11.Охарактеризувати процес аналізу стратегії конкурентів в процесі проведення маркетингового дослідження. Визначити специфічні особливості, що притаманні цьому процесу в Україні.

Стратегія основних конкурентів аналізується для оцінки їх сильних і слабих сторін, щоб виробити стратегічні альтернативи банку і визначити найбільш вірогідні у відповідь дії конкурентів на стратегічні маневри банку. Більшість крупних банків сьогодні є багатофункціональними концернами, тому аналіз стратегії конкурента повинен проводитися в декількох розрізах.

(1) У функціональному аспекті, що дозволяє стежити за функціональними стратегіями своїх конкурентів. Для здійснення кожної конкретної операції необхідно виявити і оцінити головні функціональні стратегії основних конкурентів. Звичайно, абсолютну точність аналізу досягти практично неможливо, проте ретельне вивчення і постійний огляд основних конкурентів приносить свої позитивні результати. При визначенні специфіки функціональної політики кожного конкурента необхідно стежити за тенденціями в цій політиці, а так само за будь-якими істотними змінами в ній і причинами, що їх викликали.

Функціональний аналіз йде в трьох аспектах: а) аналіз стратегії маркетингу;

б) аналіз операційної стратегії;в) аналіз фінансової стратегії.

(2) В розрізі підрозділів. Підрозділи, як окремі центри прибутку, здійснюють всебічну діяльність, що включає всі необхідні функції, які повинні бути оцінені і за якими повинен постійно здійснюватися контроль. Проте визначення підрозділів коливаються в широких межах, і цілком можливо, що деякі банки-конкуренти можуть не включати всі ті аспекти визначення підрозділів, які виділяються у вашому банку.

Відправною крапкою в оцінці кожного банку-конкурента на рівні ринкового сегмента або підрозділу банку є оцінка дій, які можна чекати від цього стратегічного підрозділу. Це, звичайно ж, не буде сказано вам безпосередньо, але для отримання такої інформації можна використовувати безліч таких джерел, як доклади керівництва, проведена оцінка підбору менеджерів для керівництва цим підрозділом. Крім того, по відношенню вищого керівництва до окремо взятого підрозділу можна судити про роль, що відводиться йому, у виконанні корпоративної місії. Найбільш наочна інформація про значущість структурної одиниці черпається з розгляду її технологічної оснащеності.

Аналіз, що проводиться в розрізі підрозділів, повинен давати інформацію про основні напрями їх діяльності. Добитися цього можна, якщо розглянути гадані цілі підрозділів, що вивчаються.

(3) В розрізі всього банку. Сучасна крупна банківська корпорація складає свій господарський портфель так, щоб кожна його частина виконувала певні завдання на шляху досягнення корпоративних цілей і стратегії. В даний час більшість банків не застосовує систему «господарського портфеля» унаслідок неадекватного розвитку системи внутрішнього планування. Хоча використовування системи господарського портфеля може дати добре дисциплінованим банкам істотні переваги в порівнянні з конкурентами, неправильний підхід до його формування може привести до безрозсудної поведінки щодо конкурентів. Після оцінки окремих підрозділів приступають до аналізу банку в цілому, звертаючи при цьому особливу увагу на показники його конкурентоспроможності.

В Україні при аналізі стратегії конкурентів відслідковується удосконалення продуктової, цінової, комунікаційної, збутової політик, їх вдосконалення та актуалізація щодо пристосування до можливостей споживача та ринкових умов загалом.