44)Початок українського національного відродження. Декабристський рух в Україні.

Початок національного відродження на Лівобережжі. Поштовх – пошук нащадками козацької старшини історичних документів, які б могли підтвердити їх претензії на отримання національної самосвідомості. Поява перших етнографічних та історичних праць, написаних дослідниками-аматорами(«Історія малої Росії» Бантиш-Каменського). Видання у 1798р. «Енеїди» Котляревського – першого літературного твору, написаного народною мовою.

Початок відродження на Слобожанщині. Центр українського відродження Харків. Поштовх – відкриття університету в Харкові. Діяльність гуртка «харківських романтиків», вивчення гуртківцями українських звичаїв, історії, захоплення літературною діяльністю. Активна видавнича діяльність Харківського унів., яка сприяла зростанню самосвідомості населення. Поява перших українських періодичних видань.

Декабристи – представники дворянства, які боролися за повалення царату, скасування кріпацтва.

Причини: розуміння, що кріпатство і самодержавство є головними причинами відсталості Росії, вплив міжнародних подій: зростання нац-визвол. руху в Італії, Греції, Іспанії.

На території України знаходилось Південне товариство декабристів. Головою Південного товариства декабристів був Пестель, який підготував політичний трактат «Руська правда», в якому докладно визначив програму дій після повалення царату: повалення самодержавства, встановлення республіканського правління, знищення кріпосного права, виборче право для чоловіків від 20 років без обмежень, безплатне наділення селян землею з держ. фонду, ліквідація станових привілеїв. Рівність громадян перед законом, свободу слова, друку, віросповідання, скорочення строку служби в армії, ліквідацію військових поселень.

Головна причина невдачі виступу декабристів в Україні полягала в тому, що їхня мета залишалася незрозумілою для народу, а соціальна база повстання була вузькою. Для наступних поколінь декабристи були взірцем мужності, героїзму, самопожертви й відданості визвольній справі.

45)Кирило-Мифодіївське братство, його програмні документи та діяльність.

Заснування: 1846р. – організаційне оформлення братства. Ініціатори: Куліш, Костомаров, Гулак, Маркевич. Знак братства – перстень з написом « Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».

Програмні документи: «Книга буття українського народу» та «Статут слов’янського братства Св. Кирила та Мефодія»: побудова майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ, знищення царизму і скасування кріпосного права і станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян, зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури, освіти.

Діяльність: активна громадсько-політична діяльність, поширення ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій. Здійснення наукових досліджень та виступи з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди. Опікування розвитком народної освіти(збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг.

Значення: було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби, братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвол. руху, яка стала дороговказом для наступників, Важливим є те, що братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядкувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій.