2. Населення трипільської культури

4-3 тис до н е. Територія поширення: від верхньої Наддністрянщини і Півд. Волині до Середньої Наддністрянщини і Надчорномор*я (межиріччя Дніпра і Дністра). Жили селищами на високих рівних місцяx біля річок. Чітке планування селищ: будівлі рядами, існувала і квартальна забудова; житла наземні, часто двоповерхові, різного розміру, розмальовані червоною, жовтою, білою фарбами, мали піч, лежанку, жертовник. Займались землеробством, садівництвом, виноградарством, полюванням, рибальством. Вирощували пшеницю, просо, ячмінь, бобові, яблука, груші, абрикоси. Розводили велику рогату худобу, овець, кіз, коней, свиней. Знаряддя праці: кістяні і рогові мотики, рало, серпи з крем*яним лезом, користувались мідними шилами, рибальськими гачками, кинджалами, сокирами. Освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Високого рівня досягло виробництво кераміки, знали гончарний круг. Посуд випалювали у спец. печах, потім розписували чорною, червоною, білою фарбами. Вважають, що суспільний лад наближений до військової демократії: мали військові загони, побут та могильники – пристосовані до оборони від ворогів. Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів, великі міста – столицями. Матріархальні, згодом патріархальні родові відносини. Сім*ї об*єднувались в роди, роди в плем*я, племена утворювали міжплемінні об*єднання. Трипільська культура зникла внаслідок агресії прийшлих племен з Пн. Сходу та Заходу.

3. Рабовласницькі держави на території України

Кіммерійці: Мали постійні оселі, займались землеробство, але вже в X ст. до н.е. вони стали кочовим народом і розводили в основному коней. Племена, об'єднані у союзи на чолі з царями. Військо складалося з вершників, озброєних залізними мечами, луком і стрілами, бойовими молотами і булавами. Воювали з країнами Малої Азії, царями Урарту та Ассирії, здійснювали походи на праслов'янські племена, живучи в тимчасових таборах і зимівниках. На початку VII ст. до н.е. були витіснені скіфами. Кіммерійські царі загинули у боротьбі один проти одного, не дійшовши згоди як побороти ворога. Були поховані в кургані поблизу річки Тірас (Дністер). Кіммерійці відійшли через Кавказ вздовж Чорноморського узбережжя і оселилися у Південному Причорномор'ї.

Скіфи: У VII - III ст. до н.е. у степових районах Північного Причорномор'я, а частково у Криму панували скіфські племена, що прийшли з і Сходу. Всю територію між Доном і Дунаєм стали називати Скіфією. Племена скіфів ділилися на кочівників, серед них були „царські" скіфи, які панували над іншими племенами, збираючи з них данину, та землеробів. Існував демократичний орган - народні збори всіх воїнів, на яких обговорювались важливі справи і навіть вирішувалась доля царів. Більшість населення були вільними, біднішими чи багатими людьми. Меншу частину становила знать: патріархи сімей, військові вожді, царські дружинники. Були і раби. Скіфійський цар мав величезну владу, очолював війська. Жили на критих возах, запряжених парами волів. Вживали м'ясо, сир і молоко, грецьке вино, хліб. Зброя: були лук і стріли, залізний меч, кинджал, дротики, списи, бойові сокири, обладунки: бронзовий шолом, панцир і округлий щит. Тактика війни - раптові напади. У 512 р. до н.е. скіфи перемогли величезне перське військо на чолі з Дарієм І. Наприкінці ІІІ ст. до н.е. Скіфія припинила своє існування. Вони були витіснені племенами Сарматів. Скіфи відійшли на південь створили дві Малі Скіфії: в Дніпровському Пониззі та Північному Криму із столицею Неаполісом (Сімферополь) та на Нижньому Дунаї у Добруджі.

Таври:

У IX - І ст. до н.е. в гірських районах Криму і по узбережжю Чорного моря жили племена таврів. Займалися землеробством, скотарством, рибальством, полюванням. Жили з грабіжництва та війни. Мали жорстокі звичаї. Всіх полонених таври приносили в жертву богині Діві, відрубуючи їм голови, які потім застромляли на палі і виставляли навколо своїх храмів і жителі. Культура таврів була досить відсталою і замкнутою. У них зберігався первісний родовий лад і сімейна община. Жили в печерах. У І ст. до н.е. потрапили під римську владу.

Грецькі міста в Північному Причорномор'ї і Криму: Виникли протягом VIII - VI ст. до н.е. Причини: перенаселення Греції та нестача земель для хліборобства, пошук нових територій для колонії. Перші грецькі поселення були на о. Березань міста Борсфеніда та Ольвія, а також Тіра, Нікиній, Офіуса, Херсонес, Керкінітіда (Євпаторія), Пантікапей (Керч) та ін. Колонія складалась із центра - поліса та с/г округів, розташованих навколо міста, селищ, хуторів, окремих садиб. Існували портові, торгові, адміністративні та культові райони міста. На околиці - ремісничі квартали та житла бідняків. Міста оточені міцними оборонними стінами з баштами, мали гідросистеми, вода подавалась керамічним водопроводом. Поліси мали свою демократичну владу та народне віче. Молодь, щоб одержати громадянство, складала урочисту присягу на вірність колонії та її законам. Воїнами були всі чоловіки. Населення грецьких міст займалося землеробством, виноградарством, рибальством і переробкою риби. Розвинуті металургія, ковальство, ткацтво, гончарство та ін. Вели торгівлю з скіфськими племенами, з Грецією. Вивозили рабів, хліб, худобу, рибу, шкіри, хутро, ліс, мед, віск, завозили маслинову олію, посуд, тканини, ароматичні речовини, різні ремісничі вироби, предмети розкоші. V-II ст. до н.е. - найбільший розквіт античних міст Причорномор'я. З III ст. до н.е. втрачають свою економічну та політичну незалежність. У І ст. до н.е. грецькі міста-держави здебільшого потрапили в залежність до Римської імперії.

Сармати:

У ІІІ ст. до н.е. з-за Дону, в Приазов'я і Пн. Причорномор'я прийшли нові кочові скотарські племена – сармати. Сармати близькі скіфам за походженням і способом життя Іраномовні племена. Це був народ воїнів - кіннотників, озброєних досконаліше, ніж скіфи. Сарматські жінки також вміли їздити верхи, володіти зброєю, а також з чоловікам и ходити у походи.

Після завоювання Скіфії сармати стають могутньою політичною силою в степах Півн. Причорномор'я. Сарматські племена з І ст. до н е. на заході вдираються у межі Римської імперії. Грецькі міста-колонії платять кочівникам величезні викупи. Сармати своїми війнами вселяли жах усьому осілому населенню. Але були розбиті гунами