4.5 Розрахункова робота з підсочки хвойних та листяних порід

Методичні поради

Згідно отриманого завдання студент повинен запроектувати та обґрунтувати технологію підсочки хвойних дерев та листяних дерев.

І Технологія підсочки хвойних дерев

І.1 Встановлення технологічного режиму підсочки

Категорію підсочки хвойних дерев встановлюють у залежності від терміну надходження запідсочених насаджень до рубки. Тривалість провадження підсочки за тією чи іншою категорією встановлюємо згідно даних наведених у табл. 1 додатка 5.

Діючими нормативами регламентується кількість кар на дереві та загальна ширина міжкарових ременів, при цьому мінімальна ширина міжкарового ременя повинна становити не менше 10 см. Даний показник встановлюють згідно даних табл. 2 додатка 5.

При провадженні підсочки в соснових насадженнях необхідно запроектувати стимулятори смоловиділення живиці, які наведені в додатку 5 табл. 3. Упродовж одного сезону підсочки не дозволяється на одних і тих же деревах застосовувати різні стимулятори. При виборі стимулятора сірчаної кислоти, слід врахувати, що на початку першого і в кінці кожного сезону підсочки необхідно наносити запобіжні підновки без кислоти із залишенням перемичок завширшки 1,5-3 см. Запобігливі підновки наносять за 3-4 дні до початку сезону та одночасно з останнім обходом у кінці сезону.

Від категорії підсочки і стимулятора виходу живиці залежить вибір таких показників технологічного режиму підсочки як: паузи здимки - періоду між нанесенням підновок на карі; кроку підновки - відстані по вертикалі між суміжними підновками; глибини підновки та жолобка - розміру за радіусом стовбура, який визначається за товщиною зрізаного шару деревини. Їх визначають згідно даних табл. 4 додатка 5.

Кут кари - кут між правою та лівою половинами каропідновки встановлюють у межах 60-90°.

Підсочка повинна провадитись за типовими технологічними схемами, які регламентують на весь термін підсочки щорічну витрату поверхню стовбура, черговість використання, спосіб підсочки та порядок розміщення кар на стовбурах дерев (додаток 6). Довготермінова 10-річна підсочка із застосуванням сірчаної кислоти 50-75 % концентрації загущеної каоліном провадиться за схемою 4. Короткотермінова підсочка провадиться інтенсивними способами, переважно із застосуванням сірчаної кислоти за схемами 5, 6 додатка 6.

І.2 Визначення технологічних параметрів підсочки

Обхід – виконання однієї операції по нанесенню каропідновки та збору живиці на всіх деревах робочої ділянки. Таким чином, за один обхід на карі дерева буде нанесено одну каропідновку.

Кількість обходів за сезон визначають за формулою:

,

де Т – тривалість сезону підсочки, дн.; П – пауза здимки, днів.

Навантаження дерев карами - це відношення сумуючої ширини кар одного ярусу до довжини окружності на висоті 1.3 м вираженого у відсотках.

,

де: А - ширина кари, см;

D - діаметр стовбура на висоті 1,3 м. см.

Ширина кари для кожного ступеня товщини дерев становитиме розмір кари по окружності до початку міжкарових ременів:

,

де Шмкр – ширина міжкарових ременів (загальна)

Довжина дзеркала кари - розмір дзеркала кари у вертикальному напрямку. Довжину дзеркала кари за один сезон підсочки визначаємо наступним чином:

,

де Кп – крок підновки;

Кобх – кількість обходів за один сезон.

Щорічну витрату поверхні стовбура, черговість використання, спосіб підсочки та порядок розміщення кар на стовбурах дерев на весь термін підсочки встановлюємо згідно вибраної типової технологічної схеми підсочки.

У межах встановленої довжини кари необхідно залишати міжкарові перемички - ділянки стовбура, які розділяють дзеркало кари різних років у вертикальному напрямку. Під час підсочки із сірчаною кислотою – до 10 см, з іншими стимуляторами – до 5 см.

Дані фактичного використання поверхні стовбура по висоті за сезон наносять на діаграмі, де для кожної ділянки відзначають верхні та нижні межі використання стовбура, розмір використаної поверхні стовбура. Ці показники є вихідними для складання технологічної карти

І.3 Складання технологічної карти підсочки на весняно-літні роботи

Технологічну карту складають на весняно-літні роботи з метою раціонального використання лісосічного фонду й встановлення обов’язкового для виконання технологічного режиму підсочки на майстерській дільниці. Це робочий проект технологічного процесу, який визначає технологію підсочки для кожної лісосіки на один підсочний сезон.

Вихідними документами для складання технологічної карти є:

• нормативні документи та рекомендації (правила заготівлі живиці в лісах України)

• книга обліку насаджень переданих для підсочки;

• дані фактичного використання поверхні стовбура по висоті.

Технологічну карту заповнюють згідно проведених розрахунків (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Технологічна карта

на весняно-літні роботи з підсочки сосни в 200_ р.

по_______________________майстерській дільниці

______________________лісництва _________________лісгоспу

Кваттал

№ ділянки

Площа, га

Рік початку та закінчення підсочки

Категорія підсочки

Хімічний стимулятор

Спосіб підсочки

Кількість кар, шт.

Верхня та нижня межі кари, см

Довжина жолобка, см

Висота встановлення приймачів від землі, см

Спосіб встановлення приймачів

Технологія підсочки

Кількість обходів за сезон

Пауза між підновками, днів

Відстань між підновками, мм

Глибина підновки, мм

Довжина підновки, см

Кут кари

І.4 Визначення смолопродуктивності дерев

У практиці підсочного виробництва для оцінки смолопродуктивності використовують діаметр дерева та протяжність крони. Збільшення середнього діаметра насадження прямопропорційно збільшенню виходу живиці на каропідновку, а вихід живиці з 1 см діаметра стовбура дерева залишається приблизно постійним для однотипних насаджень і виражається числовим показником (коефіцієнтом смолопродуктивності). Таким чином, коефіцієнт смолопродуктивності – відношення середньосезонного виходу живиці на каропідновку до величини середнього діаметра стовбура або вихід живиці на 1 см діаметра.

Вихід живиці (смолопродуктивність) із каропідновки визначаємо з врахуванням застосування стимулятора смоловиділення за формулою:

,

де: D – діаметр дерева, см;

к₁ – коефіцієнт смолопродуктивності, що залежить від протяжності крони дерева:

Протяжність крони	Коефіцієнт смолопродуктивності
менше 25	0,70
25-35	0,76
36-45	0,81
46-60	0,90

к₂ – коефіцієнт впливу стимулятора смоловиділення (для фіологічно-активних стимуляторів – 1,5, а при застосуванні активізуючих добавок – 1,65; хлорного вапна – 2,0; сірчаної кислоти – 3,5).

Вихід живиці з кари становитиме:

,

де В_кп – вихід живиці з каропідновки, г; К_обх – кількість обходів за сезон, шт.

Смолопродуктивність одного дерева визначаємо з врахуванням кількості кар на дереві:

,

Знаючи смолопродуктивність одного дерева та кількість дерев, що підлягають підсочці на 1 га, визначаємо вихід живиці з 1 га. Кінцевим результатом є визначення виходу живиці з ділянки.

ІІ Технологія підсочки листяних дерев

ІІ.1 Вибір способу підсочки листяних дерев

При виборі способу підсочки слід врахувати економічні можливості підприємства та подальше перероблення й використання соку. Слід показати схему підсочки листяних дерев. Обґрунтувати вибір ємностей для зберігання та перевезення соку, а також запроектувати заключні роботи.

ІІ.2 Визначення технологічних параметрів підсочки

Навантаження листяних дерев, а саме кількість каналів для висвердлювання, рекомендується визначати за формулою:

де, k – коефіцієнт навантаження дерев (при довготривалій підсочці 0,0031; короткотривалій – 0,0044)

S – площа поперечного перерізу стовбура на висоті 1,3 м.

Параметри підсочних каналів необхідно проектувати оптимальних розмірів з метою послаблення негативного впливу підсочки на життєдіяльність дерев при одночасному максимальному отриманні соку.

Вказати способи закладання каналів по окружності стовбура, їх висвердлювання та поновлення.

ІІ.3 Визначення сокопродуктивності листяних дерев

На підставі завдання проводимо розрахунок виходу соку з одного дерева, для цього можна використати дані про сокопродуктивність листяних дерев (табл. 4.2)

Таблиця 4.2

Біологічна сокопродуктивність листяних дерев, л (В.П. Рябчук, 1988)

Ступені товщини, см	Береза повисла	Клен гостролистий	Клен-явір
24	50	22	24
28	84	27	35
32	140	32	42
36	201	42	49
40	261	52	56
44	318	64	64
48	357	77	70
52	371	81	73
56	-	97	-

При цьому слід врахувати, що виробничий вихід соку становить 50% від біологічної сокопродуктивності.

На основі розмірів сировинної бази проводять визначення виходу соку з усієї ділянки.

ІІ.4 Складання технологічної карти на заготівлю березового соку

Згідно проведених розрахунків скласти технологічну карту по заготівлі березового соку табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Технологічна карта

на роботи з підсочки берези в 200_ р.

Квартал виділ	Площа ділянки, га	Рік рубки ділянки	Спосіб підсочки	Кількість каналів на ділянці, шт.	Середнє навантаження на дерево (к-сть каналів, шт.)	Відстань між дере­вами, м