
- •Одеса одеу 2009
- •Загальні положення
- •1. Міжнародний поділ праці та його особливості на сучасному етапі
- •2. Міжнародна економічна інтеграція, її суть, види, типи та форми
- •3. Експортний потенціал України
- •4. Основні напрямки зовнішньоекономічних зв'язків України. Регіональний аспект
- •Обсяги експорту–імпорту послуг за регіонами України за 2008 рік [22]
- •Питання для самоконтролю
- •План проведення семінарського заняття
- •Список рекомендованої літератури:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Текст лекції та тести
з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур»)
для студентів 1 курсу усіх форм навчання всіх спеціальностей
Одеса ОДЕУ 2009
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Текст лекції та тести
з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур»)
для студентів 1 курсу усіх форм навчання всіх спеціальностей
Затверджено
на засіданні кафедри РЕЕ.
Протокол № 8 від 28.03.09 р.
Усі цитати, цифровий та фактичний
матеріал, бібліографічні відомості
перевірені, написання сторінок
відповідає стандартам.
Зауваження рецензентів ураховані.
______________________________
(підпис укладачів)
Одеса одеу 2009
Текст лекції з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур») для студентів 1 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей. (Уклад. В.Ф. Семенов, О.В. Басюк – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2009р. – 45 с.)
Укладачі: В.Ф. Семенов, д-р екон. наук, професор
О.В. Басюк, викладач
Рецензенти: О.Ф. Оснач, канд. екон. наук, доцент (зовнішній рецензент)
О.Л. Михайлюк, канд. екон. наук, доцент
В.М. Мозгальова, канд. екон. наук, доцент
Коректор: І.О. Кокота
Загальні положення
В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок.
Даний конспект лекції призначається для допомоги студентам у вивченні теми «Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція до європейських та інших світових структур» з курсу «Регіональна економіка» для студентів 1 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей.
Метою вивчення цієї теми є формування знань в області міжнародних економічних відносин регіонів України з іншими економіками світу.
Завданням є: оволодіння знаннями про міжнародний поділ праці та об’єктивну необхідність міжнародних економічних зв’язків; засвоєння термінології, процесу, принципів, видів, типів, форм, факторів і передумов участі України і її регіонів у міжнародній економічній інтеграції; визначення економічного потенціалу України та зовнішньоекономічних зв’язків України.
Конспект лекції складається з таких елементів: 1) основна інформативна частина з чотирьох підрозділів, в яких розглядається основний матеріал теми; 2) питання для самоконтролю; 3) тести; 4) план проведення семінару 5) список рекомендованої до вивчення теми літератури.
1. Міжнародний поділ праці та його особливості на сучасному етапі
У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найрозвиненіші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці, та інших факторів виробництва.
Міжнародний поділ праці (МПП) — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.
У країнах, які широко використовують можливість брати участь у МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "нових індустріальних країн" — Гонконгу, Тайваню, Сингапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, — нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.
Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:
природно-географічні умови;
технічний прогрес;
соціально-економічні умови.
Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП.
Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:
- почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;
- з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;
- скоротився виробничий цикл;
розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових, транспортних та туристичних).
На сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.
Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають його суть.
Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.
Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва — землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж інший. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару. МПП нерозривно пов'язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формами його прояву і його елементами.
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби.
МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і територіальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об'єднань. У територіальному напрямку виділяють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.
Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва. Така форма переважала в 30-ті роки у взаємовідносинах між комплексними галузями (наприклад, обробної промисловості загалом і сільського господарства). В 50—60-ті роки ця форма діяла вже на рівні первинних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість тощо). В 70—80-ті роки на перший план вийшла внутрішньогалузева спеціалізація, яка основана на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі.
Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна та технологічна спеціалізації.
Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, й технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних процесів) виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.
Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
З розвитком МПП у МСВ виникли такі поняття, як "міжнародно-спеціалізована галузь" та "міжнародноспеціалізована продукція". Перша з них (міжнародноспеціалізована галузь) характеризує ті галузі, які беруть найактивнішу участь у МПП. Для них характерна висока частка продукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.
Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.
Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:
• коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (показує, на- скільки галузь або товар є міжнародноспеціалізованими); • експортна квота у виробництві галузі (експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни);
• індекс товарності (характеризує міру участі національного господарства в МПП). На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси. Енергетична криза 70-х років викликала необхідність переходу на енергоощадні типи виробництв, що привело до змін у структурі й навіть географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.
Зростає об'єктивна необхідність у докорінній перебудові МПП. З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробництва набула глобального характеру. Вона охопила практично всі підсистеми світового господарства, всі його галузі. Поглиблюється інтернаціоналізація виробництва й обігу, що посилює єдність світового господарства. Ще одним із елементів у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тобто об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях. У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:
- здійснення спільних програм;
- договірна спеціалізація;
- створення спільних підприємств.
Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріплення за кожним із них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.
Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками — учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.
Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпоширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.
Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є:
а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);
б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції; в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперова- ної продукції.
У світовому господарстві міжнародне кооперування класифікують за його основними характеристиками:
за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;
за стадіями — передвиробниче, виробниче, комерційне;
за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення спільних підприємств;
за структурою зв'язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;
за територіальним охопленням — між двома і більше краї нами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;
за кількістю суб'єктів — дво- і багатостороннє;
за кількістю об'єктів — дво- і багатопредметне. Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП не обов'язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.