30. Ефективність функціонування малих підприємств.

Вивчення економічної ефективності роботи підприємств малого бізнесу в умовах формування ринкових відносин вимагає вибору критерію її оцінки.

Критерій – це якісна оцінка ефективності, що відображає саму її суть. Він повинен відповідати, принаймні двом методичним вимогам: об’єктивно відображати співвідношення реального ефекту виробництва і наявних економічних ресурсів (“випуск – ресурси”) та мати якісну однорідність і кількісну порівняльність на всіх стадіях відтворювального процесу. Виходячи з того, що малі форми господарювання на селі мають, як правило, подвійну природу (мету): по-перше, результат (ефект) господарювання призначається для задоволення власних потреб і по-друге. – як товарна частина, реалізується на ринку. В другому випадку малі форми господарювання виступають як підприємницькі структури, орієнтиром їх успіху є прибуток. “Саме прибуток, писав Пол. Е Самуельсон, - виконує роль батога і пряника, як раз і управляє ринковим механізмом,  ринкова  система виконує прибуток і збитки для того, щоб стимулювати підприємство ефективно виробляти необхідні блага”.

Максимізація прибутку (як ефект господарювання) завжди розглядався як рушійний мотив капіталістичного підприємництва, проте аналітики кінця ХХ століття піддавали максимізації прибутку різкій критиці. Справа в тому, що дана цільова установка втрачає свій зміст для цілого ряду різних типів підприємств - господарюючих суб’єктів. Навіть значна частина приватних підприємств не ставить максимізацію прибутку як вищий принцип діяльності і важливіший критерій ефективності та прийняття рішень. Це означає, що в якості критерію ефективність роботи і прийняття рішень допустимі різні параметри, досягнення цілей: 1) досягнення екстремальних показників (максимум прибутку, мінімум затрат; 2) задовільний рівень досягнення цілі; 3) фіксація (закріплення) певного результату.

Ефективність функціонування малих підприємств, їх розвиток, підвищення конкурентоспроможності великою мірою визначаються рівнем управління фінансовими ресурсами. Удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами малих підприємств значною мірою пов’язане із дослідженням сучасних тенденцій їх розвитку, визначенням основних напрямків подальшого підвищення ефективності цього управління та умов їхньої реалізації на сучасному етапі економічного розвитку України.

Малий бізнес перебуває у складній фінансовій ситуації. Проблема отримання фінансування для бізнесу є суттєвим фактором, що стримує появу нових господарських одиниць та розширення вже існуючого бізнесу.

Світовий досвід доводить, що найбільшої ефективності мале підприємство досягає при спеціалізації за певним видом діяльності. Спеціалізація дозволяє більш продуктивно використовувати різноманітні здібності працівників, що призводить до збільшення загального обсягу виробництва. У свою чергу, збільшення реального обсягу виробництва призводить до збільшення реальних прибутків підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Фінансовий стан держави в цілому теж значною мірою залежить від фінансового стану кожного конкретного підприємства. З іншого боку, за умови використання новітньої техніки, технологій, вузької спеціалізації мале підприємство є серйозним конкурентом, що підриває монополістичні позиції великих корпорацій.

Для того, щоб малий бізнес ефективно розвивався, потрібно виконати принаймні дві умови: можливість розширеного відтворення капіталу та затребуваність результатів праці. Тому одним із головних завдань у забезпеченні підвищенні ефективності розвитку малих підприємств України на сучасному етапі ї суттєве вдосконалення управління фінансовими ресурсами, у тому числі їх структура.

Першочерговою метою підтримки повинно бути не вирішення конкретних проблем малого підприємництва, а забезпечення сприятливих загальних умов для розвитку підприємництва, а саме: інформаційне забезпечення, в тому числі рекламу; підготовку кадрів ( загальну та професійну); профорієнтацію; відбір та просування бізнес-проектів; консалтинг (економічне, управлінське, технічне забезпечення); маркетингове забезпечення; лізинг; пошук інвесторів; отримання кредитів; страхування; гарантії та здійснення контролю для інвесторів; отримання державних контрактів та субпідрядів; запуск системи малих підрядів. Саме така політика може бути найефективнішим стимулятором становлення малого бізнесу в Україні.