
- •Міністерство аграрної політики україни
- •Методичні рекомендації
- •Передмова
- •Перелік тем, винесених на самостійне опрацювання Модуль 1. Біологічні основи рибництва
- •Модуль 2. Технологія ставового рибництва
- •Модуль 3. Спеціальні методи вирощування товарної риби та нерибних об′єктів прісноводної аквакультури
- •Модуль 1. Біологічні основи рибництва
- •Біологічна характеристика перспективних об′єктів рибництва (буфало, канальний сом, веслоніса, тіляпія)
- •1. Веслоніс (Polydon spathula)
- •1.1.3. Канальний сом (Ictalurus punctatus)
- •1.1.4. Буфало (риби-буйволи)
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •1.2. Додаткові риби ( щука, судак) та їх використання в практиці рибництва
- •1.2.1. Щука (Esox lucius)
- •1.2.2. Судак (Stizostedion luciopezca)
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Модуль 2. Технологія ставового рибництва
- •2.1. Гідротехнічні споруди ставків
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •2.2. Характеристика окремих категорій ставків
- •1. Характеристика виробничих ставів
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •2.3. Основні види кормів, які застосовуються у рибництві, та їх характеристика
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •2.4. Комбіновані форми ведення рибницького господарства
- •2.4.1. Коропо - качині господарства
- •2.4.2. Рисо-рибні господарства
- •2.5. Рибництво на торф'яних кар'єрах
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •2.6. Рибоводно-біологічні норми транспортування живої риби
- •2.6.1. Перевезення статевих продуктів і личинок
- •2.6.2. Перевезення живої риби
- •2. Орієнтовна потреба у воді (у літрах на 1 кг риби)
- •3. Нормативи по перевезенню риби
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •2.7. Ветеринарно-санітарні вимоги при вирощуванні і перевезенні риби
- •2.7.1. Санітарно-профілактичні вимого при проектуванні та будівництві рибоводних господарств
- •2.7.2. Профілактична робота на рибоводному підприємстві
- •4. Дезинфектанти, що використовуються в аквакультурі
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
- •Модуль 3. Спеціальні методи вирощування товарної риби та нерибних об′єктів прісноводної аквакультури
- •3.1. Культивування водоростей
- •3.2. Культивування кормових безхребетних
- •3.2.1.Культивування гіллястовусих ракоподібних
- •3.2.2. Культивування зяброногих ракоподібних
- •3.2.3. Культивування олігохет
- •2 Рис. 4. Стадії розвитку Chironomus dorsalis: / — імаго; 2 — личинка; 3 — кладка яєць .4.Культивування хірономід
- •Запитання для самоперевірки
- •Література
Запитання для самоперевірки
1. Як під дією качиного посліду змінюється характер водної рослинності?
2. У якій категорії ставів дозволяється сумісне вирощування коропа та качок?
3. Якою потрібна бути глибина ставів у коропо-качиних господарствах?
4. Який склад полікультури риб використовується при сумісному вирощуванні з качками?
5. Які економічні вигоди сумісного вирощування риби та качок?
6. Які існують методи вирощування риби на рисових чеках? Який з них є більш продуктивним і завдяки чому?
7. Завдяки чому збільшується врожайність рису при сумісному вирощуванні його з коропом?
8. Які причини низької рибопродуктивності ставів, розташованих на торф’яних кар'єрах?
9. Перелічте інтенсифікаційні заходи, завдяки яким підвищують рибопродуктивність ставів на торф’яниках.
Література
1. Власов В.А., Мустаев С.Б. Разведение пресноводных рыб и раков. – М : ООО ”Издательство Астрель”: ООО”Издательство АСТ” : ООО” Транзиткнига”, 2004. – 256 c.
2. Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство.- М.: Агропромиздат, 1991. – 368с.
3. Прудовое рыбоводство/ Ю.А. Привезенцев, И.М. Анисимова, Е.А. Тарасова.-М.: Колос, 1980. – 199 с.
4. Сабодаш В.М. Рыбоводство. – Донецк : Сталкер, 2004. – 304 с.
2.6. Рибоводно-біологічні норми транспортування живої риби
При сучасному штучному відтворенні цінних промислових риб широко застосовують перевезення плідників, їх статевих продуктів і вирощеної молоді.
2.6.1. Перевезення статевих продуктів і личинок
Перевезення сперми. У сіменній рідині сперматозоїди знаходяться в неактивному стані. Цю властивість сперматозоїдів використовують при зберіганні і транспортуванні сперми. Сперма переносить температуру +0,5—1 °С лише при рівномірному і сповільненому охолоджуванні. Якщо її охолоджувати швидко, вона загине від температурного шока. Для перевезення сперми використовують пробірки діаметром 1,5—2,0 см і завдовжки 10—12 см. Закривають їх ватяним тампоном або корковими пробками. До кожної пробірки прикріплюють етикетку з вказівкою виду риби, номера плідника, дати і часу здобуття сперми. Пробірки із спермою вставляють в гнізда термоса, зарядженого льодом. Приклади:
а) сперма осетрових при температурі 1-4°С зберігає на 80 % запліднюючу здатність протягом 10-12 діб. А при температурі 23-25°С – лише 10 годин;
б) сперма лососів при температурі 2°С зберігається доброякісною 2-3 доби. При охолоджуванні сперми до (-3°) сперматозоїди гинуть;
в) сперма сазана при температурі 0-2°С зберігає запліднюючу здатність протягом 5-6 діб.
Перевезення незаплідненої ікри. Ікру закладають в суху банку, яку щільно закривають пробкою і поміщають в термос. Бажано мати дрібну банку, щоб вона повністю була заповнена ікрою, без вільного повітряного простору. Наприклад, ікра лососевих при перевезенні в термосі без льоду при температурі 2-5°С не вимагає охолоджування і може зберігатися 70 годин (тобто до 3 діб).
Перевезення заплідненої ікри (осетрових, лососевих). Запліднена ікра найбільш чутлива до механічних дій в стадіях: початку дроблення, гаструляциі і безпосередньо перед викльовом. Зазвичай ікру перевозять на стадії пігментації очей у зародків. При температурі 11-13°С ця стадія настає через 60-80 годин після запліднення і продовжується 40-50 годин (до стадії появи S – образного вигину на серці зародка). Для перевезення використовують дерев'яні рамки ( 34х28 см). Рамку вистилають вологою марлевою серветкою (70х50 см) і на серветку в 1,5-2 шари розкладають ікру. Рамки вказаного розміру вміщують100 тис. шт. ікринок осетрових. Рамки з ікрою укладають в стопки по 22-24 шт. Потім їх упаковують в ізотермічні, вологонепроникні контейнери з пінопласту. Зверху стопку закривають спеціальною рамкою з бортами (заввишки 5см), яка вистлана поліетиленом. У цю рамку закладають лід. Під час транспортування ікри стежать за тим, щоб на дні контейнера не нагромаджувалося багато води. При необхідності воду зливають через спускові отвори, що знаходяться на дні контейнера.
При підтримці в ізотермічному контейнері постійної температури (4-6°С) перевезення ікри в межах 2-3 діб проходить з незначним відходом (2-5 %). За 3-4 години до закінчення транспортування рекомендується видалити з контейнера частину льоду. Це приведе до поступового підвищення температури усередині транспортної тари. Таким чином, можна скоротити до 1-1,5 години час вирівнювання температури в транспортній тарі і води в інкубаційному апараті.
Інколи, запліднену і тільки що набряклу ікру лососів можна перевозити в заповненою водою тарі (у каннах, бідонах, відрах), якщо час перебування в дорозі не перевищує 10 годин при температурі не вище 3-5°С. Норма завантаження тари проводиться з розрахунку 1кг ікри на 2-5 л води, яку передбачається міняти через кожних 1-2 години. Ікру закладають на латунну сітку, встановлену в 10 см від дна канни. Для зміни води в канні є отвір, розташований між сіткою і дном.
Перевезення личинок. Найкращі результати при перевезенні 1-2х денних личинок (осетрових) протягом 20-50 годин при температурі 10-18°С. При цьому відхід личинок – 0,1-1%. Якщо личинки 3х-4х денні – відхід 3-10 %. Перевозять личинок в поліетиленових пакетах, наповнених водою і сумішшю повітря з киснем. У пакети, ємкістю 40-45л наливають 15 л води і поміщають 5 тис. шт личинок