Розділ 4 Аудит статей Звіту про фінансові результати Товариства «астрал-сервіс»

4.1 Організація аудиту Звіту про фінансові результати

Аудиторська професія є саморегулюючою та незалежною. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику та організацію його проведення визначають професійні організації у міжнародних стандартах, положеннях та інструкціях

Нормативне регулювання аудиторської діяльності визначає чотири рівня його системи.

До першого рівня належить Закон України "Про аудиторську діяльність". У ньому визначені засади функціонування професійної громадської організації — Спілки аудиторів[14]

З метою виконання зазначених функцій Аудиторська Палата України:

• здійснює методологічне управління аудиторськими палатами і аудиторами;

• веде облік аудиторських організацій і аудиторів;

• розробляє положення та інструкції, які регламентують аудиторську діяльність та кваліфікаційні вимоги до аудиторів і встановлює порядок заняття аудиторською діяльністю;

• організовує складання іспитів та атестацій аудиторів, видачу їм ліцензій;

• затверджує розроблені тарифи на основні види аудиторських послуг;

• здійснює контроль за діяльністю аудиторських фірм;

• готує пропозиції та рекомендації щодо зміни чинного законодавства з питань аудиту; сприяє впровадженню нової техніки і нових інформаційних технологій у сферу аудиторської практики. Аудиторська Палата України створена у 1993 р. Вона нараховує 20 сіб, 5 є представниками Спілки аудиторів України, 5 — центральних органів державної виконавчої влади (Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України), 10 - окремі фахівці від навчальних, наукових та інших організацій.

Загальні положення щодо сертифікації та ліцензування були викладені у Законі України "Про аудиторську діяльність" та деталізовані у положеннях АПУ.

Другий рівень системи нормативного регулювання аудиторської діяльності представлений міжнародними стандартами.

До третього рівня відносять внутрішні стандарти (нормативи), що регулюють аудит, але мають допоміжне значення. Вони сприяють реалізації вимог нормативів, розробці заходів та раціональних способів організації аудиторської діяльності, забезпечують єдиний підхід до аудиторської перевірки.

До четвертого рівня нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності належить інформація з внутрішньофірмового контролю за якістю аудиту.

Мета аудиту фінансових результатів діяльності – встановлення , достовірністі , об’єктивністі, правдивість і законність відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів.

Для досягнення цієї мети необхідно

• Звірити чи відповідають показники за фінансовими результатами Звіту про фінансові результати документам , які регламентують порядок його підготовки.

• Перевірити достовірність показників прибутковості акцій;

• Зіставити показники за фінансовими результатами з відповідними показниками минулого року з плановими завданнями

• Підтвердити або спростити інформацію про доходи і фінансові результати діяльності, відображених у Звіті про фінансові результати ,аудиторським висновком.[9]

Предметом аудиту з обліку фінансових результатів є господарські процеси та операції пов’язані з визначенням доходів і фінансових результатів діяльності ,а також відносини ,що виникають при цьому всередині підприємства та за його межами.

Джерела інформації для аудиту з обліку фінансових результатів діяльності.

1. Наказ «Про облікову політику на ТОВ «АСТРАЛ- сервіс»»

2. Перевірка документів з обліку виробничих витрат , витрат діяльності , реалізації і фінансових результатів діяльності

3. Облікові регістри ( журнали – ордери №11с.-г. , реєстри документів з реалізації готової продукції 11.1 с.-г. реєстр документів з реалізації товарів , робіт і послуг ; виробничих запасів 11.2 с.-г. реєстр документів з реалізації продукції , робіт та послуг за готівку

4. Акти та договори попередньої ревізії , аудиторські висноски та інші документи , що узагальнюють результати контролю

5. Звітність Товариства.

Перевірку операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльнос При проведенні аудиторських операцій з обліку доходів і фінансових результатів повинен керуватися такими нормативно – законодавчими актами :

• ЗУ «Про аудиторську діяльність » від 14.09.2006р. № 140-V

• Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність » від 16.07.99 №996 ХIV

• ЗУ «Про оподаткування прибутку »

• ЗУ «Про податок на додану вартість »

• П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати »

Та рекомендується проводити послідовно (див Рис 4.1)

Організація підготовчої роботи аудиту

Оцінювання стану бухгалтерського обліку внутрішнього контролю та системи контролю по об’єктах обліку

Перевірка правильності оцінки доходів та витрат їх відображення в обліку та фінансових результатах

Перевірка правильності визнання доходів, витрат , і фінансових результатів

Перевірка відповідності даних синтетичного та аналітичного обліків доходів та витрат показників фінансової звітності

Підготовка аудиторського висновку

Ознайомлення керівництва, клієнта з аудиторським висновком та передача документів які передбачені договором

Рис 4.1 Організація підготовчої роботи аудиту

Перевірку операцій з обліку доходів і фінансових результатів діяльності рекомендується проводити послідовно (див Рис 4.2)

У процесі здійснення кожного етапу аудиторської перевірки необхідно визначити вибіркові дослідження, ретельно спланувати забезпечення виконання всіх процедур з метою виключення можливості написання неправильного висновкі

Аудит реалізації готової продукції

• Видаткові накладні

• Банківські виписки

• Рахунок фактора

• Договори

• Акти виконаних робіт

Аудит реалізації товарів

Аудит реалізації робіт і послуг

• Калькуляція

• Накладні та відпр. матеріали у виробництві

• Від нарах зарплат

• Від нарахування амортизації

• Ж- ордери 10.3 с.-г.13

Аудит виробничих витрат та собівартості продукції

Аудит фінансових результатів від основної діяльності

Аудит фінансових результатів від фінансових операцій

Аудит фінансових результатів від іншої звичайної діялььності

Аудит прав визнання податку на прибуток

Аудит відповідності первинних облікових даних реєстрам обліку

• Баланс

• Звіт про фінансові результати

• Звіт про рух грошових коштів

• Звіт прол власний капітал

• Примітки

Аудит фінансових результатів

Рис. 4.2 Порядок проведення аудиту фінансових результатів.

.

На першому етапі, що передує складанню договору, аудиторська перевірка потребує попереднього ознайомлення з підприємством-клієнтом та зумовлених нею особливостей. При цьому ознайомлення слід починати з вивчення установчих документів: статуту, протоколів засідань засновників чи акціонерів. З метою чіткого визначення основних напрямів аудиторської перевірки аудитор проводить бесіди з керівником підприємства. Він повинен ознайомитись з основними показниками звітності, що допоможе встановити масштаби діяльності підприємства-клієнта, її результати за період, що підлягає перевірці. Аудитору слід скласти власну, незалежну думку про клієнта.[26]

У період ознайомлення з підприємством-клієнтом аудитору потрібно також визначити обсяг господарських операцій та кількість первинних та зведених документів, що підлягають суцільній перевірці. Велике значення має вивчення зв'язків підприємства з постачальниками, покупцями, замовниками, установами, дотримання господарських договорів та своєчасності розрахунків між ними.

Наданому етапі аудитор встановлює обсяг аудиторської перевірки та її тривалість.

Визначивши обсяг перевірки, на другому етапі при укладанні договору на здійснення аудиту, розраховується вартість.

Договір повинен враховувати особливості законодавства, традиції, що склались у господарській діяльності та документальному оформленні в Україні.

У міжнародній практиці рекомендується складати окремі, незалежні один від одного договори на кожен вид послуг, що виконуються для конкретного замовника.

Аудиторська практика України застосовує два підходи оформлення договорів:

• генеральний договір на проведення аудиту та інших послуг, що документується додатками до генерального договору;

• окремі договори на кожен вид послуг, що виконуються для одного замовника.

Третім етапом проведення аудиту є обов'язкове планування, яке забезпечує ефективне виконання робіт та визначає засоби щодо досягнення цілей аудиту.

Завдання аудиту деталізують мету аудиторської перевірки, яка визначає незалежну думку щодо критеріїв достовірності фінансової звітності, а саме:

• наявність активів та пасивів підприємства на дату бухгалтерського балансу;

• визначення прав і зобов'язань, зазначених у балансі;

• оцінку і розподіл—прийоми оцінки, передбачені стандартами обліку та обліковою політикою підприємства, а звітність відображає реальність інформації, що відбувається протягом звітного періоду;

• повноту відображення інформації;

• перевірку правильності заповнення форм звітності та їх розкриття за окремими розділами (частинами);

• наявність необхідних пояснень, визначених чинним законодавством;

• порівняння різних форм звітності щодо їх відповідності. Програма аудиторської перевірки є необхідною умовою успішного виконання плану аудиторських робіт.[37.]

У ній визначаються завдання, які треба з'ясувати при проведенні аудиту конкретного об'єкта. До цих завдань слід віднести: підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, процедури перевірки для виконання поставлених завдань, термін проведення аудиту, обсяг перевірки, індекс робочих документів тощо.(див Додаток Ф)

Прикладом програми аудиту може бути перевірка кредиторської заборгованості.

Під час призначення персоналу для проведення перевірки треба враховувати:

• кількісний склад;

• якісний склад;

• терміни і види робіт.

Західні фірми призначають для аудиту групу у складі: партнера, менеджера (керівника), старшого аудитора, аудитора, асистента. Кожен з них має своє коло обов'язків:

• партнер несе загальну відповідальність, вирішує найбільш складні питання, затверджує план-графік, приймає рішення щодо аудиторського висновку;

• менеджер - відповідає за поточні відносини з клієнтом, розробляє робочі документи;

• старший аудитор - здійснює поточну аудиторську перевірку, складає програми, контролює молодших співробітників;

• аудитор - виконує перевірку, асистент аудитора — виконує завдання аудитора. В практиці нашої аудиторської діяльності робоча група складається: основний аудитор (старший), молодші аудитори — 2, асистенти. Кількісний склад групи повинен враховувати обсяг робіт та бюджет

Цей документ готується на підготовчому етапі і уточнюється на етапі планування і здійснення аудиту.

Для з'ясування більш детального фінансового стану підприємства аудитори повинні проаналізувати бухгалтерський баланс і фінансову звітність, розрахувати фінансові показники, а саме: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та коефіцієнт швидкої ліквідності, а потім зробити відповідні висновки.

Четвертий етап аудиторської перевірки визначає найважливіші ділянки об'єкта, які досліджуються в ході аудиту, що мають важливе значення для формування фінансових результатів.

Спочатку аудитор визначає характер аудиторської перевірки - суцільна чи вибіркова.

Для аудитора бригади визначаються питання, що перевіряються. Асистентам чи молодшим аудиторам доцільно доручати суцільну перевірку касових операцій, авансових звітів та виписок з поточних рахунків. Старшим, досвідченим аудиторам - регістри бухгалтерського та фінансового обліку, звітність, взаємозв'язок облікових даних у регістрах обліку та фінансовій звітності

Процес аудиторської перевірки включає: оцінку та тестування, систему внутрішнього контролю, підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, стратегію низького ризику та заключні процедури.[37]

Це способи перевірки, що використовуються з метою:

• оцінки фінансової стабільності підприємства;

• виявлення помилок у фінансовій звітності;

• визначення надійних показників фінансового стану підприємства. Застосовуючи тести, аудитор з'ясовує такі завдання:

• перевірка правильності відображення в обліку грошових коштів, виробничих запасів;

• підтвердження заборгованості з дебіторами, кредиторами та наявності актів звірки;

• перевірка правильності відображення облікової інформації за основними засобами та іншими необоротними нематеріальними активами;

• своєчасність проведення інвентаризацій з грошовими коштами і виробничими запасами та ефективність цих перевірок.

Для досягнення мети аудитор повинен зібрати аудиторські свідчення, які допоможуть обґрунтувати його думку щодо достовірності фінансової звітності.

Аудиторськими свідченнями вважається інформація, що стосується достовірності фінансової звітності.

Отримані свідчення мають відповідати вимогам щодо їх кількості та якості. Чим більше свідчень зібрано, тим обгрунтованіше буде висновок. Кількість свідчень залежить від оцінки властивого ризику та ризику контролю. Якість свідчень не залежить від їх кількості, а тільки від їх достовірності та своєчасності і відповідності завданням аудиту.

Отримані аудиторські свідчення повинні стосуватись періоду, що перевіряється, за звітний рік, квартал. Так, для підтвердження статей балансу важливо отримати інформацію ближче додати складання балансу, тому річна інвентаризація всіх активів, капіталу та зобов'язань має проводитись не раніше 1 жовтня звітного року.

На третьому етапі аналітичні процедури допомагають виявити такі відхилення, що потребують додаткового тестування. Наприклад, різке зростання дебіторської чи кредиторської заборгованості у порівнянні з минулими звітними періодами, зменшення обсягу реалізації готової продукції, прибутку .[39]

Після закінчення аудиторської перевірки аудитор ще раз на підставі перевіреної звітності проводить її аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів, порівняння фактичних значень показників із попередніми роками, середньогалузевими показниками, щоб застерегти інвесторів від можливого банкрутства.