6.2. Програми економічного й соціального розвитку. Міжнародні програми

Програма економічного й соціального розвитку - це адресний до­кумент, у якому передбачається комплекс взаємопов'язаних з ресурсами, на наступний рік розробляються з визначенням у них цілей і пріоритетів відповідно до щорічних фінансових можливостей держави.

Розробка Державної програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік здійснюється в такій послідовності:

• аналіз стану економіки та прогноз очікуваного виконання Державної програми та бюджету за попередній період (щоквартально, з прогно­зом до кінця року);

• моделювання макроекономічних пропорцій, попередні розрахунки можливого вироблення валового внутрішнього продукту, його роз­поділу та кінцевого використання, показників кінцевого споживання матеріальних благ і послуг, основних статей доходів і витрат Держав­ного бюджету;

• підготовка цілей уряду щодо мінімально необхідних для суспільства обсягів виробництва найважливіших видів промислової та сільсько­господарської продукції, збалансованих з фінансовими ресурсами попередніх обсягів державного замовлення. Інформування всіх ланок державної виконавчої влади про наміри уряду;

• підготовка проектів планових виробничих контрактів з державними підприємствами. Розробка підприємствами бізнес-планів;

• розробка проектів програм розвитку міністерств, програм регіонів, взаємоузгоджених з можливостями підприємств;

• розробка проекту Державної програми економічного і соціального роз­витку України на наступний рік на основі опрацювання та взаємоузго­дження індикативних планів міністерств, регіонів з намірами уряду;

• розрахунки проектних показників валового внутрішнього продукту і валового національного продукту, темпів і макроекономінних пропо­рцій розвитку економіки, національних балансів;

• одночасна розробка та взаємоузгодження показників бюджету;

• внесення програми та бюджету на розгляд Кабінету Міністрів Укра­їни.

Складовою частиною річних програм є державний контракт, через який здійснюється задоволення найважливіших потреб держав в промис­ловій і сільськогосподарській продукції, продовольстві, товарах народно­го споживання, роботах і послугах.

Умови, склад, порядок формування та внесення змін до державно­го замовлення, відповідальність сторін за його виконання визначають­ся окремими законодавчими актами. При цьому слід зауважити, що за останні роки практика держзамовлень скоротилася, хоча в зарубіжних країнах вона має значну питому вагу.

Розробка державних програм економічного й соціального розвитку регіонів. Проекти таких державних програм мають свою структуру. Вони розробляються в такій послідовності: виконавцями й термінами здійснення заходів щодо найефективнішого вирішення найважливіших завдань розвитку науки і техніки, впрова­дження досягнень науково-технічної революції у виробництво за пріо­ритетними напрямками.

Реалізація запланованих заходів необхідна для вирішення важливих соціально-економічних і науково-технічних проблем національної еконо­міки, широкого застосування досягнень науки і техніки з метою забезпе­чення концентрації ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-еко- номічного розвитку країни.

Ці програми охоплюють організаційні, управлінські, правові, полі­тичні, соціальні, культурні, ідеологічні та інші заходи і розробляються на довгострокову, середньострокову перспективу, на наступний рік та для регіонів.

Державна програма економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу розробляється на період, який дорівнює 10-15 рокам, з коригуваннями, а також продовженням горизонту її дії кожні п'ять років. У такій програмі визначаються можливі цілі економіч­ного й соціального розвитку національної економіки, шляхи та засоби їх досягнення, встановлюються державні пріоритети.

Програми економічного й соціального розвитку України на довго­строкову перспективу є базою для розробки програм на середньостроко­ву перспективу.

Державна програма економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу розробляється на період від 3 до 5 років і щороку коригується. Вона містить визначення й обґрунтування стратегічних цілей і пріоритетів соціально-економічної політики держа­ви, напрями їх реалізації, найважливіші завдання, які мають бути виріше­ні на державному рівні.

У програмі економічного й соціального розвитку України на серед­ньострокову перспективу відображаються:

• оцінка економічного й соціального розвитку України за попередній період та економічна кон'юнктура, що очікується на початок періоду, на який розробляється програма;

• концепція економічного й соціального розвитку України на середньо- строкову перспективу;

• макроекономічна та соціальна політика;

• інституційні перетворення;

• інвестиційна, інноваційна, структурна, науково-техгіічна та аграрна політика;

• зовнішньоекономічна політика;

• регіональна економічна та екологічна політика.

Державні програми економічного й соціального розвитку України (ЮНЕП) зі штаб-квартирою у столиці Кенії Найробі. Значним внеском в охорону довкілля стала XIV сесія Ради керуючих ЮНЕП (Найробі, 1987 р.), у якій взяли участь делегації 54 країн-членів Ради керуючих ЮНЕП, а також спостерігачі від 43 країн, представники організацій і спеціалізо­ваних закладів ООН. На сесії було підведені підсумки 15-річного періоду реалізації Програми ООН з навколишнього середовища, наголошено, що у результаті плідної діяльності ЮНЕП за цей період було створено ефек­тивний механізм глобального співробітництва країн і народів для розв'я­зання назрілих екологічних проблем.

Учасники кенійського форуму представили Генеральній Асамблеї ООН програмний документ «Перспективи у галузі навколишнього се­редовища до 2000 року і на наступний період», в якому було визначено основні цілі, завдання і напрямками спільної діяльності держав, націо­нальних і міжнародних організацій в інтересах збереження довкілля.

ЮНЕП взяла активну участь у всесвітній конференції з охорони до­вкілля у 1992 р в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), на якій цій організації було рекомендовано залучити щонайбільше країн до інформаційних систем і баз даних Міжнародного центру обміну інформацією з питань екологіч­но чистого виробництва.

Програма ТАСІС- програма, розроблена Європейським Союзом для колишніх пострадянських держав, за винятком країн Балтії і Монголії, з метою сприяння гармонійного і сталому розвитку економічного й по­літичного співробітництва з ЄС. Реалізується з 1991 р. Досягнення цієї мети здійснюється наданням субсидій для передання ноу-хау, підтриман­ня процесу переходу до соціальної ринкової економіки і демократичного суспільства.

Ноу-хау передається у вигляді консультативного сприяння в питан­нях відповідного управління, направлення груп експертів, проведення експертних досліджень і професійної підготовки через формування і ре­формування правової та нормативної бази, створення інститутів та ор­ганізацій, встановлення партнерських відносин, розвиток міжнародних мережевих структур.

Основними пріоритетними сферами, які фінансуються ТАСІС, є: ре­організація державних підприємств і розвиток приватного сектора; ство­рення ефективної системи виробництва; розвиток інфраструктур енерге­тики, транспорту та зв'язку; забезпечення ядерної безпеки; охорона до­вкілля; реформа державного управління.

Програмою ТАСІС керує Європейська комісія від імені ЄС. Вона має своїх представників в Україні, Росії, Казахстані та Грузії.

ТАСІС фінансується з бюджету ЄС і здійснюється за його правилами, її щорічний бюджет затверджується Європейським Парламентом і Радою ЄС за участю вітчизняних підприємств та органів державної влади.

• аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону, виявлення най- гостріших проблем і диспропорцій, розробка заходів для їх поліп­шення;

• обґрунтування цілей і пріоритетів економічного й соціального роз­витку на близьку перспективу, визначення засобів вирішення проблем і розробка основних показників за напрямами розвитку господарсько­го комплексу регіону з урахуванням екологічного стану, відповідно до існуючих технологій ефективного використання природно-ресурсно- го, виробничо-технічного та наукового потенціалу;

• узгодження основних показників розвитку господарського комплексу регіону з пропозиціями міністерств, а також окремих показників про­ектів планів підприємств і організацій з відповідними виконкомами місцевих рад з метою вирішення поставлених державою завдань;

• складання проектів програм.

У програмі відображаються основні показники розвитку економіки відповідного регіону, що характеризують найважливіші відтворювальні процеси, зокрема використання трудових, фінансових і природних ре­сурсів, виробничих фондів, споживання населенням матеріальних благ і послуг, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та природоохо­ронного призначення, розвиток ринкових структур тощо.

Під час розробки проекту програми враховуються показники роботи підприємств і організацій, розташованих на відповідній території неза­лежно від форм власності.

Окремими підсистемами програм економічного розвитку є науково- технічна, інноваційна програми, програма створення ефективних і ста­більних стимулів до праці, програма структурних реформ, удосконален­ня або перебудови відносин власності, господарського механізму, аграр­на, регіональна, зовнішньоекономічна, соціально-економічна.

Програми економічного розвитку у межах окремої країни можуть прийматися на загальнонаціональному, регіональному та міжрегіональ­ному рівнях.

Міжнародні програми. Програма охорони навколишнього середо­вища ООН - ЮНЕІІ (United Nations Environment Programme) - між­народна міжурядова програма, метою якої є розв'язання найгостріших проблем сучасної планетарної екологічної кризи та її регіональних про­явів. Завдання ЮНЕП - ініціювання та координація діяльності зацікавле­них міжнародних організацій в охороні навколишнього середовища під егідою ООН. Програма започаткована за ініціативою Стокгольмської кон­ференції ООН з навколишнього середовища (1972 p.), що стала етацною в розвитку міжнародних програм за участю майже всіх держав світу.

За результатами конференції у грудні 1972 р. Генеральна асамблея ООН заснувала Програму охорони навколишнього середовища та розвитку