106. Держава в системі суспільного відтворення

Ринковий механізм не спроможний розв’язати проблем суспільного відтворення, що породжені ринком. Негативні сторони ринку проявляються в багатьох сферах суспільного відтворення, ринок неспроможний забезпечити стабільне економічне відтворення, оскільки поєднує умови для дії періодичних циклічних криз і так званих «провалів» ринку.

Починаючи з другої половини 1930–х років поступово і практично в усіх змішаних економічних системах держава і ринкова система ділять між собою функцію знаходження відповіді на ці п’ять фундаментальних питань економіки: скільки треба виробляти? що потрібно виробляти? як продукцію виробляти? хто повинен одержати цю продукцію? як соц.–економ. система здатна адаптуватися до майбутніх змін? Різні економічні системи відрізняються одна від одної по співвідношенню держави і ринку в управлінні суспільним відтворенням.

Роль держави в системі суспільного відтворення можна розглянути на прикладі економічних функцій, які вона виконує у своїй регуляторній діяльності.

Найважливіші з економічних функцій держави:

1. Забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, що сприяють функціонуванню ринкової системи. Необхідна правова база передбачає такі заходи, як надання законного статусу приватним і державним підприємствам, визначення прав приватної і інших форм власності, гарантування дотримання контрактів.

2. Захист конкуренції – сили, котра підкоряє виробників і постачальників диктату покупця або суверенітету споживача. За конкуренції покупці – це господарі, ринок їх агент, а підприємства - їх слуга.

3. Обмеження дії деяких елементів ринкового механізму.

4. Досягнення і забезпечення національних конкурентних переваг у світовій економіці. Реалізація цієї функції держави визначається потребами наук.-технологіч. розвитку, екон. зростання.

5. Перерозподіл доходу і багатства.

6. Стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, продовжуваних коливаннями економічної кон’юнктури, а також стимулювання економічного розвитку.

Виконання державою цих та інших економічних функцій є засобом регулювання сусп. відтворення в масштабі країни.

107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів

Інтернаціоналізація відтворювальних процесів – це об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил, техніко-екон., організ.-екон. та соц.-екон. відносин, тобто все господарське життя країн.

Інтернаціоналізація господарського життя почалася наприк. XVІІІ – на поч.. ХІХ ст. в період промислової революції. На цій стадії розвитку інтернаціоналізація відтворювальних процесів здійснювалася передусім на основі інтернаціоналізації процесу обміну.

Наприк. ХІХ – поч.. ХХ ст. інтернаціоналізація госп-ського життя доповнилась вивезенням капіталу, утворенням міжнародних монополій та завершенням територіального поділу світу. Головною формою інтернаціоналізації господарського життя на цій стадії стало вивезення капіталу.

З середини 50-х рр. ХХст. у зв’язку з розгортанням нової НТР почалося формування технологічного способу вир-ва, що базується на автоматизованій праці, в тому числі наукових і капіталомістких технологіях, поглиблюється між нар. поділ праці (міжнар. спеціалізація, кооперація вир-ва), а також науково-техн. співроб-во.

Двома відносно самостійними процесами інтернаціоналізації відтворювальних процесів стала інтернаціоналізація продукт. сил та інтернаціоналізація виробничих відносин. ЄС на сьогодні є найбільш значущою організацією за глибиною інтернаціоналізаційних процесів, де нтернаціоналізація відтворювальних процесів здійснюється в процесі органічного поєднання і злиття монополій (у т.ч. олігополій) країн-членів союзу, національних держав та наднаціональних органів в єдиний механізм, формування наднаціональної власності та її поєднання з національною власністю.

Глобалізація – це нова категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. З 60–х років ХХст. глобалізація набуває форм постійного і неухильного міжнародного переплетіння національних економік. Відбувається надзвичайно складний процес девальвації економічної ролі національної держави, національних економік загалом.

В результаті посилення глобалізації суспільне відтворення в кожній країні поступово вивільнилось зі сфери державного впливу. Світове господарство і його відтворення поступово набуло нової якості - перетворилось із сумативної на функціонально цілісну та структурну інтегровану систему.

На цій основі змінився характер міжнародних економічних відносин. Вони значною мірою втрачають ознаки міжнаціональних (міждержавних) і поступово перетворюються на транснаціональні глобальні економічні відносини, що мало або зовсім не піддаються державному регулюванню і впливу.

Особливе місце в мережі міжнар. організацій, які сприяють поглибленню інтернаціоналізаційних процесів та глобалізації економічних відносин займають Міжнародний валютний фонд (МВФ); Міжнародний банк реконструкції та розвитку; Міжнародна торгівельна організація (СОТ).

Вартість і оплата праці. 67.

Виробничий капітал. 60.

Відтворення людського ресурсу. 105.

Воловий внутрішній продукт. 97.

Гроші. 79.

Грошовий вимір вартості товару. 80.

Держава в системі суспільного відтворення. 106.

Державний бюджет. 102.

Динаміка економічного розвитку та його фактори. 46

Дискримінація праці. 73.

Доходи населення. 100.

Еволюція та сучасний зміст категорії капітал. 54.

Економічна криза. 52.

Економічне зростання , його критерії та показники. 47

Екон розвиток, його сутність, цілі та принципи. 45.

Економічні блага. 77.

Ефективність кругообігу капіталу. 64.

Заробітна плата. 68.

Інвестиції в людський ресурс. 69.

Інтелектуалізація праці. 71.

Інтелектуальний капітал. 58.

Інтернаціонал та глобаліз економічних процесів. 107.

Інфляція.103.

Інформаційний капітал. 59.

Капітал і наймана праця. 56.

Конкуренція ,монополія ,олігополія. 85.

Кругообіг капіталу та його стадії. 63.

Людський капітал. 57.

Міжнародна міграція людського ресурсу. 76.

Міжнародний рух капіталу. 65.

Міжнародні ринки. 93.

Національне багатство. 99.

Національне дохід. 96.

Нерівність в доходах та проблема бідності. 74.

Освіта та професійні компетенції працівника70.

Підприємницький капітал. 61.

Податки. 101.

Попит і пропозиція.83.

Праця і людський ресурс. 66.

Ресурси економічного зростання та їх обмеженість. 48.

Ринкове ціноутворення.84.

Ринок землі та нерухомості. 88.

Ринок і держава. 86.

Ринок інновацій. 92.

Ринок капіталу. 90.

Ринок людського ресурсу. 91.

Ринок товарів та послуг. 89.

Сегментація ринку. 87.

Соціалізація економіки.75.

Соціальна політика. 104.

Споживання та заощадження. 98.

Сталий економічний розвиток. 50.

Становлення глобального ринку. 94.

Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин. 82.

Суспільне відтворення, його типи та показники. 95.

Сутність і функції ринку. 81.

Типи та моделі економічного розвитку. 49.

Товар та його характеристика. 78.

Трудові відносини, зайнятість, безробіття. 72.

Фінансовий капітал. 62.

Функції капіталу. 55.

Цивілізаційний вимір економічного розвитку. 53.

Циклічний характер економічного розвитку. 51.