил Папиев, глава Республиканской партии Юрий Бойко, известный футбольный функционер Григорий Суркис и знаменитый футболист Олег Блохин. Результат блока - 1,01% процента голосов избирателей при необходимых 3% (11-е место в "общем зачете").
С 2000 года - президент Украинского муниципального клуба. С 2001-го - президент Всеукраинской благотворительной организации "Миссия "Украина - Известная".
Награды. Орден Октябрьской революции, два ордена Трудового Красного Знамени, серебряный орден "За верность Отечеству", орден "Ярослава Мудрого" IV степени. Лауреат акции "Человек года - 2001" в номинации "Парламентарий года". В 2001 году присвоено звание Героя Украины (с вручением ордена Державы).
"Пробы пера". Автор книг "Государство и власть: опыт административной реформы" (2001), "Имеем то, что имеем" (2002), более 500 статей в украинских и зарубежных изданиях.
Семья. Политик женат. Жена Антонина Михайловна - доцент экономического факультета Киевского национального университета им.Т.Шевченко. Супруги воспитали сына Александра.
Второй Президент Украины (1994-2004 гг.) - Л. Кучма
Место рождения, образование. Родился в селе Чайкино Черниговской области. Отец - Данила Прокопьевич, погиб на фронте в 1944 году. Мать - Параска Трофимовна, колхозница.
В 1960 году Л.Кучма окончил Днепропетровский государственный университет (физико-технический факультет по специальности "инженер-механик в области ракетной техники"). Профессор, кандидат технических наук, автор изобретений и научно-технических работ, почетный доктор нескольких зарубежных вузов, действительный член ряда академий наук.
Карьера и общественная деятельность. 1960-1982 гг. - инженер, старший инженер, ведущий конструктор, помощник главного конструктора, технический руководитель испытаний ракетно-космических комплексов космодрома Байконур.
1975-1981 гг. - секретарь партийного комитета Конструкторского бюро "Южное".
1981-1982 гг. - секретарь парткома Производственного объединения "Южный машиностроительный завод" (Днепропетровск).
1982-1986 гг. - первый заместитель генерального конструктора КБ "Южное".
1986-1992 гг. - генеральный директор ПО "Южный машиностроительный завод" (это один из величайших в мире заводов по производству боевой и ракетно-космической техники, а также продукции гражданского назначения).
1990-1992 гг. - депутат Верховной Рады I созыва, член Комиссии по вопросам обороны и государственной безопасности.
1992-1993 гг. - Премьер-министр Украины, член Совета национальной безопасности. В сентябре 1993-го подал в отставку.
1993-1994 гг. - президент Украинского Союза промышленников и предпринимателей.
Март-август 1994-го - народный депутат Украины II созыва, член межрегиональной депутатской группы.
В июле 1994 года избран Президентом Украины. Сменил на высшем государственном посту Леонида Кравчука.
1994-1996 гг. - сопредседатель Конституционной комиссии.
В ноябре 1999-го Л.Кучма повторно избран на пост Президента Украины. После выборов 2004 года очередным главой государства стал Виктор Ющенко.
После ухода из большой политики возглавляет благотворительную организацию "Президентский фонд Леонида Кучмы "Украина".
Взгляды и оценки. Л.Кучма, как и большинство политиков, не может похвалиться безупречной репутацией. Как и внушительным числом сторонников, ностальгирующих по временам его правления. Зато кто с особой благодарностью мог бы вспоминать тот период, так это так называемые олигархические кланы Украины, большинство из которых зародилось и укрепилось именно в период двух президентских сроков Леонида Даниловича.
Л.Кучма несколько раз становился фигурантом громких политических скандалов. Политические оппоненты и откровенные враги обвиняли Президента в преследовании оппозиционных лидеров, причастности к убийству журналиста Георгия Гонгадзе, незаконной торговле оружием, антигосударственной кадровой политике, коррупционных связях с олигархами и прочих грехах. Так, "антикучмовская риторика" в 2004-м была составной частью избирательной кампании В.Ющенко. И которая, к слову, после инаугурации победителя для сложившего полномочия Л.Кучмы не повлекла ровным счетом никаких правовых последствий.
Много критики в адрес бывшего "красного директора" звучало и со стороны более уравновешенных, чем политические конкуренты, общественных деятелей: по поводу притеснения гражданских свобод, проблем со свободой слова и другими важнейшими элементами демократии, разгула чиновничьего произвола и пр.
Некоторые эксперты называют годы президентства Кучмы временем упущенных возможностей Украины по разным ключевым вопросам - интеграции в ведущие международные структуры, радикального реформирования экономики и главнейших государственных институтов власти, повышения благосостояния рядовых граждан и построения гражданского общества. Впрочем, объективности ради стоит отметить, что качественного прорыва Украины в этих направлениях не произошло и при других "хозяевах Банковой".
Награды. Орден Трудового Красного Знамени (1976). Лауреат Ленинской премии (1981). Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники (1993). Высшая государственная награда Республики Молдова "Орден Республики" (2003). Почетный знак Содружества Независимых Государств (2004). Российский "Орден за заслуги перед отечеством" I ст. и др.
"Пробы пера". Л.Кучма - автор книг "Верю в украинский народ" (2000), "О главном" (2001), "Украина - не Россия" (2003), "Своим путем. Размышления об экономических реформах в Украине" (2004), "После Майдана" (2007), "Шаги становления национальной экономики - 1994-2004 годы" (2008).
Семья. Второй Президент Украины женат. Супруга Людмила Николаевна, будучи первой леди страны, была почетным президентом Национального фонда социальной защиты матерей и детей "Украина - детям".
Дочь Елена Франчук - по образованию экономист, глава благотворительного фонда "АНТИСПИД". Ее нынешний муж Виктор Пинчук - один из богатейших людей Украины, владелец корпорации "Интерпайп", известный меценат. Внуки - Роман и Екатерина.