60. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.

Імунна система - лімфоїдна тканина яка взаємодіє з іншими системами і робить специфічний контроль сталості внутрішнього середовища і гомеостазу. Розрізняють: 1. центральні органи - тимус, сумка в птахів, у людини кістковий мозок.2. периферичні органи- Пеєрові бляшки, лімфатичні вузли,селезінка, мигдалини і к.к. крові.

Іммунокомпетентні клітини - імуноцити: Т-лімфоцити (55-60%):

1. Т-кіллери - лімфоцити які руйнують чужорідні клітки (пухлини, трансплантанти) без участі антитіл і комплемнета.

2. Т-хелпери – взаємодіють з В-лімфоцитами, стимулюють їхню проліферацію і трансформацію в плазматичні клітки які утворять антитіла.

3. Т-супресори гнітять проліферацію В-лімфоцитів і продукцію антитіл. Сприяють розвитку імунологічної толерантності.

4. Т-ефектори - клітки які відповідають за клітинні реакції імунітету. Відторгненню трансплантанта, протипухлинний противірусний імунітет.

5. Т-ампіліфери - клітини підсилювачі ф-ції Т-ефекторів і ін.

6. Т-лімфоцити пам'яті - зберігають інформацію про антиген і передають її іншим кліткам.

В-лімфоцити (25-30%)- дозрівають у кістковому мозку людини. Виділяють: 1. В₁-Т незалежні беруть участь в утворенні антитіл без взаємодії з Т-лимфоцитами. 2. В₂-Т залежні перетворюються в плазматичні клітки за допомогою Т-хелперов. 3. В₃-киллеры - руйнують клітки-мішені без комплементу але за допомогою антитіл. 4. В₄-супресоры - гнітять проліферацію Т-лимфоцитов. 5. В₅-лімфоцити пам'яті.

Нульові клітини (10-20%) виконують ф-ції контролю регуляції інших імуноцитів. Вони викликають руйнування кліток без участі антитіл. Макрофаги - фагоцити циркулюючі в периферичній крові і тканинні макрофаги, утворюються в кістковому мозку з полипотентної стовбурної клітки, попадає в кровоток у виді моноцитів. Імунотропні препарати сприяють підвищенню імунітету .

Препарати для імунокорекції. Препарати, що специфічно впливають на функції імунної системи називають імуномодуля­торами.

Імуномодулятори — це речовини синтетичного або біологіч­ного походження, які здатні стимулювати, пригнічувати або регулю­вати імунні механізми. Гомологічні імуномодулятори — це ендомо­дулятори, які виробляються в організмі. До них належать інтерфе­рони, інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин та інші цитокіни, гормо­ноподібні поліпептиди тимуса. Гетерологічні імуномодулятори — це речовини природного або синтетичного походження, які впливають на імунну систему. До них належать природні сполуки — мікроор­ганізми та їхні компоненти, вакцинні препарати, ліпополісахариди клітинної стінки (ЛПС), глікани, нуклеїнові кислоти. До синтетичних імуномодуляторів належать поліфосфати, полікарбоксилати, полі­сульфати, левамізол, інозіплекс та ін.

У клінічній практиці застосовують препарати одержані із зобної залози — Т-активін, тімозин, тімотропін, тімалін. Вони стимулюють Т-лімфоцити, продукцію інтерлейкінів. Бактеріальні продукти ЛПС, сальмозан, продігіозан, пірогенал стимулюють функцію В-лімфо­цитів. Левомізол (декаріс) коригує функцію Т-лімфоцитів. Одержані також лікувальні препарати інтерлейкінів ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6, які впли­вають на диференціацію В-лімфоцитів. Як імуномодулятори застосо­вують генно-інженерні препарати інтерферонів та інтерфероноге­нів— речовин, що індукують синтез природних інтерферонів. Для пригнічення імунних реакцій проти пересадженого органу застосо­вують антилімфоцитарний імуноглобулін та антибіотик циклоспорин В який вибірково діє на Т-лімфоцити.

61. Закономірності імунної відповіді. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять, її механізм. Теорії імунітету.

Динаміка утворення антитіл залежить від сили антигенного впливу (дози антигену), частоти впливу антигенного стану організму і його имунной системи. При первинному і повторному введенні антигену динаміка антителообразования також різна і протікає в кілька стадій. Виділяють латентну, логарифмічну, стаціонарну фазу зниження. У латентній фазі відбуваються переробка і представлення антигену иммунокомпетентным кліткам, розмноження клону кліток спеціально на вироблення антитіл до даного антигену, починається синтез антитіл. У цей період антитіла в крові не виявляються. Під час логарифмічної фази синтезовані антитіла вивільняються з плазмоцидів і надходять у лімфу і кров. У стаціонарній фазі кількість антитіл досягає максимального і стабілізується, потім настає фаза зниження рівня антитіл. При первинному введенні антигену (первинна імунна відповідь) латентна фаза складається 3-5 доби, логарифмічна -7-15 доби, стаціонарна - 15-30 доби і фаза зниження - 1-6 місяців і більш. Спочатку синтезуються Іg, а потім Іg. При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох чи годин 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризируется швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином Іg. Після первинного введення антигену в имунной системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну пам'ять про даний антиген. І.Теорія Ерліха-т.бічних ланцюгів (1898) Ерліх вважав, що клітини мають різні рецептори. Аг зєднується з ними і блокує їх. Клітини утв з ними велику кількість рецепторів і це будуть АТ, що потрапляють у кров. ІІ.У 1937р Ландшейнер висунув ідею про частку АГ в утворенні специфічних глобулінів. Ії розвивали Полінг, Гауровець- створили т.прямої матриці або інструктивну т. (АГ-інструктор матриці, на якій молекулиглобуліну набувають специфічності). ІІІ. У 1949р Бернет і Фенер- т. непрямої матриці. АГ включається в геном клітини, а потім контролює синтез глобулінів. ІV. У 1955 р Йєрне- т. природного добору: АГ виступає в ролі селектора. У 1964р Бернет- клонально-селекційна т. Основні положення 1.популяції лімфоцитів в організмі дуже численні- 10¹²-10¹⁴ Вони гетерогенні і скл з кланів (приблизно 10000 кланів(колоній))2.АГ з селективним чинником, він звязується специфічними рецепторами з лімфоцитами і відбирає певну колонію, яка присутня для деференціації 3 кожна АТ продукуюча клітина синтезує один вид АТ 4 надлишок АГ знищує специфічну колонію, а це пояснює ІТ. V У 1987р Тенегава створив т. утворення АТ-виконана на молекулярному та генетичному рівні Основні принципи 1 з клітин мезенхіми утв багато колоній і культур клітин, вони можуть реагувати з різними рецепторами АГ. 2 клітини- продуценти АТ мають рецептори які закодовані в хромосомах. Кожна клітина-продуцент АТ звязується з АГ і викликає проліферацію В-лімфоцитів 3. після проліферації В-лімфоцитів відбувається їхня диференціація і продукція АТ які надходять у кров.

62. Гіперчутливість негайного (ГНТ) і уповільненого (ГУТ) типу їх механізм відмінності. Антиалергійні препарати Т-залежні або клітинні реакції – приклад гіперчутливість сповільненого типу (ГЧУТ), клінічні форми – контактний дерматит, відторгнення трансплантата. Механізм ГЧУТ: 1. Імунологічна стадія – під впливом сенсибілізуючої дози АГ виникає сенсибілізація Т-л.ф., потім відбувається їхня проліферація, в організмі утв колонії сенсибілізованих Т л.ф, 2. патохімічна – після введення дозволяючої дози АГ у лімфоцитах відбувається активація ферментів лізосом, нестаболітичних процесів і виділення клітинних медіаторів – лімфотоксинів; 3. патофізіологічна –виділення Т-ефекторами і Т-кілерами лімфокинів, що руйнують клітини. До цього процесу приєднуються макрофаги, розвиваються запальні реакції. Стан сенсілібації зберігається протягом усього життя і зустрічається при туберкульозі, бруцельозі, й інших захворюваннях. Порівняння

ГНТ	ГУТ
1. розвивається через 15-20 хв після повторного введення АГ	1. розвивається через декілька годин або днів
2. зв’язана з LgE	2. не зв'язана з LgE але зв’язана з Т-л.ф. (Т-лімфоцит)
3. можливий пасивний перенос за допомогою АТ	3. пасивний перенос неможливий, але можна перенести алергію за допомогою Т-л.ф. (адаптивний перенос)
4.АГ-алергени найчастіше розчинні білки сироватки, токсини МіО тварин і рослин	4.алергени – курпускулярні (бактерії, віруси) хімічні алергени
5.відбувається в тканинах гладкої мускулатури, у кровоносних судинах	5. відбувається найчастіше у шкірі
6. можлива десенсибілізація	6. десенсибілізація не можлива. Стан ГУТ зберігається дуже довго

Механізм: ГНТ зв'язаний з виробленням антитіл, а ГУТ із клітинними реакціями. ГНТ вперше описана Рише, Портье і Сахаровим. Установлено що ГНТ виникає при утворенні комплексу антиген-антитіло і дії цього комплексу на чуттєві клітки. Виявляється: в анафілаксії, сироватковій хворобі. ГУТ вперше описана Кохом. Ця форма прояву не зв'язана з антитілами, опосередкована клітинними механізмами за участю Т-лімфоцитів. До ГУТ відносяться: контактна алергія, уповільнена алергія до білок, туберкулінова реакція. Антиалергічні препарати: Диазолин, супрастин, гистамин, натрію тіосульфат.