6.3. Прогноз та прогнозування національної економіки

контрольовані (наприклад, прогноз інвестицій у національну економі­ку є контрольований з боку держави в особі Міністерства економіки);

неконтрольований (наприклад, прогноз загального обсягу угод на фондовій біржі, у цьому випадку прогнозована величина є лише пе­редбаченням, а прогнозована зміна не підлягає безпосередньому конт­ролю).

2. За масштабом:

• мікропрогноз (окремого підприємства);

• галузевий; ¹

• макропрогноз (національної економіки);

• суперпрогноз (світової економіки).

2. За часом:

• оперативний (до 1 місяця);

• короткостроковий (до 1 року);

• середньостроковий (до 5 років);

• довгостроковий (понад 15 років).

2. За об'єктом прогнозу:

• природних ресурсів;

• трудових ресурсів;

• інвестицій;

• науково-технічний;

• соціальний;

• зайнятості;

• доходів тощо.

2. За кількістю об'єктів:

• одиничний;

• множинний.

2. Залежно від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом:

• точний (наприклад, ВВП становитиме 120 млрд. грн.);

• інтервальний (наприклад, ВВП становитиме 110-130 млрд. грн.).

2. За функціональною ознакою:

• пошуковий - базується на умовному перенесенні на майбутнє тенден­цій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстра­гується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу - з'ясувати, як розвиватимуться події за збереженням існую­чих тенденцій.

• нормативний - розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.

2. За варіантами прогнозу:

• песимістичний;

• оптимістичний;

• стриманий (середній).

Державний прогноз економічного і соціального розвитку національ­ної економіки - це система кількісних показників та якісних характерис­тик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструк­тури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньо­економічної діяльності.

Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного і соціального розвитку України за попередній період та припущень щодо зовнішньої економічної ситуації і внутрішньої еконо­мічної політики в перспективі.

Вони здійснюються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково- технічного потенціалу, накопиченого національного багатства, зовнішньое­кономічного становища України, наявності природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку.

Прогнози розробляються в кількох варіантах з урахуванням можли­вого впливу внутрішніх і зовнішніх, політичних, економічних та інших факторів.

Результати прогнозів економічного і соціального розвитку національ­ної економіки використовують для прийняття органами законодавчої та виконавчої влади конкретних рішень у сфері економічної політики, зокре­ма, для розробки загальнодержавних, регіональних, галузевих програм.

Державні прогнози економічного і соціального розвитку національної економіки розробляють на довго-, середньо- і короткострокові періоди в цілому по Україні, а також за регіонами та галузями економіки.

Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку України розробляють на 10-15 років, однак уточнюють кожні п'ять років. У ньому повинні бути такі основні елементи:

• припущення щодо зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

• аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулі роки, прогнозні макроекономічні показники (ВВП, рівень інфляції, реальна заробітна плата, рівень безробіття, дефіцит бюджету у відсотках до ВВП, зовнішньоторговельне сальдо, зовнішній борг);

• висновки щодо головних тенденцій розвитку економіки в довготермі­новому періоді.

Цей прогноз після схвалення Кабінетом Міністрів України його голов­них показників є орієнтиром для підготовки пропозицій щодо визначен­ня економічної політики на середньостроковий період.

Середньостроковий прогноз розробляють на п'ять років. Перший такий прогноз був складений в Україні ще до 2000 р. з визначенням голо­вних макроекономічних показників по роках. Він передбачав:

• припущення щодо зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

• аналіз економічного і соціального розвитку України за попередній пе­ріод, прогнозні макроекономічні показники і пропорції (номінальний та реальний ВВП, структура його виробництва, розподілу й викорис­тання; індекси споживчих та оптових цін у відсотках до попереднього року; реальна та номінальна заробітні плати; рівень безробіття; дохо­ди, видатки та дефіцити бюджету у відсотках до ВВП; найважливіші грошово-кредитні параметри; зовнішньоторговельне сальдо; іноземні інвестиції; сальдо платіжного балансу; структура та обслуговування зовнішнього боргу);

• висновки щодо головних тенденцій розвитку економіки України в се- редньостроковому періоді.

Такий прогноз економічного і соціального розвитку після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для розробки річного прогнозу та Державної програми економічного і соці­ального розвитку України.

Короткостроковий прогноз економічного і соціального розвитку розробляють щорічно. Це квартальні розрахунки очікуваних змін у дина­міці головних макроекономічних показників:

• аналіз зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

• аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулий рік, прогнозні оцінки макроекономічних показників та пропорцій (вироб­ництво, розподіл і використання ВВП; ціни та обмінний курс; заробіт­на плата і зайнятість; структура зведеного бюджету, показники бан­ківської та зовнішньоекономічної діяльності), аналіз інституційних перетворень, поведінки суб'єктів економічного процесу (підприємств і домашніх господарств), розвитку регіонів;

• висновки щодо тенденцій розвитку економіки України в короткостро­ковому періоді.

Прогноз цього типу є економічною базою для розробки Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостро­ковий період.

Система прогнозування економічного й соціального розвитку націо­нальної економіки України та її регіонів є важливою складовою загальної системи державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом реалізації економічної політики національної економіки.