Запитання для самоперевірки

1. Яким є природний ареал мешкання веслоносу?

2. Вкажіть спектр харчування веслоносу? Чи відрізняється харчування веслоноса від харчування інших представників осетрових риб?

3. Яким є температурний оптимум при вирощуванні канального сома?

4. Вкажіть відношення канального сому до солоності води та кисневого режиму?

5. Вкажіть характер харчування канального сома на різних етапах його розвитку?

6.У рибних господарствах якого напрямку господарювання доцільно вирощувати канального сома?

7. Чи здатна тіляпія переносити низький рівень кисню у воді, високу окислюваність та кислу реакцію водної середи?

8. Яка температура води є граничною для життя тіляпії?

9. У якому віці тіляпія досягає статевої зрілості?

10. Скільки раз на рік може нереститися тіляпія у природних водоймах?

11. Чи проявляють плідники тіляпії турботу про потомство?

12. З яких причин вирощування тіляпії обмежене у рибних господарствах нашої зони? Як можливо подолати ці перепони?

13. Вкажіть спектр харчування різних видів буфало.

14. Який вид буфало найбільш підходить для вирощування у водоймах-охолоджувачах і чому?

Література

1. Власов В.А., Мустаев С.Б. Разведение пресноводных рыб и раков. – М : ООО ”Издательство Астрель”: ООО”Издательство АСТ” : ООО” Транзиткнига”, 2004. – 256 c.

2. Козлов В.И., Никифоров-Никишин А.Л., Бородин А.Л. Аквакультура.- М.: МГУТУ, 2004.

3. Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство.- М.: Агропромиздат, 1991. – 368с.

4. Прудовое рыбоводство / С.Н. Александров, В.В. Пожидаев. – М.: АСТ; Донецк : Сталкер, 2006. – 237 с.

5. Товстик В.Ф., Бевзюк А. П. Розведення та вирощування риби. – Харків : Еспада, 2003. – 124 с.

6. Товстик В.Ф. Рибництво. Навчальний посыбник.- Харків : Еспада, 2004. – 272 с.

7. Шерман И.М., Чижик А.К. Прудовое рыбоводство. Учебное пособие. – К.: Выща шк.., 1989.- 215с.

1.2. Додаткові риби ( щука, судак) та їх використання в практиці рибництва

1.2.1. Щука (Esox lucius)

Щука звичайна відноситься до ряду щукоподібних, родини щукових. Це хижа теплолюбива прісноводна риба. Віддає перевагу водотокам із повільною течією, затокам річок і заплавним водоймищам озерного типу. Статевої зрілості досягає на 3-4 році життя. Щука зростає швидко, особливо в перші роки життя, до настання статевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100 г, дволітки - до 1, трилітки - до 1.5 - 2 кг. Проведені досліди показали, що в ставках щука зростає майже в 3 - 5 разів швидше, ніж в природних водоймищах. При великій кількості їжі в ставках маса цьоголіток щуки досягає в середньому до 450 г, а окремих особин до - 500 і навіть до 800 г.

Встановлено, що цьоголітки щуки на 1 кг приросту з'їдають всього лише 3 кг риби. Личинки і мальки щуки при посадці в нагульні ставки харчуються личинками і дорослими водяними жуками, клопами, бабками, жабами та смітною рибою. У ставках щука взимку харчується. Цінність щуки як об'єкту ставової культури полягає не лише в тому, що вона дає добре м'ясо, але і в тому, що, як біологічний меліоратор, вона підвищує рибопродуктивність по коропові, карасеві і іншим рибам, що розводяться, за рахунок знищення їх конкурентів в живленні. Отримуваний при цьому приріст часто буває вищим за приріст по самій щуці.

Нерестує щука рано навесні. Ікру відкладає на торішню відмерлу рослинність. Плодючість варіює в значних межах, від 17,5 до 215 тис. ікринок, що пов'язане з віком і розмірами самок. В процесі нересту плідники утворюють групи, до складу яких входять 1 самка і 2 - 8 самців, які значно дрібніше за самок. Вони концентруються в поверхні води. Запліднена ікра спочатку володіє клейкістю, що дозволяє їй фіксуватися на рослинних субстратах, але ікринки швидко втрачають клейкість і осідають на дно, де і відбувається ембріональний розвиток при низькій температурі і високому вмісті кисню. Ембріогенез залежно від температури води продовжується 8 - 14 діб. Личинки щуки при довжині 12- 15 мм споживають личинок інших видів риб або личинок свого виду пізнішого нересту, але в раціоні переважають личинки комах. Спектр живлення дорослих особин представлений пліткою, окунем, карасем, жабами.

В повносистемному ставковому рибоводному господарстві можна мати власне стадо плідників щуки, від яких отримувати посадковий матеріал для нагульних ставків. Для отримання потомства, вирощування цьоголітків і подальшого відбору найбільш швидкорослих особин на плем'я, щук слід брати з крупних нагульних ставків, озер, водосховищ. У перший рік племінних цьоголітків вирощують в нагульних ставках в змішаній посадці з коропом. При відборі на плем'я залишають не лише найкрупніших цьоголітків, але і середніх розмірів, оскільки можна відібрати лише самок. На другий рік ремонтний молодняк щуки можна вирощувати в коропових маточних ставках, де дворічні щуки принесуть користь, поїдаючи мальків коропа і карася. При посадці щук для зимового утримання в земляні садки до них підсаджують з розрахунку на одну щуку 15 - 20 цьоголіток срібного карася, а також плітку, яких виловлюють восени із ставків.

У рибгоспах, де немає свого маточного стада для розведення, бажано брати щуку з природних водоймищ у віці 3 - 4 років. Самці щуки віддають молочко дуже малими порціями, по декілька крапель, тому для розмноження на кожну самку треба відбирати не менше 5 самців. Перед посадкою на нерест щук висаджують в садки, самок окремо від самців і відбирають для посадки на нерест за мірою зрілості статевих продуктів. Для розмноження щуки можуть бути використані земляні садки і ставки, що мають на дні або на укосах гребель торішню рослинність, на яку щука вимітає ікру. За відсутності рослинності можна укріпити по берегах за допомогою грузил пучки торішньої осоки. Після нересту плідників слід виловити із ставка.

Високий вихід личинок досягається при вилові їх із ставка на 3-й день після того, як вони почнуть плавати. Низький вихід мальків буває при затриманні личинок в ставках, коли вони не знаходять їжі і поїдають один одного. При недоліку їжі відбувається пригноблення зростання мальків. Тому при розведенні і вирощуванні щуки вже на 15-й день після виходу личинок з ікри їх пересаджують в нагульні ставки, в яких мальки щуки в умовах розрідженої посадки можуть знайти природну їжу в достатній кількості. Виловлювати мальків слід обережно, повільно спускаючи воду із ставка, забезпечуючи в той же час приплив свіжої води. Добре ловляться мальки уловлювачами перед лежаком водоспуску. Для того, щоб при спуску води мальки не залишалися в траві, її перед спуском скошують і видаляють.

Посадку мальків в нагульні ставки доцільно проводити рано вранці. Щука веде осілий спосіб життя, великих пересувань у пошуках їжі не здійснює, цим пояснюється різна маса цьоголіток в ставках. Щоб отримати рівних по масі риб, необхідно випускати мальків рівномірно по всій береговій лінії ставка. На ділянках, де розвивається жорстка рослинність, рекомендується випускати в 2 рази більше мальків, чим на ділянках, що не заростають рослинністю. У зоні чагарників щука знаходить більше їжі, чим в зоні відкритої води. Щільність посадки мальків в нагульні ставки залежить від кількості смітної риби в них і складає від 400 до 100-200 шт/га. Виживаємість цьоголіток щуки залежить від віку висаджених мальків і складає 50 %. Посадка 25-денних мальків, отриманих від природного нересту в ставках, збільшує вихід цьоголіток до 60 – 70 %.

У великі нагульні ставки, озера, лимани, що спускаються один раз в 2 роки, на 1 га висаджують не менше 300 мальків щуки. Рибопродуктивність по щуці за 2 роки складає 100 - 150 кг/га.