67. Блоки соціальної інфраструктури, характеристика

У розвинутих країнах Заходу соціальна ін­фраструктура включає в себе, як правило, три блоки: а)соціальне страхування; б)державна допомога; в)система "універсального" забезпе­чення. Вони функціонують головним чином за рахунок різного роду податків і виплат із заробітної плати. Частину цих коштів вносять підприємці, включаючи їх до витрат виробництва.

Найбільше розповсюдження отримала система соціального страхування, за якою страхові внески обов'язково утримуються із заробітної плати працюючих, а право на пенсію або допомогу надається незалежно від матеріального становища сім'ї застрахованого. Соціальне страхування охоплює всіх або перева­жну частину працівників найманої праці й осіб, працюючих не за наимом.

Державна допомога надається малозабезпеченим сім'ям або одиноким громадянам, якщо рівень доходів сім'ї тих, хто зверта­ється за допомогою, не перевищує певної суми. Виплачується ця допомога повністю з коштів державного бюджету.

"Універсальна" система соціального забезпечення. Згідно з цією системою право на пенсію мають громадяни, які досягли пенсійно­го віку 32, стали інвалідами або такі, що втратили годувальника. Пенсії виплачуються в однаково для всіх твердо фіксованих розмірах

Для того, щоб гарантувати малозабезпеченій частині населення мінімум засобів існування, більшість розвинутих країн Заходу прийняли закони про мінімальні гарантовані доходи. Ці закони розповсюджуються на все корінне населення і іноземців, які прожили в даній країні певний встановлений час. Допомога виплачується після перевірки життєвого рівня з врахуванням всіх доходів від роботи за наимом, від капіталу, від пенсії, інших соціальних допомог, а також вартості рухомого й нерухомого майна.

68. Види доходів та рівень життя

Розрізняють різні види доходів,  зокрема:  грошові, натуральні, сукупні.

Грошові доходи - це доходи, які населення отримує у формі грошей. Сюди відносяться заробітна плата, підприємниць­кі доходи, грошові виплати з суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, грошові допомоги), гонорари, грошові надхо­дження на цінні папери, проценти по депозитах тощо.

Натуральні доходи - це доходи від особистих господарств, які йдуть безпосередньо на споживання їх власників, а також натура­льні виплати й надходження з громадських фондів кооперативних господарств і суспільних фондів споживання.

Сукупні доходи - всі доходи, які населення отримує в грошовій і натуральній формах, а також, у вигляді пільг з суспільних фондів споживання (безплатні освіта та охорона здоров'я, пільгове або безплатне утримання дітей в дошкільних закладах, путівки до санаторіїв, будинків відпочинку).

Доходи поділяються також на номінальні й реальні. Номіна­льні - вся сума доходів у грошовій формі, одержаних з різних джерел. Реальні - це кількість матеріальних і духовних благ та послуг, які реально можна придбати на отримані грошові доходи. 

Розміри (рівень) реальних доходів населення залежать від рівня оплати праці.

Податки - це обов'язкові стягнення державою частини доходу з фізичних та юридичних осіб для виконання своїх функцій. Інакше кажучи - це форма перерозподілу національного доходу через державний бюджет з метою вирішення економічних, полі­тичних та соціальних завдань.

Рівень доходів, які отримують громадяни, формує їх рівень життя. В найбільш загальному визначенні - це сукупність умов життя, праці та побуту людей досягнутий в даному суспільстві ступінь задоволення різноманітних потреб - фізичних, соціальних, інтелек­туальних. Рівень життя - показник, який характеризує середні умови життя людей. Водночас існують як малозабезпечені, так і високо-забезпечені верстви населення. Для визначення структури насе­лення згідно з його майновим статусом розраховується прожитко­вий мінімум або бюджет прожиткового мінімуму.

Бюджет прожиткового мінімуму відображає мінімально до­пустиму межу споживання. Малозабезпечені верстви населення - це та категорія лю­дей, які отримують доходи, менші прожиткового мінімуму. Ці доходи не забезпечують їх мінімальні потреби в матеріальних благах та послугах, що є критерієм для віднесення таких сімей за межу бідності й визнання необхідності надання їм соціальної допомоги.