Самостійна робота № 4 (виконується після лекції з теми 1.4)

Філософія Нового часу. Європейське Просвітництво

На самостійне вивчення виноситься питання:

Філософські ідеї Просвітництва

Потрібно знайти в рекомендованій літературі, законспектувати відповіді на питання і написати реферат:

• У чому суть і значення розумного порядку, який намагаються встановити просвітники у суспільному житті?

• У чому виявляється специфіка англійського, французького, німецького просвітництва?

• Які принципові засади сучасного громадянського життя були закладені європейським Просвітництвом у XVIII ст.?

• У чому суть прориву із "царства розуму" у "царство гуманності" (Гердер)?

Література до самостійної роботи №4:

1. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник. / За заг. ред. М.А.Скринника, З.Е.Скринник.—Львів, 2001., Ч-1, Р-8.

2. Антология мировой философии. В 4-х т. - М., 1970. Т. 2. С. 307 – 349, 412 – 441, 536 – 558. Т. 3. С. 54 – 64.

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

Питання 1. Увагу слід зосередити на двох підходах до розуміння предмету філософії:

• філософія — мистецтво жити;

• філософія — теоретично виражений світогляд.

Потрібно показати як принципову різницю цих світоглядів, так і їх зв’язок.

Пояснюючи етимологію поняття “філософія”, постарайтеся пояснити відмінність мудрості від розуму. Знайдіть приклади, які підкреслюють цю відмінність. Це допоможе розкрити зміст означення софійне знання.

На цій основі потрібно розкрити місце філософії в системі знань, якими володіє людство. Не упускаючи зв’язку філософії з конкретними науками, наголосіть на тих моментах, які виводять філософію за рамки наукового знання (в лекції ми розглянули чотири таких моменти).

Як висновок попереднього викладу обґрунтуйте остаточне визначення предмету філософії. Треба пояснити, що таке світогляд, які його складові елементи, чому ми характеризуємо філософію не як науку, а як форму світогляду. Слід показати, що історичні типи світогляду — це етапи зрілості, які проходить свідомість людства у своєму історичному розвитку. Розкриваючи зміст міфологічного світогляду, потрібно уникнути розповсюдженої помилки, яка полягає в трактуванні його як фантазій, якими архаїчна людина намагалася боротися зі своїм страхом перед невідомістю. Зосередьте увагу на тій реальності, відображенням якої є міфологія, зокрема поясніть, яким чином міфологічний світогляд виконує функцію соціальної регуляції поведінки людей. Розкрити специфіку релігійного світогляду найкраще вдасться через презентацію тих соціальних реалій, які вперше були усвідомлені людством саме у формі релігійних вірувань. Пояснюючи відмінність філософії від попередніх типів світогляду, охарактеризуйте суть переходу від образного та символічного світосприйняття до абстрактно-понятійного, від опори на віру до логічно-доказового осмислення світу.

Кожній галузі філософського знання, яку ми аналізуємо сьогодні лише в найзагальніших рисах, в майбутньому будуть присвячені окремі розділи курсу філософії. Тому при розкритті цього питання достатньо виділити коло головних проблем кожного структурного елементу системи філософського знання та зв’язки між цими елементами.

Питання 2. У кожній з трьох філософських систем Стародавнього світу потрібно виділити спільні риси філософського світогляду, що формується:

• одухотворення людського буття;

• відкриття розуму та особистості;

• боротьба раціональності та раціонально перевіреного досвіду проти міфу;

• перші спроби людини знайти опору в самій собі.

Розглядаючи філософію Стародавнього Сходу, треба зосередити увагу на специфічних рисах східної філософії, які відрізняють її від західного способу мислення. В індійській філософії це прагнення втекти від світу, розчинити індивідуальну людську душу в світовому духові, деперсоналізувати її, не задовольняти потреби людини, а звести їх до мінімуму. У філософії Китаю це прагнення пристосуватися до світового порядку, гармонійно вписати життя людини в споконвічний хід буття.

Питання 3. Розглядаючи досократівський період давньогрецької філософії, потрібно простежити, як формується в ній поняття світу як Космосу – єдиного, гармонійного, впорядкованого цілого. Слід з’ясувати, як на зміну міфологічному образному осягненню першопочатків усього сущого приходить раціональне розуміння першооснови світу – архе.

Необхідно пояснити, чим зумовлений поворот в розумінні предмету філософії, здійснений Сократом. У чому суть того нового, що вніс у філософію Сократ? Як розуміти твердження, що Платон розповсюдив на цілу світобудову ідею Сократа, що істинне буття людини – духовне буття? Наведіть аргументи на захист учення Платона про ідеї. У чому суть тої істини, яка Аристотелеві дорожча за дружбу з Платоном?

При вивченні цього розділу потрібно мати на увазі, що в давньогрецькій філософії були поставленні і вперше осмислені практично всі ті вічні проблеми, які постійно будуть предметом роздумів протягом усього подальшого розвитку світової філософської думки. Зокрема, треба добре засвоїти суть вчення Платона і Аристотеля, оскільки неоплатонізм і аристотелізм являтимуть собою провідні альтернативи у виборі філософських позицій в усій наступній історії класичної філософії.

Розгляд питання 4 потрібно розпочати з висвітлення зв’язку між античною та середньовічною філософією. Необхідно розкрити зміст принципів християнського віровчення, на ідеях якого базується середньовічна філософія. Увагу слід зосередити на основних проблемах середньовічної філософської думки: відношення Бога та світу, Бога та людини, віри та знання. Важливо побачити динаміку філософських традицій цієї доби – неоплатонізму та арістотелізму. Під цим кутом зору треба розглядати і суть полеміки між реалізмом та номіналізмом. Вивчаючи ідеї Томи Аквінського, важливо зрозуміти його вчення про співвідношення віри та розуму. Принциповою для розуміння наступного матеріалу є правильна відповідь на питання, яке значення для розвитку філософії мав перехід від неоплатонізму до арістотелізму в добу схоластики.

Питання 5. Філософська думка епохи Відродження є перехідним містком, який поєднує філософію середніх віків із філософією Нового часу. Потрібно пояснити, чому на перший план духовної культури Ренесансу виступають гуманістичні, антропоцентричні мотиви: підкреслення творчих здібностей людини, розуму, права на земне щастя.

Суть натурфілософський ідей, що їх розвинули Д.Бруно та Н.Кузанський – це постановка проблем нескінченності світу, його динамічної єдності та вічності, нерозривної єдності матеріального да духовного початків. Так, за Бруно, Світова Душа не тільки притаманна матерії, але й панує над нею, вона є загальним законом, є внутрішньою дією матерії, що формує її зсередини. Треба підкреслити, що уявлення про єдину нескінченну субстанцію, із якої виникає множинність речей, Бруно пов’язував з ідеєю внутрішньої спорідненості і збігу протилежностей.

Розглядаючи соціальні проблеми, слід зробити акцент на тому, що їх підґрунтям був атропоцентризм доби Відродження. Нові концепції держави і права походили з інших передумов, ніж у середні віки. Замість однобічного й однозначного релігійного пояснення вони базувались на твердженні про природний характер людини, на її земних інтересах та потребах. Центральною ідеєю соціально-політичних теорій доби є ідея рівності всіх людей.

Питання 6. Для чіткого розуміння філософської думки Нового часу треба зрозуміти смисл нової парадигми, яка зумовила собою прагматично-діловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки у виробництво і є типовим для Нового часу. Її зміст можна передати крилатими фразами: “Знання – то сила!” „Опануй природу в ім’я користі”. Треба показати, чому головним зацікавленням як науки, так і філософії того часу стає природа, а натурфілософія як умоглядне цілісне витлумачення природи поступається практичному завданню – розробці ефективних способів пізнання природи. Гносеологічні проблеми доби треба осмислити на прикладах філософських ідей Ф.Бекона та Р.Декарта. Філософія Ф.Бекона підносить значення наукових знань для їх практичного застосування. Чільне місце в процесі пізнання посідає у філософа чуттєве пізнання та експеримент на противагу схоластичній філософії середньовіччя. Учення Бекона є першою спробою застосування у філософії методів науки й зведення філософії до різновиду науки.

На відміну від Ф.Бекона, Р.Декарт пропонує інший спосіб філософування й обстоює метод, що починається аксіомою «У всьому належить сумніватися» – це для нього абсолютний початок філософування і вихідний принцип його філософії. Другий основоположний принцип Декарта – «Я мислю, отже, існую». Таким чином, мисляче «Я» Декарта є самодостатнім і не потребує для свого існування нічого, окрім самого себе.

Розглядаючи еволюцію проблеми субстанції у новочасній філософії, потрібно показати, яким чином сплеск науково-природничого знання зумовлює переростання філософського натуралізму попередніх епох у матеріалізм як якісно нову течію філософії. Відповідаючи на питання 6, потрібно зосередитися на таких аспектах: Чому гносеологічні проблеми постали в центрі філософських досліджень Нового часу? Що є джерелом знань, на думку Ф.Бекона? У чому суть індуктивного методу пізнання? Що є джерелом знань за Р.Декартом? У чому суть дедуктивного методу пізнання? З якою метою Р.Декарт вводить у філософію принцип сумніву? Поясніть зміст твердження “мислю, отже, існую”. Як змінюються погляди на субстанцію світу в XVII – XVIII ст.? У чому смисл учення Б.Спінози про Абсолют? У чому виявляється належність Б.Паскаля до ірраціоналістичної філософської традиції?