12.Проблематика п’єси «Наталка Полтавка»

Драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.Сюжет носить соціальне спрямування. Адже перешкодою на шляху до одруження Наталки з Петром стає майнова нерівність: спочатку вони не одружились через бідність Петра, і це змусило його піти на заробітки, потім на шляху стає пан возний, який намагається примусити Наталку вийти за нього заміж. А чому - примусити? Тому, що возний - багатий пан, який займає таке соціальне становище (судовий чиновник), котре дозволяє йому зверхньо дивитися на простих селян. В основі сюжету п'єси лежить цілком життєвий конфлікт. Конфлікт у художньому творі - це суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між дійовими особами і зумовлює розвиток подій у художньому творі. Головною сюжетною лінією п'єси є виникнення, розвиток і загострення конфлікту між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб. Цей твір побудований просто, дія в ньому розвивається надзвичайно природно, легко, динамічно, відчувається органічна єдність усіх сцен частин. З композиційного погляду важливу роль відіграють добре підібрані пісні: вони допомагають глибше і виразніше розкрити характери дійових осіб, сприяють розгортанню основної сюжетної лінії, розвитку конфлікту. Певну композиційну роль відіграють ремарки - авторські пояснення, зауваження в тексті драматичного твору за ходом дії, про час і обстановку на сцені, поведінку дійових осіб, міміку, жести, інтонацію тощо. В «Наталці Полтавці» вони лаконічні, але досить виразні. Основна проблема в творі – проблема щастя. І. П. Котляревський стверджує, що щастя у людей повинно бути і є різне, в залежності від самої людини. Скільки на землі живе людей, стільки й різних уявлень про щастя. Так, наприклад, Микола вбачає своє щастя у здатності допомогти людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними. «Ідеальний», але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи. Терпелиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем. Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п’єси Возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих. Таким чином, виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. П. Котляревський робить крок уперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, уявлення про людське щастя, ті чи інші риси особистості в якійсь мірі залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда.