1. Організаційний момент (2 хв.).

1. Введення учнів в майстерню після дзвоника в спецодязі, привітання;

2. Перевірка присутності учнів за журналом;

3. Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські прилади);

4. Призначення чергових за графіком;

5. Організація робочих місць;

6. Ознайомлення учнів з планом заняття.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу (5-7 хв.).

Узагальнення знань, отриманих на попередньому уроці по темі «Організація робочого місця».

Питання для контролю знань:

• Як визначити зручну для роботи висоту слюсарного верстака?

• Як підібрати лещата відповідно до зросту працюючого?

• Що називається раціональною організацією робочого місця?

1. Усне фронтальне опитування.

2. Прізвища учнів призначаються під час опитування.

3. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів (2 хв)

В ході нашого сьогоднішнього заняття ми ознайомимося з технологією ручної обробки металу . А також ми вивчимо будову інструментів для ручної обробки металу, принцип роботи під час обробки металу, тому, що в подальшій своїй діяльності та і в житті, ви неодноразово будете стикатися з цим.

Ви повинні вміти правильно розмічати заготовки з металу, різати, обпилювати метал, знати будову та принцип роботи слюсарних інструментів, так як вони нас оточують, тобто є наявними в усіх сферах життя, де посідають значне місце. Їх використовують в дома ,на всіх заводах, фобриках, в автомобілях, літаках, поїздах, в побутовій техніці та ін., а оскільки ви є користувачем цієї продукції то ви вступаєте в пряму взаємодію з механізмами різного роду.

Методи: розповідь.

4. Вивчення нового матеріалу (10-12 хв.).

Методи: розповідь, бесіда, демонстрація;

Прийоми: усно ,під запис;

Ми вже ознайомились з темою і метою нашого сьогоднішнього заняття, отже перейдемо до вивчення нового матеріалу.

Ми розглянемо будову, принципи роботи слюсарних інструментів .

При виготовленні різних виробів із тонкого листового металу часто виникає потреба вирубувати форму деталі. Для цього використовують зубило. Різання металу зубилом називається рубанням.

Зубило – це металевий стержень, виготовлений з високоякісної інструментальної сталі. У ньому розрізняють робочу частину з ріжучою кромкою (лезом), стержень, головку. Робоча частина має форму клинка. Лезо зубила загострюють під різними кутами. Чим твердіший метал, тим кут загострення більший: для сталі 60^о, а для алюмінію і міді 30^о...45^о.

Рубають метал на плиті і влещатах за допомогою молотка і зубила. Під час рубання в лещатах заготовка повина бути надійно закріплена. Її встановлюють так щоб розміточна лінія була на рівні верхньої площині губок лещат. Працюючі зубилом, треба дивитися на лезо і лінію розміщання, а не на головку зубила. Користуватися потрібно тільки добре загостреним зубилом.

Види удару молотком: кістьовий удар – удар приводиться тільки кистю руки, ліктьовий удар – удар приводиться тільки ліктьом, плечовий удар – удар приводиться тільки плечем, комбіновані удари – це поєднання двох видів удару. (Всі удари демонструю).

Також застосовують такі інструменти як:

Крейцмейсель – інструмент для вирубування заготовок і прорубування канавок.

Бородок – інструмент для пробивання отворів в металі.

Утих випадках, коли треба заокруглити частину деталі, зачистити зазубрини, зняти маленький шар металу, використовують напилки. Напилок має таку будову: ручка закріплена на хвостовику, кільце, носок, п’ятка, грань, ребро. Ріжуча кромка напилка або її ще називають насічкою, у формі клина яка зрізує кусочки металу. Насічки бувають одинарна, подвійна, рашпільна.Для обпилювання тонколистого металу і зачищання деталей застосовують напилки з дрібною насічкою ( личкувальні). Личкувальні напилки за профілем бувають: круглий, напівкруглий, ромбічний, ножівковий, плоский, квадратний, трикутний.

Працюючи напилком потрібно: на початку руху вперед (від себе) натискають сильніше на кінець напилка, ніж на наручку. Закінчуючи рух, ручку притискають сильніше, ніж кінець напилка. Під час зворотнього руху до себе на напилок ненатискають зовсім (холостий хід). Прийоми роботи напилком: ліва рука повина лежати на 20 – 30 мм. від кінця напилка, відстань між ступнями ніг повина бути 200 – 300 мм.

Тонкі листи металу розрізують ручними слюсарними но­жицями. Для цього його беруть в ліву руку, а правою три­мають ножиці. Лівою рукою пересукають метал назустріч ножицям.

Для зручності різання невеликих заготовок листового металу одну ручку ножиць затискують у лещатах (мал. 130). У цьому разі правою рукою натискують на верхню ручку ножиць, а лівою підтримують розрізуваний метал.

Вирізуючи по криволінійному контуру, не слід відразу різати по лінії розмітки. Спочатку вирізують частину листа металу, залишаючи припуск (мал. 131) для остаточного вирізування по контуру.

Під час різання металу за допомогою ножиць бічні по­верхні щік ножиць слід весь час щільно притискувати одну до одної, а ножиці відкривати так, щоб вони добре захва­чували метал і різали середньою частиною лез. Натиску­вати на ручки треба плавно, без ривків і різких рухів. Лист металу тримають перпендикулярно до поверхні щік ножиць. Працюючи ножицями, треба уважно стежити за лініями розмітки.

Мал. 1. Різання ножицями.

Мал. 2. Різання по кривій лінії.

Розміткою називається операція нанесення на поверхню заготовки ліній, обмежуючи контури деталі або місця подальшої обробки.

Розмічання металів буває площинне і просторове. При площинному розмічанні всі риски містяться на одній площині переважно вздовж або впоперек її. Так розмічають усі листові метали.

Усі рисунки виконують чітко за допомогою лінійки, косинця і цир­куля, тобто креслярськими інструментами. На металообробних підприємствах розмічання деталей виконують кваліфіковані робітники—розмітники.

Розмічання на листовому металі. Для площин­ного вимірювання і розмічання листового металу треба мати вимірювальні й розмічальні інструменти.

Основним вимірювальним інструментом прямих ліній є стальна слюсарна лінійка з міліметровими поділками (масштабна лінійка) завдовжки 300 або 500 мм (рис. 1 а).

Розмічання і перевірку прямих кутів виконують слюсарним кутником (рис. 1,б).

При розмічанні за допомогою слюсарного циркуля (рис. 1,в) креслять різні кола і дуги. Для нанесення на по­верхні листового металу рисок застосовують рисувалку (рис. 1, г). Рисувалка—це відрізок стального дроту з загартованим і добре загостреним кінцем. Риски на розмічуваній поверхні металу наносять так само, як олівцем,. тобто рухаючи рисувалку вздовж кромки лінійки чи кутника (рис. 1,д).

Щоб прискорити процес розмічання, користуються шаблоном (рис.1,е).

Шаблоном називається виготовлений з картону або фанери зразок обрису деталі.

Точність розмічання металу значно більша, ніж точ­ність розмічання деревини. Вона коливається від 0,25 до 0,5 мм. Помилки, допущені при розмічанні, виправити неможливо і остаточно оброблена деталь піде в брак.

Рис. 1. Вимірювальні і розмічальні інструменти:

а — масштабна лінійка; б — кутник; в — розмічальний циркуль; г— рисувал-ки; д — застосування рисувалки; е — шаблон.

Закріплення нового матеріалу (4 хв.)

А зараз ми коротко повторимо вивчений матеріал і побачимо що Вам запам’яталось. Отже, хто скаже:

• Як виконують операцію обпилювання?

• Яка будова слюсарної пилки?

• Чому лезо зубила роблять у формі клина?

• Як потрібно розподіляти зусилля рук під час обпилювання заготовок в лещатах ?

Методи і прийоми закріплення нових знань і вмінь: усне фронтальне опитування.