6.Природно-ресурсний потенціал: його структура і особливості розміщення.

Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови.

Під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства.

Природні умови - це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя та діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури, природно-ресурсного потенціалу.

За ознакою вичерпності природних ресурсів поділяються на групи:

• невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру, тощо;

• вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо;

• вичерпні не відновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

Використання в економічній діяльності природних ресурсів вимагає їх оцінки.

Враховуючи той факт, що регіони України дуже різняться за наявністю ресурсів. Згідно з наданими даними в структурі природних ресурсів в окремих областях України переважають мінеральні ресурси (Донецька обл. - 72,8%, Луганська - 73,8%, Дніпропетровська -68,9%). У іншій групі областей переважають земельні ресурси (Вінницька - 79,1%, Одеська - 71,8%, Черкаська - 67,7%) і т. д. В групі областей у структурі природно-ресурсного потенціалу займають лісові ресурси (Волинська - 16,2%, Житомирська - 12,6%, Івано-Франківська - 17,6%, Рівненська -16,1%, Чернівецька -12,6%). В Автономній Республіці Крим і Закарпатській області на рекреаційні ресурси приходиться відповідно 29,6 і 28,6 %.

Але враховуючи той факт, що надра України ще не повністю розвідані і геологорозвідувальні організації проводять обстеження території, говорити про кінцеві дані цього дослідження не слід, оскільки з часом будуть внесені деякі зміни.

7.Мінеральні ресурси України і проблеми їх раціонального використання.

Для України характерна велика насиченість території корисними копалинами, значна концентрація та високий рівень їх освоєння. Розвідані поклади корисних копалин, запаси яких освоюються або можуть бути освоєні на даному рівні розвитку продуктивних сил, визначаються як мінеральні (за деякими авторами – «мінерально-сировинні» ресурси. Мінеральні ресурси України характеризуються великим різноманіттям, високою якістю та здебільшого значними запасами, сприятливими транспортно-географічними умовами розміщення та високим рівнем освоєності.

Незважаючи на досить високий рівень геологічної вивченос­ті території нашої держави, виявлення в ній близько 90 видів корисних копалин і наявність на її території більше 8 тис. розвіданих родовищ, поки що мінерально-сировинний потенціал України ще не вивчений.

Корисні копалини класифікують за ступенем їх геологічного вивчення і, відповідно, запасами. Запаси корисних копалин – це кількість мінеральної сировини, що виявлена за допомогою пошуково-геологічного розвідування. Їх поділяють на дві узагальнені категорії – балансові і забалансові. До балансових належать ті, що відповідають промисловим кондиціям і можуть використовуватися на даному рівні розвитку продуктивних сил. До забалансових – запаси, які внаслідок низького вмісту цінних компонентів або складних умов залягання, видобутку і переробки при сучасних технологіях поки що недоцільно використовувати (але згодом таке використання можливе).

Усі запаси корисних копалин, залежно від ступеня вивченос­ті родовищ, якості сировини та гірничотехнічних умов розробки, поділяють ще на категорії «А», «В», «С₁» і «С₂». До категорії «А» відносять найбільш досліджені родовища, умови залягання яких, форму та будову геологічних тіл повністю вивчено, виявлено природні типи і промислові сорти сировини, її мінерально-хіміч­ний склад; виділено й оконтурено не продуктивні та некондиційні ділянки всередині геологічного тіла, повністю досліджено якість, технологічні властивості та інженерно-геологічні умови видобування сировини. У категорії «В» ці характеристики майже збігаються, за винятком того, що тут чітко не окреслено продуктивні прошарки, контури не продуктивних і некондиційних ділянок усередині геологічного тіла. До категорії «С₁» належать запаси, про які відомо: умови залягання, форма і будова площ залягання корисних копалин, їх промислові сорти, якість, технологічні властивості та умови ведення гірничоексплуатаційних робіт. До категорії «С₂» відносять попередньо оцінені запаси корисних копалин.

Промислові запаси викопних ресурсів визначаються як сума запасів за категоріями «А» + «В» + «С₁» без втрат, які обов’язкові під час добування мінеральної сировини.

Потенційна оцінка запасів корисних копалин надається на підставі урахування загальних геологічних умов та прогнозних запасів.

У найбільш узагальненому вигляді виділяються три групи мінеральних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні металеві та нерудні.