3. Професійне самовизначення.

Правильному вибору професії сприяє кількість і вірогідність інформації про умови й характер праці, її зміст. Такі відомості можна одержати, вивчаючи довідкову літературу, беручи участь виробничому процесі, узагальнюючи досвід і знання фахівців, аналізуючи потреби ринку праці у вашому регіоні.

А. Професіограма

Джерелом інформації про професії є професіограма — комп­лексна характеристика професії. Професіограма — це науково об­ґрунтовані норми й вимоги професії до видів професійної діяльності та якостей особистості фахівця, які дозволяють йому ефективно оотримувати вимоги професії, одержувати необхідний для суспільства продукт і разом із тим створюють умови для розвитку особистості самого працівника. Можна сказати, що професіограма -— це уза­гальнена еталонна модель успішного фахівця в певній галузі. Із професіограми людина одержує відомості про об'єктивний зміст праці, про психологічні якості, що вимагаються від людини. Разом із тим професіограма — це не жорстка стандартна схема, а гнучка орієнтовна основа розвитку фахівця. Професіограма має не сковувати індивідуальний творчий розвиток фахівця, а лише надавати орієнтири об'єктивних вимог професії до людини. Професіограма може змінюватися в міру зміни професії, тому звертатися до професіограми необхідно так чи інакше впродовж усього професійного життя кожній працюючій людині для того, щоб здійснювати корекцію психологічних якостей з урахуванням сучасних вимог професії. Такими є призначення й функції професіограми.

Алгоритм побудови професіограми, що передбачає такі характеристики професії:

а) назва професії;

б) значення й місце в суспільстві, соціальна потреба;

в) вид праці (механічна, ручна, автоматизована);

г) предмет і продукт праці;

д) знання й уміння, необхідні для роботи; є) умови роботи, устаткування робочого місця; є) режим праці (змінність, монотонність) і відпочинку;

ж) медичні протипоказання;

з) вплив професії на особистість (розвиток розумових здібностей людини, формування рис характеру, загальний культурний рівень);

и) вимоги до особистісних якостей;

і) шляхи одержання професії (навчальні заклади, умови вступу);

ї) перспективи професійного зростання;

к) споріднені професії.

Свій погляд на структуру професіограми вчителя початкових класів пропонує Є.С. Романова. Професіограма представлена у такому вигляді:

1. Класифікаційна картка професії.

Домінуючий засіб мислення – адаптація-формалізація.

Галузь базових знань № 1 і їх рівень - гуманітарні, природні науки або математика і статистика (залежить від спеціальності), рівень 3, високий (теоретичний).

Галузь базових знань №2 і їх рівень - педагогіка і психологія, рівень 2, середній (практичне використання знань).

Професійна область – педагогіка. Міжособистісна взаємодія – часте, за типом «разом». Домінуючий інтерес – соціальний. Додатковий інтерес – артистичний.

Умови роботи - в приміщенні, мобільний.

2. Домінуючі види діяльності: вчення різним наукам; пояснення нового матеріалу доступними для даного віку і індивідуальних особливостей засобами; контроль за засвоєнням матеріалу; проведення виховної роботи з дітьми; допомога в розкритті творчого потенціалу, здібностей і можливостей учнів; виявлення інтересів і схильностей учнів для адекватного підбору програм і методів вчення; вивчення індивідуальних особливостей дітей і надання ефективної психолого- педагогічної допомоги; побудова програми навчання на основі знання загальних вікових закономірностей розвитку дітей; надання допомоги у формуванні особистості учня; сприяння розвитку у учнів прагнення до освоєння нових знань; організація позакласних групових заходів, ведення дискусій, диспутів, зборів; пояснення поточних соціальних подій і явищ; участь в розробці і впровадженні освітніх, учбових програм; складання тематичних і урочних планів; оформлення документації (журналів, звітів).

3. Якості, які забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

а) Здібності: викладацькі здібності; ораторські здібності; організаторські здібності; вербальні здібності (уміння говорити ясно, чітко, виразно); комунікативні здібності (навики спілкування і взаємодії з людьми); добрий розвиток пам'яті; високий рівень розподілу уваги (здатність приділяти увагу декільком об'єктам одночасно); психічна і емоційна врівноваженість; здібність до співпереживання.

б) Особистісні якості, інтереси і схильності: схильність до роботи з дітьми; уміння зацікавити своїм задумом, повести за собою; висока міра особистої відповідальності; самоконтроль і врівноваженість; терпимість, відношення до людей без оцінювання; інтерес і пошана до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, винахідливість, різносторонність; тактовність; цілеспрямованість; артистизм; вимогливість до себе і іншим; спостережливість (здатність побачити тенденції в розвитку дитини, у формуванні її умінь, навиків, зародженні потреб і інтересів).

4. Якості, які перешкоджають ефективній професійній діяльності: неорганізованість; психічна і емоційна неврівноваженість; агресивність; ригідність мислення; егоїстичність; відсутність організаторських здібностей.

5. Сфери застосування професійних знань: освітні установи (школи, дитячі сади, вузи); соціальні організації (дитячі будинки, притулки, інтернати, дитячі центри творчості і дозвілля); робота в правоохоронних органах (дитячі приймальні - розподільники, колонії); Українська академія освіти; міські і муніципальні навчально-методичні центри.

6. Історія професії.

1. Загальна характеристика професії.

Навчає дітей молодшого шкільного віку. Складає плани викладання учбового матеріалу, вибирає форми і методи його подачі, планує учбову, індивідуальну і позакласну роботу з учнями. Проводить уроки: викладає учбовий матеріал, організовує роботу учнів по його засвоєнню і закріпленню. Формує у дітей навики самостійної учбової роботи. Перевіряє письмові роботи, контролює і оцінює рівень засвоєння знань. Веде шкільну документацію (заповнює журнал, складає звіти, веде особисті справи учнів). Проводить позакласні заходи (святкові ранки, екскурсії і тому подібне). Спостерігаючи за успішністю, поведінкою, спілкуванням, інтересами учнів, визначає їх індивідуальні особливості. У співпраці з батьками і шкільним психологом виробляє індивідуальний підхід до кожної дитини, підбирає відповідні методи роботи. Проводить роботу з батьками. У індивідуальних бесідах і на батьківських зборах повідомляє інформацію про вікові і індивідуальні особливості дітей, засоби і прийоми налагодження розвиваючої взаємодії з ними. Бере участь в роботі педагогічних рад, проведенні загальношкільних заходів, чергуваннях по школі Використовує прості ручні інструменти (олівці, ручки, указку і так далі), технічні і електронні засоби (мультімідійна дошка, діапроектор, DVD, комп'ютер). Характерні багато чисельні тривалі контакти з групою дітей, дорослих. Підвищена відповідальність за життя і здоров'я дітей. Матеріальна відповідальність за збереження устаткування учбового кабінету. Працює, в основному, в приміщенні. Характерні підвищене навантаження на зір і сильну емоційну напругу, що викликається контактами протягом робочого дня, часто в умовах шуму.

2. Вимоги до індивідуальних особливостей фахівця.

Стійкий інтерес до роботи з дітьми, емоційно-вольова стійкість, толерантність до багато чисельних контактів, здібність до концентрації уваги в умовах перешкод.

3. Медичні протипоказання.

Робота не рекомендується людям, що мають: захворювання органів травлення (виразкова хвороба і ін.), нервово-психічні захворювання (неврози і ін.), значне зниження гостроти слуху, некоректоване пониження гостроти зору, яскраво виражені дефекти мови, інфекційні захворювання, важкі функціональні порушення серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату з порушенням рухових функцій.

4. Вимоги до професійної підготовки.

Повинен знати: педагогіку, дидактику, методику викладання, вікову і педагогічну психологію; учбові програми по дисциплінах, що викладаються; основи законодавства в області освіти, браку і сім'ї, охорони материнства і дитинства; нормативні документи, що визначають діяльність середньої загальноосвітньої школи. Повинен уміти: планувати учбову роботу; організовувати діяльність учнів по засвоєнню учбового матеріалу на уроках і в самостійній роботі; проводити роботу з батьками учнів; надавати першу медичну допомогу; орієнтуватися у вікових, індивідуальних особистісних і інтелектуальних проблемах дітей молодшого шкільного віку.

5. Дороги здобуття професії.

Педагогічні училища і коледжі, факультети початкових класів педагогічних інститутів і університетів.

6. Родинні професії.

Вихователь, гувернер, організатор виховної діяльності,соціальний педагог, викладач, методист, психолог, дефектолог і т.п..

Б.Професійні проби

Важливим елементом процесу професійного самовизначення є проведення професійних проб. В основу професійних проб покла­дені ідеї професора С. Фукуями (Японія), згідно з якими професійна проба є найбільш важливий етапом у професійній орієнтації. Професійна проба— це профіспит (профперевірка), що моделює елементи конкретного виду професійної діяльності та сприяє свідомому, обґрунтованому вибору професії.

Під час професійних проб:

• повідомляються базові відомості про конкретний вид професійної діяльності;

• моделюються основні елементи певного виду професійної діяльності;

• визначається рівень готовності учнів до виконання проб;

• забезпечуються умови для якісного виконання професійних проб;

• виявляються інтереси учнів до цього виду практичної діяльності;

• формуються потреби в подальшому вивченні й удосконалюванні професійної діяльності.

Професійна проба включає в себе:

Навчальний етап, у якому передбачене одержання загальної інформації про професійну діяльність.

Мета цього етапу полягає в підготовці учнів до виконання професійної проби й одержання інформації про професійну діяль­ність у певній галузі.

По проходженні цього етапу учні мають знати:

• зміст і характер праці в певних сферах діяльності;

• вимоги, що висуваються до особистісних і професійних якостей людини;

• правила техніки безпеки, санітарії й гігієни;

• затребуваність професії на ринку праці в регіоні:

• шляхи одержання професії;

• загальні теоретичні відомості, інструменти, матеріали, устаткування й правила їх використання.

Основою підготовчого періоду є теоретична підготовка в по­єднанні з практикою, що полягає в повторенні окремих прийомів роботи з обраної спеціальності.

Практичний етап є основою професійної проби й полягає у виконанні певних конкретних завдань. У ході цього етапу учні безпосередньо створюють певний продукт діяльності в обраній сфе­рі, реалізуючи при цьому свої теоретичні знання й практичні на­вички, отримані на попередніх етапах професійної проби.

Висновок, У процесі тієї або іншої професійної проби актуалі­зуються отримані звання й уявлення про певну сферу професійної діяльності, формуються початкові професійні вміння й уявлення про себе як про суб'єкт професійної діяльності. У процесі професій­них проб можна одержати досвід обраної людиною роботи і намагатися визначити, чи відповідає характер такої роботи її здібностям і вмінням. Професійні проби диференціюються за віком (І-Ш класи, IV-VII класи, VIH-IX класи, Х-ХІ класи).

В. Планування кар'єри

Професійне самовизначення припускає також вибір кар'єри.

Кар'єра (італ. carriera— біг, життєвий шлях, поприще, від латин, carrus — віз, візок) -~ це просування службовими сходами, успіх у житті. Кар'єру як траєкторію свою руху людина вибудовує власноруч, ураховуючи головним чином свої власні цілі, бажання й установки.

Професійне самовизначення — це процес формування свого ставлення до професійної трудової діяльності й спосіб її самореалізації. Результатом професійного самовизначення є вибір професії. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч факторів — свої бажання, психологічні особливості й мож­ливості, а також потреби суспільства. Існує формула вибору профе­сії — стратегія успіху, що в загальному вигляді показує, як зробити оптимальний вибір.

Формула вибору професії — стратегія успіху.

Хочу – бажання, інтереси, прагнення.

Можу – здібності, талант, стан здоров’я.

Необхідно – стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.

Висновок. Зона оптимального вибору професії перебуває в ді­лянці перетину особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.