Лексика української мови за походженням:

1. Незапозичена лексика. Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. Їх у мові приблизно 90 відсотків.

2. Лексичні запозичення. Запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою.

3. Запозичення із слов'янських мов. Запозичення із старослов'янської (болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий), з польської (уряд, тесля, хлопець, в'язень, блазень, міщанин, достаток), з чеської (влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися) мов. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, мужик, чиновник, начальник, община, артіль, указ, завод, більшовик, меншовик тощо.

4. Запозичення із грецької і латинської мов. Тюркізм. З грецької – корабель, парус, левада, лиман, корал, канат, кедр, вишня, огірок, лавр, мак, м'ята, мигдаль, кит, крокодил; з латинської – гумор, герб, календар, конституція, матеріал, окуляри, оренда, термін, фальш та ін.

5. Запозичення із західноєвропейських мов. Запозичення з німецької мови (анкер, мольберт, гастролі), з французької мови (асамблея, галіфе, абажур), з англійської мови (комп'ютер, мітинг, страйк, футбол, джемпер), з італійської мови (брутто, інкасатор, бароко, мозаїка).

Стилістична диференціація української лексики:

Уся лексика української мови зі стилістичного погляду поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

Стилістично забарвлена лексика розподіляється певною мірою за функціональними стилями:

1. розмовно-побутова лексика: (пестливі й згрубілі слова) матінка, донечка, сонечко, малесенький, хлопчисько, дівуля; а також слова, які часто перебувають за межами літературної норми: математичка, директорша, поцупити, шарахнути;

2. офіційно-ділова лексика: вищеназваний, заява, довідка, посвідчення, постановити;

3. наукова лексика (передусім терміни);

4. книжна лексика: доблесть, торжество, вікопомний, благословенний, бентежити, мислити;

5. поетизми: небокрай, злото, шати, приваба, плугатар, духмяний, сизокрилий, квітнути, линути;

6. розмовна лексика: балакати, вештатися, гультяй, діляга, читалка;

7. фамільярна лексика — безцеремонна, розв'язна: варнякати, вшелепатися, цмокнути, директорша, чудило;

8. вульгарна лексика: патякати, ляпати, босяцюга, к чорту.

Групи слів за вживанням:

1. Діалектизми територіальні — слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до загальнонародної лексики.

2. Діалектизми соціальні. Соціальні діалектизми притаманні окремим соціальним групам носіїв мови. Фонетика, граматика і такі частини мови, як числівники, прийменники, сполучники, частки — тут, як правило, загальнонародні. Відмінні лише іменники, прикмет­ники, дієслова і прислівники.

3. Застарілі слова і неологізми. Неологізми — нові слова в мові. Застарілі слова бувають двох видів: історизми й архаїзми. Історизми — слова, які вийшли з активного вжитку тому, що зникли позначувані ними речі, явища. Власне архаїзми - це поняття, які продовжують існувати і сьогодні, проте форма їх вираження застаріла: перст — палець, град — місто.