2. Формула “тисячної” , її виведення та застосування. Вимірювання кутів за допомогою приладів та підручних засобів.

При одній поділці кутоміру лінійний розмір предмета В збільшується aбо зменшується в стільки раз, в скільки раз збільшується або зменшується Д.

Тепер роздивимося , як змінюються лінійна величина (В) від кутової величини (У).

м

аК= B1, МК=B У : у1=B : B1

а У = (B´у1) : в1= (B´1):(1 : 1000Д)=В*1000/Д

о к

Д ´У=В´1000 :

У =(В ´ 1000) : Д , тобто У - кут під которим видно предмет (ціль).

В =(Д´У) : 1000 – лінійна величина предмету (цілi) - висота або ширина в метрах.

Д =(В´1000) : У - дальніcть до цілі в метрах.

Д ´У = В ´1000 – основна формула

Вимірювання кутів за допомогою оптичних приладів по шкалам сітки.

- біноклі	1 поділка шкали	0-05
-приціл БМП БПК-2-42	1 поділка шкали	0-05
-приціл БТР 1 ПЗ-2	1 поділка шкали	0-02
-прилад ТКН-3Б	1 поділка шкали	0-04
-приціл НСПУ	1 поділка шкали	0-05
-приціл ПСО-1	1 поділка шкали	0-01
-приціл ПГО-7В	1 поділка шкали	0-10

Вимірювання кутів за допомогою підручних засобів.

Сірникова коробка:	бокова сторона 15мм	0-30
	ширина 30мм	0-60
	довжина 45мм	0-90
	сірник по довжині	0-80
Пальці руки:	великий	0-40
	вказівний	0-30
	середній	0-30
	безіменний	0-30
	мізинець	0-20

Кутову величину підручного предмета можна також визначити за допомогою лінійки. Для цього ширину (товщину) предмета в мм необхідно помножити на 2 тисячних, тому, що 1мм =0-02 на відстані від ока 50см, тобто на витянуту руку.

Приведені вище формули застосовуються без обмежень, якщо величина кута У не перевищує 500 тисячних, тобто 30 градусів. При більших кутах розрахунки по цих формулах будуть супроводжуватись відносними помилками >5%.

3. Розвідка цілей спостереженням, цілевказання. Визначення дальності до цілі.

Спостереження-один з основних засобів ведення розвідки у відділенні, взводі і роті. Воно повинно забезпечувати безперервне, своєчасне і можливо повне виявлення цілей для правильної організації вогню.

У всіх видах бойових дій створюється система спостереження, яка організовується на командно-спостережних пунктах, спостережних постах , а також спостерігачами.

Вся смуга місцевості перед фронтом і на флангах підрозділів розподіляється між спостережними постами так, щоб смуги (сектори) спостереження взаємно перекривались.

Завдання спостережному посту ставить командир підрозділу.

При цьому він вказує:

- орієнтири;

- відомості про противника;

- місце спостережного посту (спостерігача);

- смугу (сектор) спостереження;

- на що звертати особливу увагу;

- порядок доповіді про результати спостереження.

Спостереження починається з детального вивчення місцевості і визначення відстаней до орієнтирів і характерних місцевих предметів. Для зручності спостереження місцевості смуги спостереження діляться на три зони:

- ближню (до 400м).

- середню (400-800м).

- дальню (від 800м і далі).

Спостереження ведеться оглядом місцевості по рубежах від себе до противника, справа наліво.

Цілевказання – це спосіб швидко і точно вказати місцеположення цілі вогневим засобам чи підрозділам для її ураження.

Основні способи:

- від орієнтирів (місцевих предметів).

- від напрямку руху.

- трасуючими кулями, снарядами.

- по карті.

- спеціальними засобами.

- наведенням зброї (прибору) на ціль

Вихідними установками для вибору прицілу і точки прицілювання є дальність до цілі чи рубежа, по якому намічено ведення вогню.

Тому для успішного виконання бойового завдання обслуга всіх вогневих засобів повинна прагнути найбільш точно визначати відстань до цілі.

У механізованих підрозділах основним засобом визначення відстаней до цілей є окомірний, в деяких випадках дальність до цілі може визначатися вимірюванням кутових величин предметів (цілей) за допомогою підручних засобів чи приладами (прицілами) і використанням формули “тисячної”, по карті.

Можна використовувати прицільні пристрої (накриваючу величину мушки і прорізу прицілу).

Також можна використовувати метод засічки по спалахам пострілів та інші.