2.4.2. Рисо-рибні господарства

Звичайне вирощування рису йде на полях - чеках площею від 0,5 до 5 га, які утворені шляхом насипання земляних валиків до 40см і заливаються водою на глибину 30см. Існує два способи вирощування риби на рисових полях. Перший - це вирощування риби спільно з рисом. При використанні чеків для розведення риби необхідно додатково провести наступне:

- у ставках встановити загороджувальні грати в місцях водоподачі і скидання води;

- укріпити розділові валики між чеками;

-устроїть канавки завглибшки 30-50см уздовж валиків (для збору риби при тимчасовому осушенні чеків).

Вигідні моменти рисо-рибного господарства полягають в тому, що риба розпушує грунт, розбиває біологічну плівку на поверхні води, знищує личинок рисового комара – основного шкідника злака. Екскременти риби і залишки корму служать додатковим добривом. В результаті відбувається збільшення врожайності рису. Рибопродуктивність при даному способі вирощування невисока – від 0,5 до 2ц/га. Виживаність риби низька - 40-50 % (оскільки позначається вплив рибоїдних птиць, періодичне осушення рисових полів згідно технології вирощування рису, напружені термічний і кисневі режими, – перепад температур протягом доби досягає 18⁰С).

Другий спосіб полягає у використання для рибництва рисових чеків, виведених під водяну пару. Рисові поля зазвичай через 2 роки сильно заростають бур'янами, грунт засолюється. Тому чеки на 1-2 роки залишають під водою і використовують для вирощування риби. При даному способі вирощування необхідно:

-збільшити висоту валиків до 70-80 см (горизонт води при цьому піднімається до рівня 0,5 - 1м);

-устроїти по дну рибозбірну-осушувальну мережу;

-використовувати полікультуру риб: короп - 60 %, білий товстолобик - 20 %, строкатий товстолобик і білий амур - по 10 %. Рибопродуктивність складає від 6 ц до 10-12ц/га. У подальший рік на чеках, де попередником була зарибнена водна пара, урожай рису збільшується в 1,5-2 рази. Комплексний метод використання землі з прадавніх часів застосовується в Китаї, Японії, Індії, Індонезії, В'єтнамі, на острові Тайвань, в країнах Південної Америки. У зв'язку з розширенням площ під посівами рису, цей метод набув поширення в Італії, Іспанії, Угорщині і інших країнах Європи. Більшість зарубіжних країн для зарибнення рисових чеків використовують коропа і сазана. У країнах Південно-Східної Азії вирощують також срібного карася, ханос, тіляпію мозамбіка, гурамі, сома, змієголова, в Південній Америці — великоротого буфало, сома і з велиоротого окуня. Використовуються методи спільного і роздільного вирощування рису і риби.

2.5. Рибництво на торф'яних кар'єрах

Існує гідравлічний, машинно-формувальний і фрезерний спосіб видобутку торфу. Для створення рибоводних ставків найбільш придатні фрезерні поля, торф на яких вибирають тонким шаром. Ставки, побудовані на фрезерних полях, майже в 2 рази перевершують по природній рибопродуктивності ставки, побудовані на кар'єрах, що вироблені гідравлічним способом. Вироблені торф'яники без великих капіталовкладень можна пристосувати під рибоводні ставки. При створенні нерестових ставків слід враховувати, що торф відрізняється малою теплопровідністю. Це стримує розвиток субстрата в нерестових ставках. Тому нерест затримується на 1-2 тижні. Отже, нерестові ставки слід облаштовувати на материкових (мінеральних) грунтах. Для вирощування цьоголіток використовують ставки з середньою глибиною 0,8-1 м (до 1,8 м максимум). У зимовий період вони мають бути добре осушені. Навесні проводять вапнування ставків по ложу на глибину 5-7см. Через 5-7 днів в них поміщають підрощених личинок коропа і рослиноїдних (щільність посадки риби 30 тис. шт/га, виживаність - 60 %, маса зарибка - 20-25 г). При облаштуванні зимовалів торф'яний грунт вибирають до мінеральної основи. Підтримують хорошу проточність і аерацію води з тим, щоб кисень не знижувався нижче 4мг/л при щільності посадки риби 400-500 тис. шт/гаВоду для зимувальних ставів слід пропускати через фільтр з вапном і відстійний ставок з 5 денним водообмінном для звільнення від закису заліза. Вирощування товарної риби йде майже за тією ж технологією як і зазвичай. Для торф'яників характерна кисла рН грунти (4,1-5,4), високі показники колірності і окислюваності із-за вмісту гумінових кислот. Це знижує інтенсивність фотосинтезу. Тому рибопродуктивність на торф'яниках невисока, в середньому – 70 кг/га (від 50 до 100 кг/га).

Застосовують наступні інтенсифікаційні заходи:

-вапнування ставків по ложу - від 5 до 40 ц Са(ОН) ₂ на га;

-удобрення ставків, разова доза внесення яких складає від 30 до 50 кг/га аміачної селітри і суперфосфату;

-годівля риби;

-введення полікультури: короп і рослиноїдні риби.

Інтенсифікаційні заходи підвищують рибопродуктивність до 1600 кг/га (тобто до16 ц/га).