Діагностика віл

Найпоширеніший метод діагностики ВІЛ-інфекції – імуноферментний аналіз (ІФА), що дозволяє виявити в сироватці крові антитіла до ВІЛ.

Оскільки антитіла до ВІЛ з'являються лише через 1-3 місяці після зараження, в цей час виявити наявність інфекції неможливо (діагностичне «вікно»).

ІФА може давати псевдопозитивні результати при наявності у пацієнта хронічних інфекцій, аутоімунних або онкологічних захворювань тощо.

Для підтвердження ВІЛ-позитивного діагнозу використовують більш чутливий тест - імуноблоте.

В Україні пройти тестування на наявність ВІЛ-інфекції можна в спеціалізованих кабінетах. Про їхнє місце знаходження можна довідатись у районній поліклініці.

Тестування буває двох видів: конфіденційне й анонімне. Конфіденційність результатів тестування повинна строго дотримуватись.

Оскільки ІФА може давати і псевдонегативний результат, то у випадках, коли зверненню до діагностичного центру передувала ризикована ситуація, необхідне повторне діагностування.

Наявність діагностичного «вікна» створює ризик зараження при трансфузії донорської крові!

Зняття віл-позитивного статусу

Зняття діагнозу "ВІЛ-інфекція" стосується лише дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів.

Незалежно від ВІЛ-статусу дитини, материнські антитіла до ВІЛ зберігаються в її крові до 1-3 років, і лише після цього, якщо антитіла цілком зникли, дитина визнається ВІЛ-негативною.

Симптоми віл:

У декого з ВІЛ-інфікованих через незначний час після зараження можуть з'явитися симптоми гострої стадії ВІЛ-інфекції (підвищена до 37,5-380°С температура і збільшення лімфовузлів). Як правило, вони тривають не більше 2-3 тижнів і проходять самі собою. Їх важко відрізнити від симптомів звичайної застуди або грипу.

Безсимптомна фаза ВІЛ-інфекції може продовжуватись довгі роки. У цей час дізнатись про наявність і розвиток ВІЛ в організмі можна лише завдяки спеціальній діагностиці.

ВІЛ-інфікована людина, яка не знає про свій ВІЛ-позитивний статус, може стати джерелом зараження оточуючих!

Практично всі симптоми, що з'являються при ВІЛ-інфекції і СНІДі, можуть бути схожі на симптоми якого-небудь іншого захворювання.

У зв'язку з цим,без аналізу на ВІЛ неможливо визначити, чи є даний симптом ознакою ВІЛ/СНІДу!

СніДофобія

СНІДофобія - це одна з форм прояву психічного розладу, який зветься іпохондрією.

У частини людей вона перетворюється на нав'язливу поведінку, що не дає можливості вести звичний спосіб життя, позбавляє здатності працювати і може реально зашкодити здоров'ю.

Навіть, якщо ВІЛ-негативний статус підтверджено усіма можливими методами, паніка і страх можуть залишатися і людина, хвора на іпохондрію, нічого не зможе з ними зробити.

• основною причиною негативного ставлення до ВІЛ-позитивних є хибні стереотипи, що сформувалися на початку епідемії ВІЛ/СНІД («СНІД – чума ХХ століття» та «Вірусом імунодефіциту людини може інфікуватися лише представник маргінальних груп»);

• значна частина респондентів виступають за ізоляцію ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

• у більшості респондентів ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД викликають почуття страху і жалості.

Абсолютно необґрунтованим є віднесення ВІЛ до категорії «особливо небезпечних» інфекцій. Ця хвороба не заразніша, ніж вірусний гепатит, сифіліс, туберкульоз, а тим більше грип.

Профілактика ВІЛ-інфекції не потребує ізоляції хворих або носіїв вірусу, проведення будь-яких карантинних заходів.

Попередити її розповсюдження можливо шляхом виконання універсальних правил гігієни та відповідної безпечної поведінки, що базується на певних знаннях.

Тому ставити ВІЛ/СПІД по рівню контагіозності в один ряд з такими карантинними інфекціями як чума, віспа, холера і т. ін., не тільки недоцільно, а й шкідливо.

Це заважає здійсненню правильно спрямованих профілактичних дій щодо призупинення епідемії та порушує права людини і захист її від дискримінації.