2. Трансформувати школи у громадські центри, які будуть ви­конувати культурні (місцевий музей, бібліотека, кіно/відео), оздоровчі та інформаційні функції для всієї громади

Д) Поліпшити умови навчання і викладання

1. відновити школи і гуртожитки;

2. поліпшити умови навчання і викладання (забезпечення, підручники та ін.).

Е) Неосвітні варіанти політики

1. забезпечити якісну законодавчу структуру та оприлюднити її.

2. поліпшити інфраструктуру в сільській місцевості (транс­порт).

Фаза 3. Оцінювання варіантів освітньої політики.

Завдання фази 3.

А. розробити критерії оцінювання (індикатори) у співпраці з місцевими експертами та зацікавленими сторонами;

Б) провести додаткове дослідження (наприклад, визначити вар­тість індивідуальних варіантів політики, розробити пробний план впровадження), щоб адекватно оцінити ваті варіанти політики;

В) використати критерії для оцінювання 15 варіантів політи­ки або 7 галузей політики (І—VII): оцінити цінність варіантів по­літики відповідно до критеріїв.

У нашому прикладі ми будемо використовувати такі шість критеріїв оцінювання

1. громадська/політична підтримка;

2. рентабельність;

3. можливість місцевих ресурсів;

4. продуктивність (короткострокова);

5. ефективність;

6. фінансова стабільність.

Фаза 4.Адаптація рішень політики

Політика має бути:

1. більше, ніж зафіксоване на папері бачення керівництва або експертів/осіб;

2. переглянута і затверджена всіма зацікавленими сторона­ми/партнерами в освіті (асоціаціями вчителів, батьків, політични­ми партіями/об’єднаннями, церквами, донорами);

3. базуватися на детальному дослідженні, конкретних даних і грунтовному аналізі поточної ситуації.

В іншому разі замість того, щоб бути впровадженою, вона за­лишиться у когось на поличці.

Фаза 5. Планування і впровадження політики

Ця фаза охоплює:

• 1. розробку чітких завдань/результатів політики, індикаторів і плану оцінювання план впровадження політики з визначенням термінів;

• 2. кошторис і бюджет;

• 3. план залучення осіб, план співпраці з іншими організа­ціями;

• 4.пілотне впровадження у декількох місцях;

• 5. оцінювання пілотної фази, поліпшення впровадження та розширене впровадження.

Особливу увагу треба приділити відповідності терміна «полі­тика». У багатьох мовах цей термін має двояке значення, що мо­же призвести до непорозумінь і плутанини. У Монголії, напри­клад, існує щонайменше два значення терміна «політика». Одне, найпоширеніше- «національна програма» і друге - «директива».

Національна програма видається дня того, щоб інформувати про прагнення уряду діяти у відповідному напрямі. Вона спрямо­вана на міжнародних донорів. Якщо немає фінансування, її при­пиняють. Національна програма є дуже широкою та абстрактною.

Директива - це накази міністерства про впровадження освіт­ньої політики. Вона спрямована на адміністративний і викла­дацький склад, є дуже детальною і конкретною.

Інколи міжнародні донори неправильно розуміють монголь­ське значення політики і звинувачують представників влади Мон­голії у залучені до «двозначної розмови»: вимагання чогось від міжнародних донорів (наприклад, національної програми), чого вони ніколи не робили. Досвід минулих років засвідчує, що необ­хідно враховувати відмінність у значенні терміна «політика».

Слід також зазначити, що політика без планування - як риба без води. Це означає, що політику буде швидко поховано без чіткого плану впровадження, бюджету і конкретних угод, міжна­родних і національних партнерів.

Фаза 6. Оцінка впливу політики

Як тільки політику впроваджено, її необхідно постійно пере­віряти, оцінювати й на основі оцінювання вдосконалювати. В деяких випадках ситуація/ «проблема» може змінитись. У такому разі ви повторно починаєте цикл політики (поверніться до Фа­зи 1) і повторно оцінюєте ситуацію.

Багато урядів, міжнародних організацій і наукових центрів розробили власну «філософію розвитку політики». Відповідно процес розробки освітньої політики вони бачать трохи інакше, ніж запропонована ЮНЕСКО 6-фазова модель, подана на схемі 1. Наприклад, цикл політики, запропонований урядом Квінсленд (Австралія) охоплює:

2. визначення проблеми;

3. аналіз політики;

4. інструменти політики;

5. консультацію;

6. координацію;

7. рішення;

8. впровадження;

9. оцінювання.