АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Кафедра теорії та історії держави і права

Жаданов Ярослав

ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИ ТА

ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Конспект тем

Київ 2011

Жаданов Ярослав

Основи інформатики та обчислювальної техніки: Конспект тем. – К .: Академія адвокатури України, 2011. – 35 с

Рецензент:Цимбалюк В.С. – кандидат юридичних наук, с.н.с., доцент кафедри теорії та історії держави та права ААУ.

Зміст

Вступ

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНФОРМАТИКУ. АРХІТЕКТУРА ТА АПАРАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМП’ЮТЕРА.

2. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМП’ЮТЕРА

3. ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS

4. . РОБОТА З ПАКЕТАМИ І ФАЙЛІМИ У СЕРЕДОВИЩІ WINDOWS

5. ГРАФІЧНІ РЕДАКТОРИ

6. ТЕКСТОВИЙ ПРОЦЕСОР МICROSOFT WORD

7.СИСТЕМИ ТАБЛИЧНОЇ ОБРОБКИ ДАНИХ

Висновки.

ВСТУП

Програма вивчення нормативної дисципліни «основи інформатики та обчислюваної техніки» складено відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-обчислюваною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою бакалавра з напрямку підготовки 0601 «Право».Вона охоплює всі змістовні модулі, передбачені стандартом та враховує специфіку вивчення дисципліни Академії адвокатури України. Кількість аудиторних годин відведених до навчальної дисципліни у навчальному плані ВНЗ для професійного спрямування 7.060101 «Правознавство».

Предметом вивчення основ інформатики та комп’ютерної техніки є засоби комп’ютерної техніки та засоби автоматизації обробки інформації.

Метою вивчення навчальної дисципліни є:

Підвищення рівня комп’ютерної підготовки (комп’ютерної грамотності) студентів.

Вивчення теоретичних основ інформатики та комп’ютерної техніки

Опис предмета навчальної дисципліни

основи інформатики та обчислювальної техніки

Курс 1 Підготовка бакаврів	Напрям,спеціальність,освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів відповідно ECTS :100	Шифр та назва напрямку: 0601 «Право»	Обов’язково
Модулі:2	Шифр та назва спеціальності: 7.60101 «Правознавство»	Рік підготовки:1 Семестр: 1
Змістовних модулів: 2	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Лекції :- Практичні: 36 годин Самостійна робота: 72 години
Тижневих годин		Вид контролю: залік

Тема 1. Загальні відомості про інформатику. Архітектура та апаратне забезпечення персонального комп’ютера

Зміст:

1. Інформація. Предмет та завдання.

2. Роль інформатики у сучасному суспільстві. Поняття про інформацію, її властивості.

3. Інформація і дані. Форми адекватності інформації. Міри та якості інформації.

4. Класифікація інформації за різними ознаками.

5. Технічна база сучасних інформаційних технологій: ПК, комп’ютерні мережі, офісна техніка.

6. Стан, тенденції розвитку та покоління ЕОМ.

7. ПК і їх місце у сучасній інформацій системі та форми використання.

8. Склад функціональних блоків ПК та їх характеристика. Машинні носії інформації. Їх типи та порівняльна характеристика.

9. Структура даних на магнітних дисках.

10. Критерії вибору та вимоги до конфігурації ПК на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства.

1. Інформатика – це технічна наука, що систематизує прийоми створення збереження, накопичення, опрацювання та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів і методи управління ними.

Інформатика досить близька до технології, тому її предмет часто називають інформаційними технологіями.

Предмет інформатики складають такі поняття:

• апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

• програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;

• засоби забезпечення апаратної та програмної складових;

• засоби взаємодії людини з апаратними та програмними складовими.

Як видно, в інформатиці велика увага надається взаємодії. Для цього використовується спеціальне поняття – інтерфейс. Відповідно до наведених завдань розрізняють апаратний, програмний, програмно-апаратний інтерфейси та інтерфейс користувача.

Основним завданням інформатики є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у виділенні, впровадженні і розвиткові передових, найбільш ефективних технологій, в автоматизації опрацювання даних, а також методичному забезпеченні нових досліджень.

Інформатика – практична наука. Її досягнення повинні підтверджуватись практикою і прийматись в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності.

Основними завданнями для практичних застосувань є:

• архітектура обчислювальних систем;

• інтерфейси обчислювальних систем;

• програмування;

• перетворення даних;

• захист інформації від несанкціонованого доступу;

• автоматизація опрацювання даних.

При цьому головним є не як виконати ту чи іншу операцію, а я виконати її ефективно.

2. Інформація є фундаментальним науковим поняттям. Воно є первинним і не має строгого наукового визначення. Особливість цього поняття є його універсальність – воно використовується практично у всіх сферах людської діяльності: природничих науках, філософії, біології, економіці. Разом з тим фундаментальної природничо-наукової дисципліни, яка б займалась природою інформації, не існувало. Фізика, хімія, біологія вивчають властивості інформації, а не її природу. Конкретний смисл поняття “інформація” залежіть від того, в якому контексті воно використовується.

В останні роки інформатика почала формуватись як природничо-наукова дисципліна, однак вона не вийшла ще за межі прикладної технічної науки, тому також не ввела до цих пір строгого поняття інформації. В кращому випадку її розглядають як змістовну частину даних, яка інтерпретується людиною.

Однак наукове визначення інформації дається досить просто, якщо припустити, що інформація – це динамічний об’єкт, не існуючий в природі сам по собі, а той, що утворюється в результаті взаємодії даних та методів. Він існує стільки, скільки триває ця взаємодія, а весь інший час він перебуває у вигляді даних.

Інформація -  це продукт взаємодії даних та методів, який розглядається в контексті цієї взаємодії.

3. Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основними операціями є:

• збір даних - накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;

• формалізація даних - приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;

• фільтрація даних - усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;

• сортування даних - впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;

• архівація даних - збереження даних у зручній та доступній формі;

• захист даних - комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;

• транспортування даних - прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача - клієнтом;

• перетворення даних - перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія.

4.

5. В широкому сенсі слово технологія - це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти:

• інформаційна(наукові принципи обґрунтування),

• матеріальна(знаряддя праці)

• соціальна(фахівці, які мають професійні навики).

Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.

Поняття інформаційної технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання. На думку авторів, найбільш вдалим є визначення поняття інформаційної технології дане академіком Глушковим В.М., який трактував її як людино-машинну технологію збирання, обробки та передачі інформації, що ґрунтується на використанні обчислювальної техніки. Ця технологія швидко розвивається, охоплюючи всі види суспільної діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, фінансово-банківські операції, медицину, побут та ін.

6. Перша повністю електронна обчислювальна машина Ениак була побудовано в США в 1946 році. Її розміри були величезні: більш 30м довжину й 85 м по займаному обсягу. Вага машини рівнялася вазі чотирьох африканські слонів — приблизно 30 тоннам. Зберігання й обробка даних у ній здійснювалися за допомогою 18 тисяч електронних ламп. У нашій країні перша ЕОМ була побудована в 1951 році.

В 1953 році наша промисловість стала випускати електронну обчислювальну машину «Стріла». Вона складалася з десятків великих металевих шаф, у яких перебували сотні ламп. Поруч стояли потужні трансформатори, що забезпечували потрібну напругу для ламп. Електричні лампи при роботі сильно нагріваються. Щоб охолоджувати тисячі ламп перших комп'ютерів, були потрібні потужні вентиляційні установки. Обчислювальна машина «Стріла» разом з допоміжним устаткуванням займала площу в 500 квадратних метрів. Цього вистачило б на 10 квартир.

Гігантські комп'ютери на електронних лампах 50-х років XX століття склали перше покоління обчислювальних машин.

Через десятиліття, на початку 60-х років на зміну електронним лампам прийшли транзистори. З ними зв'язана поява другого покоління ЕОМ.

Метали — срібло, мідь, алюміній — проводять електричний струм. Їх називають провідниками. Стекло, порцеляна, пластмаса струм не проводять. Це ізолятори. А от деякі рідкі речовини — кремній, германій, селенів — то проводять електричний струм, то не проводять, залежно від його напрямку. Ці речовини наполовину ізолятори, наполовину провідники. Їх називають напівпровідниками. Вони й стали основою для транзисторів — маленьких кристаликів напівпровідника із двома металевими вусиками-проводками. Транзистор був значно менше лампи, важив кілька грамів і практично не грівся. До того ж один транзистор був здатний замінити 40 ламп. Машини стали значно менше, надійніше, їхня швидкодія зросла.

Народження машин третього покоління зв'язують із появою інтегральних схем — кремнієвих кристалів з мініатюрною електронною схемою. Слово «інтегральний» означає «цільний, єдиний». Розмір такої схеми — не більше горошини, а транзисторів в ній упаковані тисячі. Машини зменшилися настільки, що вже могли розміщатися на письмовому столі.

З розвитком мікроелектроніки з'явилася можливість розміщати на кристалі не одну, а тисячі інтегральних схем. В 1980 році на кристалі площею близько 1,5 см2 удалося розмістити центральний процесор невеликої ЕОМ. Почалася епоха мікрокомп'ютерів.

Процес розвитку обчислювальної техніки триває й сьогодні. Можна припустити, що в XXI столітті комп'ютери стануть ще більш потужними, ще меншими по розмірах і ще більш простими у використанні.

7. Персональний комп’ютер (ПК) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.

Якість комп’ютера характеризується багатьма показниками. Це - набір інструкцій (команд), які комп’ютер здатен розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення, які можна приєднати до нього одночасно; споживання електроенергії та ін. Головним показником є швидкодія – кількість операцій, яку ЦП здатний виконати за одиницю часу.

Структура комп’ютера – це модель, що встановлює склад, порядок та принципи взаємодії її компонентів.

Основні функції визначають призначення комп’ютера:

• оброблення та зберігання інформації,

• обмін інформацією із зовнішніми об’єктами.

Додаткові функції підвищують ефективність виконання комп’ютером основних функцій:

• забезпечують ефективні режими її роботи,

• діалог з користувачем,

• високу надійність.

Ці функції комп’ютера реалізуються за допомогою її компонентів – апаратних та програмних засобів.

За кожну функцію відповідають спеціальні блоки комп’ютера:пристрій введення, центральний процесор (ЦП), пристрій виве­дення. сі ці блоки складаються з окремих дрібніших при­строїв. Номенклатура блоків може варіюватися, але мінімальний комплект складають: 

• системний блок,

• клавіатура,

• монітор,

• маніпулятор (миша).

В числі додаткових пристроїв можуть бути:

• принтер,

• додатковий накопичувач та ін.

Монітор (дисплей) — пристрій для відображення інформації, що вводиться в ПК і виводиться з нього.

Клавіатура — пристрій для ручного введення число­вої або текстової інформації в ПК. Пристрої мовного введення-виведення належать до за­собів мультимедіа. Пристрої мовного введення — це різні мікрофонні акустичні системи (наприклад «звукові миші») зі складним програмним забезпеченням, що дає змогу розпізнавати слова, ідентифікувати їх і видавати комп'ютеру відповідні команди або перетворювати мову на текст. Пристрої мовного виведення — це різні синтезатори звуку, які перетворюють цифрові коди на літери та слова, відтворювані через гучномовці (динаміки) або зву­кові колонки, приєднані до комп'ютера.

8. Основні блоки ПК:

• мікропроцесор – до нього входять логічні блоки: керуючий пристрій (КП), АЛП та мікропроцесорна пам’ять (МПП);

• материнська (системна) плата;

• накопичувачі;

• постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП);

• оперативний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП);

• блок живлення;

• адаптери.

9. Носій інформації машинний, носій запису, тіло, речовина, використовується для запису і накопичення інформації з метою безпосереднього введення її в ЕОМ(електронна обчислювальна машина).

Носій інформації є проміжною ланкою між машиною і первинними документами, що містять числові дані, текстові матеріали, схеми, графіки і т.п.; з носієм інформації можна відносно просто прочитувати інформацію і перетворювати її в електричні сигнали необхідні для роботи ЕОМ(електронна обчислювальна машина).

Носії розрізняють по фізичній структурі:

• магнітні,

• напівпровідникові,

• діелектричні

типові матеріалу:

• паперові,

• пластмасові,

• металеві,

• комбіновані

формі представлення даних:

• друкарські,

• рукописні,

• магнітні,

• перфораційні

принципу прочитування даних:

• механічні,

• оптичні,

• магнітні,

• електричні

конструктивного виконання:

• стрічкові,

• дискові,

• карткові.

Інформація записується на носії за допомогою зміни фізичних, хімічних або механічних властивостей середовища, що запам'ятовує. Прикладами широко поширених носіїв інформації можуть служити перфораційні карти, перфораційні стрічки, магнітні стрічки .

Основні недоліки перфокарт і перфострічок — обмежена інформаційна щільність запису (до 10 2 біт на 1 см 2 ) і мала механічна міцність. Магнітні стрічки мають значно велику інформаційну щільність запису (до 10 5 біт на 1 см 2 ) і допускають багатократне використання (багатократний перезапис на одних і тих же ділянках стрічки).