1. Держава та суб’єкти господарювання

1. Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

2. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

3. Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.

4. Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

5. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

6. Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

7. Держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів.

8. Законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм.

9. Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу.

10. Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

7. Органи дпс у взаємовідносинах із суб’єктами господарювання

Контрольно-перевірочна робота органів державної податкової служби потребує реформ, як i діяльність податкової служби в цілому. Як відомо, метою реформування є встановлення неупереджених партнерських відносин з дисциплінованими платниками, які вчасно та в повному обсязі сплачують податки. На сьогодні необхідно мінімізувати втручання у господарську діяльність таких платників і зосередитись на введенні в дію принципу неминучості покарання порушників податкового законодавства шляхом оперативного викриття i здійснення перевірок суб'єктів господарювання, які ухиляються від сплати податків. Такий підхід сприятиме створенню рівних умов для діяльності сумлінних платників податків. Разом з тим необхідність проведення перевірок несумлінних платників підтверджується часом.

Міжнародний та вітчизняний досвід свідчить, що рівень добровільного виконання платниками своїх податкових зобов'язань підвищується із збільшенням ризику бути викритим та застосуванням значних штрафних санкцій.

Право на проведення перевірок суб'єктів господарювання органам державної податкової служби надано ст. 11 Закону N 509-ХІІ.

При цьому з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність i вдосконалення координації діяльності контролюючих органів регламентовано порядок здійснення координації контролюючих органів у взаємовідносинах із суб'єктом господарювання під час організації та проведення перевірки його фінансово-господарської діяльності.

На сьогодні процедура організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання (як планових, так i позапланових) чітко регламентована правовими нормами (які є прозорими i для платників податків). Планові перевірки. Щорічно, вже протягом шести років, формується скоординований з іншими контролюючими органами план-графік перевірок, згідно з яким здійснюються планові виїзні перевірки (починаючи з 2004 р. такий план-графік формується щокварталу). Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку планової документальної перевірки письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення надсилається суб'єкту підприємницької діяльності. У повідомленні про проведення планової виїзної документальної перевірки в обов'язковому порядку вказуються підстава для проведення перевірки, дата її початку та тривалість проведення.

Перевірки проводяться комплексно з усіх питань, що дозволяє зменшити втручання у фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності.

Право на проведення документальної перевірки платника податків надається кожному ревізору на підставі посвідчення, яке оформляється на бланку податкового органу за встановленою формою.

Позапланові перевірки. Позаплановій перевірці підлягають суб'єкти підприємницької діяльності, перевірка яких не передбачена в плані-графіку, за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених ст. 111 Закону N 509-ХІІ.

Перевірки проводяться за умови наявності інформації про можливе ухилення суб'єкта підприємницької діяльності від сплати податків унаслідок аналізу інформації, отриманої з внутрішніх та зовнішніх джерел.

Пропозиції щодо необхідності проведення позапланової перевірки вносяться письмово відповідними підрозділами на розгляд керівника податкового органу, який приймає рішення про необхідність такої перевірки.

З урахуванням змін, внесених у поточному році до Закону N 509-ХІІ, позапланові виїзні перевірки здійснюються лише за рішенням судових органів.

Підвищились вимоги до попереднього відбору суб'єктів господарювання для проведення перевірок, упроваджені нові критерії відбору платників для включення до планів-графіків проведення документальних перевірок.

Триває поступовий перехід до автоматизації процесу відбору платників податків для перевірки за допомогою податкових ризиків, що дасть змогу мінімізувати вплив суб'єктивного фактора на вибір підприємств для податкового аудиту та здійснювати контроль за можливими порушеннями суб'єктами господарювання податкового та валютного законодавства без втручання в їх підприємницьку діяльність.

Якщо раніше всі підприємства підлягали перевірці раз на два роки, то на сьогодні перевіряються лише ті платники, які мають високий ступінь ризику ухилення від оподаткування.

Викликає подив i разом з тим стурбованість робота підприємств, які роками, а деякі навіть з моменту утворення не тільки не отримують прибуток, а навіть декларують збиткову діяльність. Чи пояснюється це лише невмінням вести підприємницьку діяльність чи це є планомірною стратегією не декларувати прибутки, щоб не сплачувати податки, кошти від надходження яких чекають пенсіонери, вчителі та лікарі у вигляді вчасно виплачених заробітних плат, пенсій тощо?

Є й інша категорія платників, усі спроби яких спрямовані на викачування коштів з бюджету у вигляді відшкодування ПДВ. Будуються складні схеми роботи таких підприємств, до яких включаються i посередники, i підприємства, що працюють за схемами мінімізації податків.

При проведенні перевірок діяльність таких суб'єктів своєчасно попереджується органами державної податкової служби.

Результатом подвійної перевірочної роботи в минулому році стали додатково донараховані податки, збори та інші обов'язкові платежі на суму 3,4 млрд. грн., крім того, зменшено безпідставно задекларованих збитків на 8,6 млрд. грн. та попереджено незаконне відшкодування з бюджету ПДВ на суму 4,5 млрд. грн. А це саме ті кошти, на які держава може розраховувати при виплаті пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.