6.4. Принципи та методи прогнозування національної економіки

Процес розробки та укладання прогнозів називається прогнозуванням. Прогнозування - це наукове, обгрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та ві­рогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Прогнозування національної економіки поширюється на такі процеси управління, які в момент розробки прогнозу або можливі в досить мало­му діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають ураху­вання дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або одно­значно визначено.

Головне призначення прогнозування як однієї зі специфічних форм пла­нової діяльності полягає в аналізі та виявлені основних закономірностей і тенденцій розвитку народного господарства, передбаченні змін умов і фак­торів цього розвитку, створенні наукової бази для розробки довгострокової економічної політики держави та прийняття рішень щодо її реалізації.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та її регіонів становить собою наукове передбачення ситуації, яка може скластися в перспективі залежно від використання тієї чи іншої стратегії розвитку.

Ведення економічного і соціального прогнозування передбачає ви­вчення потенціалу національної економіки України, зокрема:

• економічного і соціального (сукупності трудових ресурсів, розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії);

• науково-технічного (сукупність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, нагромаджених знань у галузях суспільних, природничих, технічних наук, а також пе­редового досвіду);

• промислово-виробничого (сукупність галузей промислового вироб­ництва, будівельної індустрії, транспорту і зв'язку, їхніх виробничих потужностей, основних фондів і трудових ресурсів);

• сільськогосподарського (сукупність трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, технічних засобів, ресурсів рослинництва, а також лісних і водних);

• потенціалу соціального розвитку (охорони здоров'я, культури і мисте­цтва, спорту, туризму, загальної і професійної освіти, підготовки фа­хівців вищої кваліфікації, різних видів громадської діяльності, об'єк­тів соціальної інфраструктури).

Важливою складовою прогнозування є прогнозування економічне. Економічне прогнозування - це виявлення стану та можливих на­прямків розвитку явищ і процесів на різних рівнях економічної системи суспільства (мікро-, мезо-, макрорівні).

Джерелами інформації для прогнозування є:

• накопичені знання і досвід;

• фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

• економіко-математичні моделі. Способи прогнозування:

• експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта про­гнозування;

• екстраполяції- збирання інформації про розвиток об'єкта у минуло­му і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

• моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей від­повідно до очікуваних змін у його стані.

Рис. 6.3.1. Класифікація прогнозів

Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:

• меоретико-пізнавальне - вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;

• практичне (управлінське) - можливість прийняття на основі інфор­мації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.

Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування:

• Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розви­ток.

Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування наступні: 1. Ретроспекція - дослідження історії розвитку об'єкта прогнозуван­ня для забезпечення його систематизованого опису:

• визначення джерел прогнозної інформації;

• збирання, зберігання й обробка інформації;

• з'ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об'єк­та прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

2 .Діагноз - визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування (на­уковий опис основних характерних ознак):

• аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;

• розробка моделі прогнозування;

• вибір адекватного методу прогнозування.

3. Проспекція - розробка самого прогнозу (за даними діагнозу скла­дається прогноз розвитку національної економіки):

• верифікація (оцінка достовірності, точності та обгрунтованості прогнозу);

• синтез (систематизація окремих прогнозів);

• оцінка повноти інформації, уточнення;

• коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.

• Оцінка об'єкта прогнозування на основі обраних альтернатив

- реалізація принципу багатоваріантності розвитку національної еконо­міки та її підсистем: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, мак- симізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).

• Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управ­лінських рішень - формування даакроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і харак­теру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів держав­ного регулювання економіки для урядових структур).

• Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень - запропоно­вані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.

Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозу­вання повинно ґрунтуватися на певних принципах, а саме: наукової об­ґрунтованості, системності, адекватності, багатоваріантності, цілеспря­мованості та ефективності.

Принцип наукової обґрунтованості - передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності - розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.,

Принцип адекватності - означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) - передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього роз­витку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливіс­тю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

Принцип цілеспрямованості - прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначен­ня народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються сус­пільними потребами, породженими певними соціально-економічними, по­літичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.

Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноважен­ня економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точ­ним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.

Для успішної реалізації прогнозів необхідно забезпечити дві вимоги: по-перше, дотримання єдиних принципів формування прогнозів на різ­них рівнях прогнозної роботи і по-друге, дотримання прийнятої у світо­вій практиці послідовності.

Прогнози національної економіки розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука,- яку назива­ють економічною прогностикою.

Економічна прогностика - прикладна наука про способи розробки і реалізації економічних прогнозів.

Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає ке­рівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважли­віших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та прово­диться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.

На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогно­зування (див. рис. 6.4.1).

Методи прогнозування - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспек­тивного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кіль­кісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку національної економіки.

Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.

Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам:

• поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок;

• чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо ви­бору методів;

• створення можливості накопичення статистичної інформації та її ви­користання для прогнозування.

Система оцінки та вибору методів прогнозування включає такі бло­ки: ретроспективного аналізу, завдання, зовнішніх і внутрішніх зв'язків об'єкта, відповідності та придатності вихідної інформації.

Виходячи із цілей прогнозу, здійснюється вибір його виду. У даний час, за оцінками вчених, нараховується понад 150 різних методів прогно­зування, але на практиці використовується тільки два-три десятки.

Інтуїтивні (експертні) методи прогнозування. Інтуїтивні методи прогнозування в історичному аспекті були першими. У двадцятому сто­річчі завдяки бурхливому розвитку економіко-математичних методів та електронно-обчислювальної техніки інтуїтивні методи було витіснено на задній план. В останні роки вони переживають своє відродження на якіс­но новому рівні. Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування.

Інтуїтивні методи дають можливість визначити ціль і в деяких ви­падках засоби її досягнення, а визначення ресурсного забезпечення є за­вданням формалізованих методів.

Серед інтуїтивних методів важливе місце відводиться методу експерт­них оцінок.

Методи експертної оцінки (інтуїтивні) - передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціа­лістів (експертів). Використовуються дня аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких чинять вплив багато факторів.

Для отримання таких оцінок можуть використовуватись анкети, опи­тування, таблиці та інші документи, за допомогою яких здійснюється збирання необхідної інформації. Існують одаі, заочні, відкриті, закриті види опитувань.

При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Індивідуальні інтуїтивні методи проводяться на основі збору інфор­мації від окремих спеціалістів.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять: анкетний, ін­терв'ю, аналітичний метод, метод написання сценарію, метод прогнозу­вання цілі розвитку об'єкта «дерева цілей».

Анкетний метод передбачає опитування експертів за допомогою спе­ціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети).

Метод інтерв'ю - коли експерт безпосередньо опитує спеціалістів.

Аналітичний метод - здійснюється на основі логічного аналізу си­туації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних за­писок.

Метод написання сценарію - базується на визначенні логіки роз­витку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алго­ритму вирішення проблеми).

Прогнозування цілі розвитку об'єкта (побудова «дерева цілей») - використовується для аналізу та прогнозування систем, об'єктів, проце­сів, у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів (А, Б, В тощо) Базується на послідовному виділенні дрібніших компонентів системи на нижчих рівнях.

Методи колективної експертної оцінки - розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опиту­вання експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбут­нього розвитку об'єкта.

Колективні експертні оцінки включають у себе такі методи: метод «комісій», колективної генерації ідей «мозкової атаки», «Дельфі», ма­тричний.

Ця група методів базується на тому, що, по-перше, при колективно­му мисленні вища точність результату та, по-друге, при обробці індиві­дуальних незалежних оцінок, які дають експерти, можуть виникнути ра­ціональні ідеї.

Суть методу колективної експертної оцінки для розробки прогнозів полягає у визначенні погодженості думок експертів з перспективних на­прямів розвитку об'єкта прогнозування, які сформульовані раніше окре­мими спеціалістами, а також в оцінці розвитку об'єкта, не може бути ви­значена іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком, експе­риментом та ін.).

Метод «комісій» - обговорення актуальної проблеми групою спеціа­лістів і складання прогнозу за результатами обговорення.

Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну об­робку отриманої інформації і складання експертної матриці - таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для екс­пертів), по вертикалі - експерти. На перетині рядків і стовпчиків відобра­жені міркування спеціаліста з конкретного питання.

«Мозкова атака» - активний, творчий процес обговорення конкрет­ної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень.

Цей метод дає змогу активізувати творчий потенціал експертів у разі пошуку виходу з проблемної ситуації. Використання методу передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій учасників «моз­кового штурму» щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику). З огляду на це його називають методом деструктивної відносної оцінки.

Етапи прогнозування за допомогою методу «мозкової атаки» наступні: